Рішення

від 27.03.2013 по справі 927/301/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. канцелярії 672-847

проспект Миру, 20 тел./факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

27 березня 2013 року Справа №927/301/13-г

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Севен Систем», юридична адреса: вул. Набережно-Лугова, 2-в, м. Київ, 04071, поштова адреса: вул. 77 Гвардійської дивізії, 1, м. Чернігів, 14017

до відповідача: дочірнього підприємства «Торговий дім» Фермерського господарства «КВВ», вул. Інструментальна, 4, офіс 4, м. Чернігів, 14037

про стягнення 90032грн.10коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Кириченко М.В. - директор, протокол №1 від 12.03.2012р. загальних зборів учасників товариства, наказ №1 від 14.03.2012р.

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 71109грн.86коп. боргу за товар, поставлений по видатковим накладним за період з 21.12.2012р. по 16.01.2013р. на підставі договору поставки №358/П/12 від 20.12.2012р., 842грн.02коп. пені, нарахованої за період з 21.01.2013р. по 28.02.2013р., 17777грн.46коп. штрафу, 168грн.40коп. процентів річних, нарахованих за період з 21.01.2013р. по 28.02.2013р., та 134грн.36коп. інфляційних нарахувань, обчислених за січень 2013 року.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В засіданні господарського суду, яке відбулось 27.03.2013р., про що складено протокол, прийняв участь представник позивача.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення адресату, проте уповноваженого представника в засідання господарського суду не направив. Про поважність причин неявки суд не повідомлено. Клопотань процесуального характеру на час слухання справи від відповідача не надходило.

Враховуючи, що явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яким відповідач не скористався. До того ж, присутній в судовому засіданні представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи без участі представника відповідача в засіданні господарського суду за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Севен Систем» (позивач у справі, постачальник за договором) та дочірнім підприємством «Торговий дім» Фермерського господарства «КВВ» (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки №358/П/12 (далі за текстом - договір поставки), за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних у видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами даного договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити вказаний товар.

В силу п.1.2. договору поставки предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у додатку(ах) до договору і визначені родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами підписано додаток №1 до договору поставки, в якому сторони визначили конкретне найменування товару, яке буде поставлятись позивачем відповідачу на виконання цього договору.

В розділі 2 договору поставки сторони узгодили умови поставки товару та домовились, що передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана постачальником у видатковій накладній є датою поставки товару постачальником (п.2.1. договору поставки). Місце поставки товару встановлюється: склад постачальника, м. Чернігів, вул. 77 Гвардійської дивізії, 1 (п.2.2. договору поставки). Поставка товару здійснюється окремими партіями згідно із замовленнями покупця. Сторони погоджують строки поставки товару, асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії товару згідно з усною домовленістю або письмового замовлення покупця. Замовлення може бути спрямоване постачальнику шляхом використання факсимільних або комп'ютерних засобів зв'язку (електронною поштою) (п.2.3. договору поставки). Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить до покупця з моменту отримання товару від постачальника та підписання сторонами видаткової накладної, що засвідчує факт отримання покупцем товару (п.2.4. договору поставки). Поставка товару (партії товару) вважається виконаною постачальником в момент передачі товару уповноваженому представнику покупця (покупцю), що підтверджується отриманою від останнього довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей та його підписом у видатковій накладній (п.2.5. договору поставки).

В розділі 5 договору поставки сторони узгодили умови щодо ціни товару та суми договору та встановили що ціни на товари, що постачаються постачальником, є звичайними вільними відпускними та визначаються по взаємному погодженню сторін на кожну окрему поставку (п.5.1. договору поставки). Асортимент, кількість, та вартість товару (з урахуванням ПДВ), остаточно узгоджуються та відображаються сторонами у видатковій накладній по кожній партії окремо (п.5.2. договору поставки). Загальна сума договору розраховується шляхом додавання загальних сум партій товарів, поставлених постачальником на протязі строку дії договору, згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п.5.3. договору поставки). Ціни встановлюються в національній валюті України - гривні (п.5.4. договору поставки).

В розділі 6 договору поставки сторони врегулювали порядок розрахунків за товар та домовились, що покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.6.1. договору поставки). Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надійшла на поточний рахунок постачальника (п.6.3. договору поставки). Якщо день платежу за договором припадає на вихідні чи святкові дні, то днем платежу буде вважатись банківський день, попередній перед таким вихідним чи святковим днем (п.6.4. договору поставки).

Відповідно до п.8.1. договору поставки договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року.

Аналіз змісту договору №358/П/12 від 20.12.2012р., свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору поставки №358/П/12 від 20.12.2012р. свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин між сторонами положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання умов договору поставки позивачем поставлено відповідачу по видатковій накладній №21006003 від 21.12.2012р. на суму 31616грн.84коп.;

видатковій накладній №21006158 від 24.12.2012р. на суму 1011грн.83коп.;

видатковій накладній №21006262 від 25.12.2012р. на суму 1045грн.28коп.;

видатковій накладній №21006367 від 26.12.2012р. на суму 716грн.00коп.;

видатковій накладній №21006476 від 28.12.2012р. на суму 2960грн.44коп.;

видатковій накладній №21006517 від 28.12.2012р. на суму 638грн.66коп.;

видатковій накладній №21006505 від 28.12.2012р. на суму 4540грн.04коп.;

видатковій накладній №21006569 від 29.12.2012р. на суму 1111грн.20коп.;

видатковій накладній №21000048 від 03.01.2013р. на суму 1064грн.25коп.;

видатковій накладній №21000244 від 08.01.2013р. на суму 1840грн.00коп.;

видатковій накладній №21000368 від 10.01.2013р. на суму 8568грн.00коп.;

видатковій накладній №21000412 від 10.01.2013р. на суму 2003грн.55коп.;

видатковій накладній №21000482 від 11.01.2013р. на суму 590грн.85коп.;

видатковій накладній №21000485 від 11.01.2013р. на суму 8844грн.25коп.;

видатковій накладній №21000567 від 14.01.2013р. на суму 1404грн.63коп.;

видатковій накладній №21000644 від 15.01.2013р. на суму 1302грн.80коп.;

видатковій накладній №21000727 від 16.01.2013р. на суму 1851грн.24коп. (а.с. 15-31).

Загальна вартість товару поставленого по вищевказаним видатковим накладним становить 71109грн.86коп.

Про отримання відповідачем товару свідчать підписи на вказаних видаткових накладних представника відповідача, повноваження на отримання цінностей від позивача для відповідача якого засвідчується довіреностями №12/12-12 від 21.12.2012р., №01/01-13 від 03.01.2013р., №02/01-13 від 14.01.2013р. (а.с.32-34). Крім того, факт отримання від позивача по вищенаведеним накладним товару на загальну суму 71109грн.86коп. в ході судового розгляду даної справи відповідачем не заперечувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором поставки зобов'язання.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, в п.6.1. договору поставки сторони узгодили, що кожна партія товару має бути оплачена не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару. При цьому відповідно до п.2.1. договору поставки датою поставки товару є дата, вказана постачальником у видатковій накладній.

З огляду на вищенаведені умови договору суд приходить до висновку, що товар отриманий відповідачем по видатковій накладній №21006003 від 21.12.2012р. мав бути оплачений не пізніше 20.01.2013р.;

видатковій накладній №21006158 від 24.12.2012р. - 23.01.2013р.;

видатковій накладній №21006262 від 25.12.2012р. - 24.01.2013р.;

видатковій накладній №21006367 від 26.12.2012р. - 25.01.2013р.;

видатковій накладній №21006476 від 28.12.2012р. - 27.01.2013р.;

видатковій накладній №21006517 від 28.12.2012р. - 27.01.2013р.;

видатковій накладній №21006505 від 28.12.2012р. - 27.01.2013р.;

видатковій накладній №21006569 від 29.12.2012р. - 28.01.2013р.;

видатковій накладній №21000048 від 03.01.2013р. - 02.02.2013р.;

видатковій накладній №21000244 від 08.01.2013р. - 07.02.2013р.;

видатковій накладній №21000368 від 10.01.2013р. - 09.02.2013р.;

видатковій накладній №21000412 від 10.01.2013р. - 09.02.2013р.;

видатковій накладній №21000482 від 11.01.2013р. - 10.02.2013р.;

видатковій накладній №21000485 від 11.01.2013р. - 10.02.2013р.;

видатковій накладній №21000567 від 14.01.2013р. - 13.02.2013р.;

видатковій накладній №21000644 від 15.01.2013р. - 14.02.2013р.;

видатковій накладній №21000727 від 16.01.2013р. - 15.02.2013р.

За повідомленням позивача станом на день винесення рішення від відповідача грошових коштів в рахунок оплати товару, отриманого по видатковим накладним, які покладені в основу позову, не надходило.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем в ході розгляду справи не надано суду доказів часткової або повної оплати вартості отриманого від позивача по видатковим накладним з 21.12.2012р. по 16.01.2013р. на підставі договору поставки №358/П/12 від 20.12.2012р. товару.

Таким чином, наявність заборгованості у сумі 71109грн.86коп. підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків №21000512 від 06.02.2013р. (а.с.35), підписаним та скріпленим печатками сторін.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості отриманого від позивача товару, на момент прийняття рішення доказів оплати товару відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 71109грн.86коп. боргу за товар.

Відповідно до п.7.3. договору поставки за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого п.6.1. цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов'язання, від суми боргу за кожен день просрочки.

Згідно із п.7.4. договору поставки в разі порушення грошових зобов'язань за договором постачальник також має право стягнути з покупця штраф в розмірі 25% (двадцять п'ять відсотків) від вартості поставлених, але не оплачених товарів.

З посиланням на наведені умови договору поставки та норми чинного законодавства позивач просить стягнути з відповідача 842грн.02коп. пені, нарахованої за період з 21.01.2013р. по 28.02.2013р., та 17777грн.46коп. штрафу за порушення строків оплати товару.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарський кодекс України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.231 Господарського кодекс України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищенаведена правова позиція щодо можливості застосування до боржника, який порушив виконання зобов'язання, відповідальності у вигляді пені та штрафу одночасно викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування до відповідача за порушення строків оплати товару мір відповідальності у вигляді пені та штрафу одночасно відповідає нормам чинного законодавства та існуючій судовій практиці.

В ході перевірки правильності нарахування позивачем пені, судом встановлено, що розрахунок (а.с.3-4) відповідає фактичним обставинам справи, та здійснений з урахуванням умов договору та облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховано пеню.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем штрафу судом встановлено, що розрахунок (а.с.4) даної санкції арифметично здійснений вірно та відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого від позивача по видатковим накладним за період з 21.12.2012р. по 16.01.2013р. на підставі договору поставки №358/П/12 від 20.12.2012р. товару, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 842грн.02коп. пені, нарахованої за період з 21.01.2013р. по 28.02.2013р., та 17777грн.46коп. штрафу є правомірними та задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму закону позивач просить стягнути з відповідача 168грн.40коп. процентів річних, нарахованих за період з 21.01.2013р. по 28.02.2013р., та 134грн.36коп. інфляційних нарахувань, обчислених за січень 2013 року.

Як зазначено в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Здійснюючи розрахунок (а.с.5-6) втрат від інфляції на суму боргу за товар, переданий по видатковим накладним №21006003 від 21.12.2012р., №21006158 від 24.12.2012р., №21006262 від 25.12.2012р., №21006367 від 26.12.2012р., №21006476 від 28.12.2012р., №21006517 від 28.12.2012р., №21006505 від 28.12.2012р., №21006569 від 29.12.2012р., позивачем не враховано вказану правову позицію та здійснено нарахування інфляції на заборгованість за товар, переданий по вказаним видатковим накладним, із застосуванням індексу інфляції за січень 2013 року, незважаючи на те, що строк виконання зобов'язання з оплати отриманого товару припадає на другу половину січня 2013 року.

Крім того, нарахування інфляційної складової на борг за товар, переданий по видатковим накладним №21000048 від 03.01.2013р., №21000244 від 08.01.2013р., №21000368 від 10.01.2013р., №21000412 від 10.01.2013р., №21000482 від 11.01.2013р., №21000485 від 11.01.2013р., №21000567 від 14.01.2013р., №21000644 від 15.01.2013р., №21000727 від 16.01.2013р. із застуванням індексу інфляції за січень 2013 року, також є неправомірним, оскільки кінцевий строк оплати товару, переданого по цим накладеним, припадає на лютий місяць 2013р., а отже прострочення оплати товару в січні місяці ще не відбулось, а тому підстави для нарахування інфляційних за вказаний період відсутні.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 134грн.36коп. інфляційних нарахувань має бути відмовлено в повному обсязі.

Оскільки інший розмір процентів річних не встановлено сторонами в договорі, як вбачається із розрахунку (а.с.4-5), на суму боргу позивачем нараховано три проценти річних за період з 21.01.2013р. по 28.02.2013р. у сумі 168грн.40коп.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем процентів річних судом встановлено, що розрахунок арифметично здійснений вірно та відповідає фактичним обставинам справи.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача має бути стягнуто 71109грн.86коп. боргу, 842грн.02коп. пені, 17777грн.46коп. штрафу та 168грн.40коп. процентів річних.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.193, 216, 217, 218, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 549, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 49, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «Торговий дім» Фермерського господарства «КВВ», вул. Інструментальна, 4, офіс 4, м. Чернігів (ідентифікаційний код 36931307, р/р 26007060282139 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 353586) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Севен Систем», юридична адреса: вул. Набережно-Лугова, 2-в, м. Київ; поштова адреса: вул. 77 Гвардійської дивізії, 1, м. Чернігів (ідентифікаційний код 38090719, р/р 26002620283427 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) 71109грн.86коп. боргу, 842грн.02коп. пені, 17777грн.46коп. штрафу, 168грн.40коп. процентів річних та 1797грн.95коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 29 березня 2013 року.

Суддя Т.Г. Оленич