Рішення

від 29.03.2013 по справі 2018/18089/2012

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2018/18089/2012

н/п 2/640/587/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2013 року Київський районний Суд м. Харкова в складі:

головуючого - cудді Діденко С. А.

при секретарі Осипенковій Я.В.

розглянувши у відкритому Судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велена Лаб», ОСОБА_2 про розірвання ліцензійного договору від 12.12.2011, та про розірвання договору про використання винаходу від 12.12.2011, --

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати ліцензійний договір від 12.12.2011р., укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Велена Лаб», за яким ліцензіари , ОСОБА_1 та ОСОБА_2, надають ліцензіату ТОВ «Велена Лаб» виключну ліцензію на виготовлення, зберігання та продаж продукції з використанням винаходу, а ліцензіат зобов’язується сплачувати ліцензіарам роялті ; та про розірвання договору про використання винаходу від 12.12.2011, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, за яким сторони в договорі домовились про порядок спільного використання винаходу, розподіл доходів, витрат та виключно сумісне використання винаходу.

В обґрунтування своїх вимоги позивач посилається на те, що відбулось істотне порушення умов договору з боку ОСОБА_2, який, всупереч вимогам пункту 4.4 Договору своєчасно не виконав обов’язок, щодо укладення додаткової угоди про облік продукції та надання технічної допомоги Ліцензіату. Позивач також просить Суд розірвати договір про використання винаходу на підставі ст. 652 ЦК України, посилаючись на те, що змінились істотні обставини, якими сторони керувались при укладенні договору, а саме, сторони втратили порозуміння та довіру один до одного.

В судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Велена Лаб» (Відповідача 1) позовні вимоги у частині розірвання ліцензійного договору визнав у повній мірі.

Представник відповідача ОСОБА_2 (Відповідача 2) проти позову заперечував, погодився, що між співвласниками права на винахід втрачено довіру друг до друга . Вважає, що дії позивача спрямовані на позбавлення його права на використання винаходу, який зроблено відповідачем ОСОБА_2.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками патенту на винахід №96913 «Портативний ручний пристрій для нанесення ворсового покриття на зону поверхні людського тіла» зареєстрований 12.12.2011 в Державному реєстрі патентів України на винаходи.

12.12.2011 між ОСОБА_2, ОСОБА_1, як ліцензіарами, та ТОВ «Велена Лаб», як ліцензіатом , укладено ліцензійний договір , згідно якому ліцензіату передано виключну ліцензію на використання винаходу «Портативний ручний пристрій для нанесення ворсового покриття на зону поверхні людського тіла». Строк дії Договору до 01.03.2013р. , з подальшою пролонгацією до 26.10.2031 року за відсутності письмової відмови від договору від Сторін до 01.05.2013.

У відповідності до ліцензійного договору, ТОВ «Велена Лаб» (Ліцензіатом) протягом січня-серпня 2012 р., як ліцензіат здійснював виробництво і продаж продукції, що підтверджено звітами №80 від 06.03.2012, №82 від 04.03.2012, №84 від 07.05.2012, №98 від 06.06.2012, Ліцензіат здійснював виплату роялті на користь Позивача, та Відповідача 1 (Ліцензіари), а саме 140160,00 грн на користь Позивача, та 140160,00 на користь Відповідача 1 за весь період, а також утримував податок з доходів фізичних осіб, як податковий агент, що підтверджується бухгалтерськими довідками №155, №156 від 10.12.2012 та розрахунковими документами: касовим ордером №6 від 08.06.2012, платіжним дорученням №337 від 07.03.2012, платіжним дорученням №378 від 07.03.2012, платіжним доручення №438 від 04.10.2012, платіжним дорученням №439 від 04.04.2012, платіжним дорученням №453 від 17.04.2012, платіжним дорученням №454 від 17.04.2012, платіжним дорученням №485 від 28.04.2012, платіжним дорученням №486 від 28.04.2012, платіжним дорученням №559 від 08.06.2012, платіжним дорученням №632 від 09.07.2012, платіжним дорученням №663 від 09.07.2012, платіжним доручення №639 від 13.07.2012, платіжним доручення №640 від 13.07.2012.

(а.с.87-95)

Судом встановлено, що пунктом 4.4 Ліцензійного договору від 12.12.2011 р. встановлено обов’язок сторін до 31.03.2012 р. укласти додаткову угоду , з метою визначення повноважень особи, яка має надавати технічну допомогу Ліцензіату та порядок обліку виготовленої продукції.

(а.с.38-45)

Позивач та Відповідач ТОВ «Велана Лаб» таку угоду підписали, а ОСОБА_2 від підписання ухилився, неодноразові звернення Позивача та Відповідача 2 про необхідність підписання угоди з визначенням порядку обліку готової продукції та особи, яка має забезпечити технічну допомогу залишені без реагування.

(л.д 54-60)

Даних , які б спростовували відповідні обставини відповідач ОСОБА_2 не навів і суду не надав.

10.08.2012 Ліцензіатом, ТОВ «Велена Лаб», було надіслано лист ліцензіарам, у якому повідомлялось про намір достроково розірвати ліцензійний договір через не виконання ОСОБА_2 (Відповідачем 2), як ліцензіаром , умов ліцензійного договору. Разом з листом ліцензіатом було надіслано повідомлення про припинення використання винаходу за ліцензійним договором з 31.09.2012. (л.д.61-63)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Як передбачено ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що Відповідач ОСОБА_2 (Відповідач 2) ухилився від свого обов’язку, встановленого пунктом 4.4 ліцензійного договору від 12.12.2011, а саме - від підписання додаткової угоди до 31 березня 2012 року р, що є істотним порушенням , оскільки створює перешкоди для виконання ліцензійного договору в цілому.

З урахуванням наведеного, суд вважає доводи позивача щодо наявності підстав для розірвання Ліцензійного договору від 12.12.2011 р. обґрунтованими і доведеними.

Щодо вимоги Позивача про розірвання Договору про використання винаходу, судом встановлено, що 12.12.2011р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про використання винаходу, об’єктом якого став винахід «портативний ручний пристрій для нанесення ворсового покриття на зону поверхні людського тіла», що охороняється патентом №96913 від 12.12.2011. Відповідно до п.1.2 Договору сторони домовились діяти тільки спільно, а також відповідно до п.1.3 Договору відмовились від самостійного використання винаходу кожний окремо. Тобто, сторони свідомо визначили обсяг своїх прав в меншому обсязі , ніж зазначено в абзаці 3 ч.2 ст. 28 Закону України «Про охорону прав винаходи і корисні моделі», за яким кожний власник патенту на винахід, що належить кільком особам, має право використовувати його на свій розсуд . З метою отримання прибутку від свого винаходу Позивач, та Відповідач 2 на виконання договору про спільне використання винаходу уклали із ТОВ «Велена Лаб» Ліцензійний договір. Відповідач 1 інвестував власні грошові кошти в підготовку виробництва, та власне виробництво, здійснював продаж готової продукції. Позивача та Відповідач 2 отримували щомісячний прибуток у вигляді роялті. Як встановлено вище, правовідносини що виникли з укладанням ліцензійного договору з ТОВ «Велена Лаб» (Відповідач 1) припинені з вини Відповідача 2. Позивач та Відповідач 2 втратили джерело доходу, а також не мають спільного плану, щодо використання винаходу, при цьому Договір про використання винаходу обмежує сторін в самостійному використанні винаходу.

Даних обставин представник відповідача - ОСОБА_2 не заперечував.

Відповідно до ч.1 ст. 652 ЦК України: у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 652 ЦК України: якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

14.08.2012 Позивач направив Відповідачу 2 пропозицію про розірвання договору, на яку він не надав відповіді в строки , які визначені п.9.2. Договору.

Оцінка договору про використання винаходу , визначає такі його складові як довіра сторін один до одного; наявність плану, щодо спільного використання винаходу. Як свідчать матеріали справи план щодо залучення Ліцензіата (Відповідача 1), та отримання доходів в формі роялті замість двадцятирічного співробітництва, що передбачено Ліцензійним договором, вичерпав себе за вісім місяців 2012 року (січень-серпень); відсутність реакції Відповідача 2 на письмові звернення (зазначені вище) Позивача, щодо збереження Ліцензійного договору свідчить про відсутність порозуміння та волевиявлення з боку Відповідача 2 щодо забезпечення дії договору. Відповідач ОСОБА_2 не надав відповіді на звернення Позивача, щодо захисту спільного винаходу від протиправного використання третіми особами (листи від 20.08.2012, 20.09.2012), що свідчить про небажання відновлення партнерських відносин в межах дії договору про використання винаходу.

Подальше виконання договору про використання винаходу від 12.12.2011 в нових умовах, не є можливим, оскільки Позивач та Відповідач 2 не можуть погодити спільні дії, при цьому кожна із сторін позбавлена Договором можливості самостійно отримувати дохід від використання винаходу. З метою усунення перешкод, що виникли, в користуванні винаходом, та збереження договору про використання винаходу Позивач листом від 21.09.2012 запропонував Відповідачу надати один одному дозвіл на самостійне використання винаходу. Відповідь на звернення ним не отримано. Договір позбавляє позивача можливості отримання дохід від користування власністю, втім не звільняє від обов’язків нести витрати, щодо його утримання.

Зміст Договору про використання винаходу від 12.12.2011не містить положень за якими, ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона.

Таким чином, обставини, яким керувались сторони укладаючи договір про використання винаходу від 12.12.2011 змінились на стільки, що подальше його збереження має наслідком завдання шкоди інтересам позивача ОСОБА_3 не мали можливість передбачити зміни обставин , за яких вони не уклали б відповідний договір.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник не навели обгрунтування та доказів в підтвердження своєї позиції, які б спростовували доводи Позивача.

Керуючись ст. 11, 60, 208, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 629, 638, ч.2 ст. .651, ст. 652 ЦК України, -

ВИРІШИВ

1. Позов ОСОБА_4 задовольнити. Розірвати Договір про використання винаходу від 12.12.2011 р. укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

2. Розірвати Ліцензійний договір від 12.12.2011 р. укладений між ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ТОВ «Велена Лаб».

3. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ