Рішення

від 26.03.2013 по справі 22-ц/796/4811/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e - m ail : inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4811/13

Головуючий у 1-й інстанції Тітов М.Ю.

Доповідач - Желепа О.В.

Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А.,

Кулікова С.В.

при секретарі Дубик Ю. Г.

за участю представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: Обець А.В., Дюба Г.М.

третя особа: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до Державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» міністерства надзвичайних ситуацій України, третя особа: ОСОБА_5 про поновлення на роботі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконними наказів та про зобов'язання вчинити певні дії -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом в якому просив визнати незаконним наказ Київського ВГРЗ від 16 серпня 2012 року № 145 «Про внесення змін в наказ Київського ВГРЗ № 59 незаконним.

Поновити його на посаді заступника командира Київського ВГРЗ, виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, та зобов'язати відповідача анулювати в трудовій книжці запис № 12.

Вимоги обґрунтовував тим, що він незаконно був звільнений відповідачем з роботи за одноразове грубе порушення трудової дисципліни, якого він не допускав. Звільнення було проведено в період його тимчасової непрацездатності без згоди профспілкової організації, членом якої він є.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням позивач, через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив про скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення його позовних вимог. В скарзі посилався на неналежну оцінку доказів, не відповідність висновків суду дійсним обставинам. Так суд не врахував, що акт про розслідування проступку був підписаний командиром у вихідний день. Про проведення розслідування позивач повідомлений не був. Суд не дослідив, що 17, 18 та 19 квітня 2012 року позивач проводив учбові тривоги на території штабу Київського ВГРЗ з особовим складом. Суд приймаючи до уваги покази свідків, щодо відсутності позивача на роботі, не врахував, що свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 були відсутні на роботі в день проведення розслідування, а тому відповідно фізично не могли підписати складений ними акт розслідування. Також суд не врахував, що один з членів комісії вказаний акт не підписав, так як , не був повідомлений про те, що він увійшов до складу комісії, а також бачив позивача на роботі в ті дні, що визначені судом, як прогул.

В апеляційному суді представник позивача доводи скарги підтримав.

Представники відповідача та третя особа доводи скарги заперечували.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, третьої особи, свідка ОСОБА_9, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 41 ч.1 п.1 з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірвано трудовий договір у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків заступником керівника підприємства, установи та організації всіх форм власності.

Відповідно д ст. 40 строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом в разі прогулу ( втому числі відсутності на роботі більше трьох годин) без поважних причин.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено.

Позивач працював на посаді заступника Командира Державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний загін» з 29 12.2010 року на підставі контракту. Термін дії, якого відповідно до додаткової угоди від 01 червня 2011 року продовжено до 29 грудня 2016 року. Відповідач не працював у відповідача як військовослужбовець або державний службовець.

Відповідно до умов контракту дія контракту припиняється з ініціативи роботодавця до закінчення терміну дії контракту у випадках , передбачених законодавством і цим контрактом, а також у разі одноразового грубого порушення Працівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого ДО «Київський ВГРЗ» нанесено значні негативні наслідки.

Наказом командира загону від 23 квітня 2012 року позивач був звільнений за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі п.1 ст. 41 КЗпроП України.

В подальшому наказом від 16 серпня 2012 року була змінена дата звільнення на 30 квітня 2012 року, у зв'язку з наданням позивачем лікарняного, відповідно до якого , в день попереднього звільнення позивач хворів.

Судом було встановлено, що відповідач не довів вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов'язків, разом з тим, суд вважав встановленим, що в діях позивача мало місце порушення трудової дисципліни, яке виразилось в прогулі.

Суд за власною ініціативою змінив формулювання причини звільнення на прогул, та дійшов висновку, що підстави для поновлення на роботі позивача відсутні.

Колегія суддів з таким висновком, в частині зміни формулювання причин звільнення , погодитись не може так як вказаний висновок не відповідає вимогам закону та наявним у справі доказам.

Вважаючи встановленою обставину, вчинення позивачем прогулів , 17, 18, 19 квітня 2012 року, суд виходив з таких доказів:

Наказу від 20 квітня 2012 року № 56 про створення комісії з розслідування відсутності позивача на робочому місці.

Акту від 20 квітня 2012 року, в якому встановлено, що позивач 17 квітня протягом 4 годин, 18 квітня 2012 року протягом 3 годин та 19 квітня протягом 6 годин був відсутній на робочому місці.

Показів свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_7, які підтвердили відсутність позивача на робочому місці у вищезазначений період.

Разом з тим, суд не взяв до уваги надані позивачем письмові докази, а саме: акти проведення учбових тривог в Оперативному взводі від 17 квітня 2012 року, 18 та 19 квітня 2012 року з посиланням на те, що вказані документи не були зареєстровані у відповідних журналах.

З наданих позивачем актів вбачається, що позивач був відсутній на своєму робочому місці з поважних причин, внаслідок проведення ним учбових тривог на території штабу Київського ВГРЗ.

Перевіряючи достовірність інформації, зазначеної у вказаних актах, апеляційним судом був допитаний свідок ОСОБА_9, який підтвердив, що особисто позивач проводив учбові тривоги 17, 18 та 19 квітня 2012 року, що ним було зафіксовано. Також свідок підтвердив, що бачив позивача на роботі і після проведення тривог, а також, що подібні акти складались ним і раніше, проте вони ніколи не реєструвались в будь-яких журналах відповідача.

Слід зазначити, що про допит вказаного свідка позивач заявляв також клопотання і в суді першої інстанції, яке було задоволено, але в подальшому розгляд справи був завершений без допиту цього свідка, що відповідно до ст. 303 ЦПК України надавало право апеляційному суду дослідити нові докази.

Оцінюючи наявні в справі докази, апеляційним судом встановлено, що наказ про призначення комісії по розслідуванню причин відсутності позивача на робочому місці є неналежним доказом, так, як він підписаний особою : командиром ОСОБА_5, яка в день його підписання, відповідно до наданих самим відповідачем доказів не працювала. (а.с. 33 графік чергування, а також табель виходу на роботу за квітень)

Як вбачається з показів свідка ОСОБА_10 (прослухано звукозапис), покази, якої суд безпідставно відхилив, остання взагалі не була повідомлено, що вона включена до складу комісії, яка розслідувала відсутність позивача на робочому місці, а її поставили лише перед фактом та просили поставити свій підпис на вказаному документі, але вона відмовилась, так як бачила позивача на роботі. Та обставина, що свідок не показала, що бачила позивача протягом всього робочого дня, а також конкретно в години, які зазначені в акті, як час відсутності, свідчить лише про те, що остання давала правдиві свідчення.

Разом з тим покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7, (прослухано звукозапис) які показували, що їм достовірно відомо, що позивач був відсутній в робочому кабінеті та на роботі у визначений судом час , які суд поклав в основу судового рішення, спростовуються письмовими доказами : вищенаведеними актами проведення учбових тривог, та показами свідка ОСОБА_11 Свідки показували про відсутність позивача в робочому кабінеті, в той час як позивач знаходився поза його межами. Стверджувальні покази свідків про відсутність позивача взагалі на території відповідача є неспроможними, так як свідки не обходили всю територію, а тому відповідно достовірно не могли володіти такими фактами.

Також суд не врахував, що вказані свідки підписали акт про відсутність позивача на роботі 20 квітня 2012 року, проте в цей день свідки знаходились у відрядженні, відповідно до доказів наявних в матеріалах справи, (копія журналу відряджень (а.с. 150), що дає підстави апеляційному суду визнати покази таких свідків неналежними та недопустимими доказами по справі.

Також, суд не дав належної оцінки показам свідка ОСОБА_12, (прослуханий звукозапис) яка є працівником відділу кадрів і яка підтвердила, що один з наказів, який стосувався звільнення позивача, вносився до книги наказів на залишене вільне місце не в день його складання, що свідчить про упередженість при проведенні розслідування та проведенні звільнення позивача з роботи.

Покази третьої особи в даній справі, про те, що позивач був відсутній на роботі 17, 18 та 19 квітня 2012 року, так як він розшукував його і по телефону і через інших працівників не можуть бути прийняті, тому, що звільнення позивача було проведено за наказом третьої особи, який є зацікавленою особою у вирішення спору на користь відповідача.

Посилання відповідача на те, що командир не доручав позивачу проведення учбових тривог в вищезазначені дати не свідчить про те, що такі учбові тривоги не проводились, та що позивач був відсутній на роботі без поважних причин.

Всі вищенаведені докази свідчать про те, що звільнення позивача проведене з порушенням норм трудового законодавства, а суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, які мали значення для її вирішення, не надав належної оцінки доказам, які сторони надавали суду, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.

Відповідач не довів, що позивачем було вчинене одноразове грубе порушення трудової дисципліни, за що позивач неправомірно був звільнений, а також не доведено вчинення прогулів, з яких виходив суд відмовляючи позивачу в позові.

Відповідно до ст. 235 КЗпроП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи вищенаведену норму права, апеляційний суд вважає, що позивач підлягає поновленню на роботі та на його користь відповідно ч.2 ст. 235 КЗпроП України має бути стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Розрахунок середнього заробітку:

Відповідно до довідки наданої відповідачем середня заробітна плата позивача за одну годину складає 38 грн. 14 коп.

Кількість годин, в які позивач не зміг працювати, через незаконне звільнення складає 1811 годин (розрахунок наявний в матеріалах справи) Відповідно компенсація вимушеного прогулу станом на дату ухвалення рішення в даній справі становить суму: 69071 грн. 54 коп.

Позовні вимоги позивача про визнання незаконним наказу про звільнення та наказу про внесення змін в попередній наказ не підлягають задоволенню, так як задоволені вимоги останнього про поновлення на роботі, що є достатнім способом захисту порушених прав позивача. Задовольняючи позовні вимоги по поновлення на роботі, суд зробив висновок про незаконність проведеного звільнення, а тобто і наказів, якими таке звільнення оформлювалось, а тому задоволення окремо вимог про визнання наказів про звільнення не законними за такої правової ситуації не є необхідним.

Не підлягають також задоволенню, як окрема позовна вимога -вимоги про анулювання запису в трудовій книжці про незаконне звільнення, тому, що вказана вимога не ґрунтується на законі. До трудової книжки позивача на підставі даного судового рішення відповідач зобов'язаний негайно внести запис про поновлення позивача на роботі з дати звільнення, а саме з 30 квітня 2012 року.

Рішення в частині поновлення позивача на роботі підлягає негайному виконанню на підставі ч.5 ст. 235 КЗпроП України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача також на користь держави стягується судовий збір в сумі 690 грн. 72 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_6 на посаді заступника Командира Державної організації "Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін" Міністерства надзвичайних ситуацій України з 30 квітня 2012 року.

Стягнути з Державної організації "Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін" Міністерства надзвичайних ситуацій України (Свідоцтво про державну реєстрацію:серія А01 № 372193 від 11 березня2011 року, ідентифікаційний код 33630478, юридична адреса:03069, м. Київ, вул.. Кіровоградська, 19) на користь ОСОБА_6 (мешкає : АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 69 071 грн. 54 коп. (шістдесят дев'ять тисяч сімдесят одну грн. п'ятдесят чотири коп.)

Стягнути з Державної організації "Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін" Міністерства надзвичайних ситуацій України на користь держави судовий збір 690 грн. 72 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_6 на роботі.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: