Ухвала

від 27.03.2013 по справі 2а-3111/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3111/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Денісова А.О.,

при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спарекс», третя особа: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Компанія «Спарекс» (ідентифікаційний код 32980759), місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса,29, зареєстроване 08.06.2004 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією. Керівником підприємства зазначений ОСОБА_3

ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначає, що в ході проведення відпрацювання відповідача, співробітниками ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва опитано громадянина ОСОБА_3, згідно пояснень якого вбачається, що назване товариство створено ним за винагороду, мета створення юридичної особи йому не відома, проведення господарської діяльності він не планував. Отже за висновками позивача підприємство має ознаки фіктивності, було створено та здійснює фінансово-господарську діяльність з порушенням вимог чинного законодавства.

На підставі зазначеного, з посиланням на положення статей 80, 87 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», а також статей 551 та 239 Господарського кодексу України, позивач вважає фіктивним правочин у формі створення установчих документів, а державну реєстрацію такою, що проведена щодо суб'єкта господарювання, який створений з порушення закону та зазначає, що відповідно до п.п. 20.1.12. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України орган державної податкової служби має право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно ч.2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV (далі по тексту Закон № 755-IV) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

Пунктом другим ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 2 статті 110 ЦК України обумовлено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у позивача повноважень щодо ініціації припинення юридичної особи з підстав визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

В силу положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, позивачем не було надано інших доказів на підтвердження своєї позиції, а саме: неподання відповідачем протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону тощо.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апелянта є безпідставними.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 29.03.2013 року.

.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Денісов А.О.