Ухвала

від 28.03.2013 по справі 908/1086/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

28.03.13 Справа № 908/1086/13

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С. розглянувши позовну заяву

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігон-Авто», м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-механічний завод», Російська федерація, Белгородська область, п. Волоконівка

Встановив:

27.03.2013 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 1142/09-05 від 27.03.2013р.) Товариства обмеженою відповідальністю «Полігон-Авто» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-механічний завод» про стягнення 1727440,00 російських рублів (448961,66 грн. за курсом НБУ).

Вивчивши матеріали позовної заяви, господарським суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає поверненню заявнику у зв'язку з наступним:

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Розміри ставок судового збору визначено у п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з п. 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1260/2012 від 17.09.2012р. "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

В позовній заяві вх. № 1142/09-05 від 27.03.2013р. позивач просить суд стягнути з відповідача 1727440,00 російських рублів боргу, 26119,73 грн. пені, 5055,43 грн. 3% річних, але, як ціну позову, позивачем зазначено лише суму основного боргу в розмірі 1727440,00 російських рублів (448961,66 грн. за курсом НБУ).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 55 ГПК України, в ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Таким чином позивачем невірно визначено ціну позову, не включено до її складу суми пені та 3% річних.

Відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК).

При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.

За змістом згаданого припису пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір").

Ціна позову на момент подання позову та сплати судового збору (27.03.2013р.) складає 480309,56 грн.

Враховуючи, що позивачем заявлено позов майнового характеру і відповідно до приписів до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" позивач повинен сплатити судовий збір в розмірі 2% від ціни позову, що складає 9606,19 грн.

В якості доказу сплати судового збору до позовної заяви позивачем додано платіжне доручення № 2333740376 від 27.03.2013р. на суму лише 8979,22 грн.

Ніяких інших доказів сплати судового збору до господарським суду Запорізької області позивачем не надано.

Отже, позивачем не надано належних доказів про сплату судового зборув повному об'ємі у встановленому порядку та розмірі.

Таким чином, позовна заява підлягає поверненню позивачу у зв'язку відсутністю доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

Згідно з п. п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Законом України від 19.05.2011р. № v9126837-11 «Про внесення зміни до статті 56 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку надсилання копії позовної заяви», який 18.06.2011р. набрав чинності, визначено порядок надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів сторонам господарського процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ГПК України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно з п. 2 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Належним доказом направлення копії позовної заяви з додатком відповідачу відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (далі - Правила), є оригінал розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека), виданий відправникові поштового відправлення.

Пунктом 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Позивачем, як доказ направлення позовної заяви та додатків до неї відповідачу, надано фіскальний чек № 5898 від 26.03.2013р. та опис вкладення від 2603.2013р. Відповідно до вищевказаного опису вкладення позивач в порушення вимог ст. ст. 56, 57 ГПК України, направлено лише копію позовної заяви без доданих до неї документів.

Відповідно до п. 3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», судами першої інстанції" недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК ( 1798-12) щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Згідно з п. 6 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів .

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Позивачем одночасно заявлено вимоги про стягнення заборгованості за товар поставлений по двом різним контрактам (контракт № 000107 від 22.08.2012р. та контракт № 000112 від 28.08.2012р.)

Так, кожний з даних контрактів має відповідні конкретно визначені умови, щодо взаємних прав та обов'язків сторін, мають різні додатки та доповнення, а тому вимоги про стягнення по кожному з договорів є окремим предметами спору які ґрунтуються на окремих доказах та самостійних підставах позову, а отже, позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.

Вказані обставини, з огляду на обмеженість строків розгляду справи, передбачених статтею 69 ГПК України, перешкоджатимуть з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднять вирішення спору.

Враховуючи те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог та об'єднано в одній позовній заяві вимоги, сумісний розгляд яких перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, позовна заява підлягає поверненню позивачу на підстави п. 5 ст. 63 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що згідно з ст. 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Таким чином, діючий Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості визначення або зімни сторонами підсудності спору.

Також, суд наголошує на тому, що згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Документи долучені позивачем до позовної заяви жодним чином не посвідчені і не можуть слугувати належними доказами на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог.

Вимоги до змісту та розташування реквізитів документів встановлені п.5 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), затвердженої Наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 року № 55.

Пунктом 5.27 цієї Уніфікованої системи встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (підпису).

Зазначені положення Уніфікованої системи необхідно обов'язково враховувати всім учасникам судового процесу при засвідченні копій документів, що подаються до суду.

Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що, у відповідності до ст.63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з ним у господарський суд у загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись п.п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути позивачу без розгляду.

Додаток для позивача : позовна заява (вх. № 1142/09-05/13 від 27.03.2013р.) з матеріалами усього на 68 арк., в тому числі оригінали фіскального чека № 5898 від 26.03.2013р., опису вкладення від 26.03.2013р. та платіжного доручення № 2333740376 від 27.03.2013р. на суму 8979,22 грн.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет