Рішення

від 26.03.2013 по справі 905/1200/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.13 р. Справа № 905/1200/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Бар'єр. Спешл груп», м. Київ, ідентифікаційний код 35837479

до Відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька птахофабрика», с. Рівнопіль, ідентифікаційний код 31187235

про: стягнення за договором охорони №ФО/59 від 01.11.2011р. заборгованості у розмірі 248428 грн. та 3% річних у розмірі 9 687,57 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Паньшин С.С. (за довіреністю №18 від 12.11.2012р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань

Згідно ст. 77 ГПК України суд відкладав розгляд справи з 04.03.2013р. на 26.03.2013р.

У судовому засіданні 26.03.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Бар'єр. Спешл груп», м. Київ (далі - Позивач) звернулась до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька птахофабрика», с. Рівнопіль (далі - Відповідач) про стягнення за договором охорони №ФО/59 від 01.11.2011р. заборгованості у розмірі 551928 грн., 3% річних у розмірі 9 687,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором охорони №ФО/59 від 01.11.2011р., внаслідок чого за період з листопада 2011р. по січень 2013р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок 3% річних, договір охорони №ФО/59 від 01.11.2011р. з додатками та додатковими угодами, акт звірки взаєморозрахунків, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), відомості щодо часткової оплати, претензія від 24.09.2012р., лист №63 від 26.12.2012р., правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Разом із позовною заявою Позивачем була надана заява про забезпечення позову №02-05/02 від 05.02.2013р. шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві в банківських установах та готівки в касі відповідача в межах ціни позову - 561 615,57 грн. (а.с.8).

На виконання вимог суду і підтвердження своєї позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.86, 87-103, 109-116, 117), у тому числі:

- заяву №03-04/03 від 04.03.2013р. про зменшення розміру заборгованості до 393428 грн. зв'язку із частковою сплатою боргу Відповідачем після подання позову на суму 158500 грн.

- заяву №03-26/01 від 26.03.2013р., якою зменшив стягувану суму на здійснені Відповідачем з 06.03.2013р. по 15.03.2013р. платежі в розмірі 145000грн., та додав до періоду нарахування заборгованість - лютий 2013р., збільшивши розмір вимог у зв'язку із цим на 137982грн.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за всіма відомими адресами, визначеними у якості місцезнаходження за матеріалами справи.

Таке повідомлення вважається належним згідно правової позиції, викладеної в абз.1 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., тим більше, що обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду (а.с.108).

У судовому засіданні 26.03.2013р. представник Позивача підтримав заяву про вжиття забезпечувальних заходів і позовні вимоги, викладені в заяві №03-26/01 від 26.03.2013р., наполягаючи на вирішенні спору незалежно від відсутності Відповідача та вказуючи про відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження.

Вислухавши у судовому засідання представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2011р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) був укладений договір про надання послуг з охорони об'єкту №ФО/59 (а.с.а.с.11-13), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2, 1.5, 10.1. якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги з охорони, методом організації пропускного режиму на об'єкті, періодичним патрулюванням та безпосереднім оглядом всіх елементів об'єкту, який що розташований за адресою: Донецька область, Волноваський район, с. Рівнопіль, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити зазначену послугу на умовах договору, зі строком дії до 31.12.2011р.

Відповідно до вказаного в п. 3.1. договору протоколу узгодження договірної ціни (а.с.14), сума оплати за даним договором складає 137982 грн. щомісяця, яка згідно п.3.3. сплачується на розрахунковий рахунок Виконавця щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за місяцем в якому були надані охоронні послуги.

У п. 3.4 зазначено, що фактичне надання Виконавцем послуг згідно договору фіксується сторонами в двосторонньому акті здачі-прийняття робіт, який складається не пізніше 10 числа наступного місяця, що слідує за звітним. У разі відсутності протягом 10 діб аргументованої відмови від підписання акту, послуги вважаються наданими у повному обсязі та належним чином у відповідний період.

Пунктом 10.2. договору визначено, що після закінчення строку його дії, якщо сторони продовжують виконувати його умови, він вважається продовженим на один календарний рік без обмеження кількості разів. Кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це другу сторону за 7 календарних днів.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за період з листопада 2011р. по січень 2013р. Позивачем були складані та Відповідачем підписані без зауважень відповідні акти прийому-здачі виконаних робіт (а.с.а.с.19-32,88), на суму 2069730 грн.

В свою чергу, згідно наданих банківських виписок (а.с.а.с.34-70, 96) Відповідач здійснив перерахування Позивачеві 1486088грн., при цьому в призначенні платежу вказувалися реквізити іншого договору - №03/11/11 від 03.11.2011р. Водночас, за змістом позовної заяви Виконавець вказує на здійснення Відповідачем на дату складання позову платежів у загальному розмірі 1517802грн., що відображено у складеному та надісланому (а.с.а.с.16-18) Замовнику акті звіряння розрахунків станом на 05.02.2013р. (а.с.15).

24.09.2012р. Позивач надіслав (а.с.72) Відповідачу претензію №41 (а.с.71), якою вимагав погасити наявну на той момент заборгованість у розмірі 379946грн., а листом №63 від 26.12.2013р. вимагав сплати заборгованості вже в сумі 569160грн.

У зв'язку із незадоволенням означених претензійних вимог Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення нарахованої за період надання послуг з листопада 2011р. по січень 2012р. включно заборгованості в розмірі 551928грн. та нарахованих на неї 3% річних в розмірі 9687,57грн.

Відповідач своєї позиції до відома суду не довів та процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ухилившись від підписання (з зауваженнями або без) актів звірення розрахунків (а.с.а.с.91, 113), що складались і надсилались (а.с.а.с.87-90, 112, 114, 115).

Разом із тим, вже після подання Позивачем розглядуваного позову (надісланий поштою 08.02.2013р. згідно поштового штемпелю на конверті - а.с.82), Відповідач у період з 12.02.2013р. по 27.02.2013р. перерахував Позивачеві у відповідності до наданих банківських виписок (а.с.а.с.97-103) грошові кошти за охоронні послуги у загальному розмірі 148500грн. Втім, Позивач, посилаючись на здійснення Відповідачем платежів в сумі 158000грн. станом на -04.03.2013р., заявою від 04.03.2013р. (а.с.86) зменшив в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України розмір вимог в частині заборгованості до 393428грн.

В перебігу розгляду справи сторонами був складений і підписаний без зауважень акт надання послуг за лютий 2013р. на суму 137982грн. (а.с.116), з огляду на що, Позивач, посилаючись на здійснені Виконавцем у період з 06.03.2013р. по 15.03.2013р. платежі, відображені в акті звірення розрахунків (а.с.113) у загальному розмірі 145000грн., а всього відносно визначеного спірного періоду - в сумі 1821302грн., заявою №03-26/01 від 26.03.2013р. (а.с.а.с.109-111), ще раз зменшив розмір первісно заявленої суми заборгованості за період з листопада 2011р. по січень 2012р., додавши одночасно вимог про стягнення оплати за надані послуги у лютому 2013р., вимагаючи остаточного стягнення 386410грн. заборгованості і 9687,57грн. - 3% річних.

Враховуючи приписи ст.ст. 1, 22 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням заяви від 04.03.2013р. та заяви №03/26/01 від 26.03.2013р. (а.с.а.с.109-111), але виключно в частині стягнення заборгованості, що нарахованої за період, який передував зверненню до суду (08.02.2013р.) з розглядуваним позовом, а саме - з листопада 2011р. по січень2012р. включно.

Отже, судом не приймаються та не розглядаються по суті вимоги заяви №03/26/01 від 26.03.2013р. (а.с.а.с.109-111) в частині збільшення періоду заборгованості, оскільки право на висування означених вимог щодо заборгованості за лютий 2013р. у Позивача з'явилося (хронологічно) вже в перебігу розгляду цієї справи. Означена позиція суду зумовлена тим, що за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України суд здійснює захист порушених суб'єктивних прав та інтересів певної особи відносно фактів порушення, що передували зверненню до суду із відповідним позовом. В свою чергу, за змістом ст. 22 Позивач має право збільшити суму позову, а до початку розгляду справи по суті змінити підставу або предмет позовних вимог тощо, проте до реалізації означених процесуальних прав не може бути віднесено доповнення позову новими вимогами щодо фактів порушення, яких не існувало на момент звернення до суду, тим більше, що Позивачем не здійснено надсилання такої заяви на адресу Відповідача і не доплачено судовий збір відносно додаткових вимог.

Таким чином, суд приймає заяву №03/26/01 від 26.03.2013р. виключно в частині зменшення суми стягуваної заборгованості на здійсненні з моменту попереднього зменшення розміру вимог від 04.03.2013р., розглядаючи справи відносно заборгованості за листопад 2012р. - січень 2013р. в сумі 248428 грн. (2069730 грн. - 1821302) та 3% річних у розмірі 9687,57грн. Зменшення розміру позовних вимог судом приймається як таке, що не порушує чиїх-небудь прав чи охоронюваних законом інтересів, оскільки здійснена уповноваженої особою (а.с.84) та зумовлено врахуванням здійснюваних Відповідачем в перебігу розгляду справи платежів. В свою чергу, об'єднання в одному позові вимог щодо стягнення заборгованості та 3% річних цілком відповідає приписам ст.58 Господарського процесуального кодексу України - ці вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором про надання послуг з охорони об'єкту).

Разом із тим, суд вважає за необхідне наголосити, що оскільки оцінка правомірності відхилених зазначених вище додаткових вимог щодо стягнення оплати послуги з охорони за лютий 2013р. на суму 137982грн. в межах цієї справи по суті не здійснюється, сторони управнені на загальних підставах доводити свою позицію щодо означених вимог в межах провадження за іншим окремим позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору охорони №ФО/59 від 01.11.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором охорони №ФО/59 від 01.11.2011р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір про надання послуг. Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір охорони №ФО/59 від 01.11.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

За таких обставин Відповідач не мав правових підстав ухилятися від здійснення розрахунку за надані послуги у розглядуваному періоду з листопада 2011р. по січень 2013р. щомісячно до 5 числа наступного місяця, що слідує за оплачуваним, згідно умов п. 3.3. договору охорони №ФО/59 від 01.11.2011р.

Суд наголошує, що відсутність доказів висування сторонами заперечень проти подальшого продовження дії договору охорони №ФО/59 від 01.11.2011р. після 31.12.2011р. та підписання актів надання послуг після означеної дати в контекстів умов п. 10.2. цього договору дають підстави для висновку про наявність між сторонами обумовлених означеним договором правовідносин впродовж всього розглядуваного періоду формування стягуваної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом несплачений залишок за надані послуги з листопада 2011р. по січень 2013р. становить 248428 грн. - доказів сплати цієї суми у повному обсягу або припинення чи відсутності відповідного грошового зобов'язання з інших підстав Відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Відтак, нездійснення оплати наданих послуг згідно умов договору охорони №ФО/59 від 01.11.2011р. кваліфікується судом як порушення Відповідачем грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач - таким, що прострочив згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу виконання платежів за період з листопада 2011р. по січень 2013р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу, а також - нараховані за весь час прострочення на суму заборгованості 3% річних.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок вимог в цій частині за допомогою відповідної програми Інформаційно-пошукової системи „Законодавство", суд дійшов висновку про можливість задоволення таких вимог:

- відносно заборгованості - в сумі 248 428 грн.;

- відносно 3% річних - в сумі 9 687,57 грн. (здійснювані в перебігу розгляду справи платежі Відповідача жодною мірою не впливають на розмір стягуваних 3% річних, оскільки їх було розраховано станом на 05.02.2013р.)

Беручи до уваги ненадання Позивачем у відповідності до вимог ст.ст.4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України належних доказів наявності обґрунтованих припущень унеможливлення чи утруднення виконання рішення без застосування запропонованих у заяві №02-05/02 від 05.02.2013р. (а.с.8) забезпечувальних заходів - обов'язкової умови їх застосування за змістом ст.66 цього Кодексу, суд відмовляє у задоволені заяви про вжиття забезпечувальних заходів, тим більше, що здійснювані в перебігу розгляду справи платежі Відповідача вказують на можливість фактичного погашення стягнутої суми заборгованості.

Оскільки причиною виникнення розглядуваного спору є порушення Відповідачем обумовлених договором грошових зобов'язань, суд, згідно ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи і невиконання останнім вимог ухвал суду, покладає на Відповідача понесені Позивачем судові витрати зі сплати судового збору, що відповідають як розміру задоволених вимог, так і розміру вимог, що був зменшений у зв'язку із несвоєчасними платежами в перебігу розгляду справи, а усього має бути відшкодовано 11232,31грн.

Водночас, суд, враховуючи наявність переплати за судовим збором в сумі 14,31грн. згідно ст.47 Господарського процесуального кодексу України та п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» означена сума підлягає поверненню Позивачеві на підставі відповідної ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Бар'єр. Спешл груп», м. Київ (ідентифікаційний код 35837479) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька птахофабрика», с. Рівнопіль (ідентифікаційний код 31187235) про стягнення за договором охорони №ФО/59 від 01.11.2011р. заборгованості у розмірі 248428 грн. та 3% річних у розмірі 9 687,57 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька птахофабрика», с. Рівнопіль (ідентифікаційний код 31187235) на користь Приватного підприємства «Бар'єр. Спешл груп», м. Київ (ідентифікаційний код 35837479) заборгованість у розмірі 248428грн. та 3% річних у розмірі 9 687,57 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька птахофабрика», с. Рівнопіль (ідентифікаційний код 31187235) на користь Приватного підприємства «Бар'єр. Спешл груп», м. Київ (ідентифікаційний код 35837479) витрати зі сплати судового збору 11232,31грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.03.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2013р.

Суддя Попков Д.О.