Постанова

від 21.03.2013 по справі 810/668/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року Справа №810/668/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання - Лаврик О.О.,

за участю:

представника позивача - Машини М.І. (наказ від 09.11.2011р.);

представника відповідача - Березовського С.В. (довіреність №107 від 04.03.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Іванківському районі Київської області

до державного закладу "Іванківської районної внекатегорійної санітарно-епідеміологічної станції", голови ліквідаційної комісії (головного санітарного лікаря санепідстанції Богуша Володимира Олексійовича)

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Іванківському районі Київської області (далі - позивач) з позовом до державного закладу "Іванківської районної внекатегорійної санітарно-епідеміологічної станції", голови ліквідаційної комісії (головного санітарного лікаря санепідстанції Богуша Володимира Олексійовича) (далі - відповідач) про стягнення суми капіталізованих платежів у розмірі 49100,70 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", несплата капіталізованих платежів до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві відповідачем грубо порушує інтереси держави у сфері забезпечення соціального захисту, охорони життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності, сприяє утворенню у Фонді дефіциту фінансових ресурсів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 р. було відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача наведені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити. Вважає, що ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки відповідач не ліквідовується та не є банкрутом, а передає своє майно та інші активи інший юридичній особі, а саме Головному управлінню держсанепідслужби у Київській області.

Заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

судом встановлено, що державний заклад "Іванківська районна внекатегорійна санітарно-епідеміологічна станція", код ЄДРПОУ 01994770, є юридичною особою, закладом санітарно-профілактичного профілю і входить до системи державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно Постанови про призначення страхових виплат №63 від 24.02.2002р., на обліку у відділенні Фонду з 2002 року знаходиться справа потерпілої на виробництві ОСОБА_4, яка отримала професійне захворювання на даному підприємстві, і по теперішній час отримує страхові виплати.(а.с.12)

Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 176-0 від 21.09.2012 року про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я прийняте рішення про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, до переліку яких входить і державний заклад "Іванківської районної внекатегорійної санітарно-епідеміологічної станції". При цьому, ліквідація відповідача здійснюється без правонаступника. (а.с. 46-48)

Згідно заяви начальника головного управління держсанепідслужби у Київській області № 139 від 21.03.2013р. державний заклад "Іванківська районна внекатегорійна санітарно-епідеміологічна станція" ліквідований 02.01.2013р.

Позивачем зроблено розрахунок капіталізації платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим на виробництві протягом їх життя у загальній сумі 49100,70 грн.

Листом № 05-04-311 від 21.12.2012р. позивач повідомив голову ліквідаційної комісії Богуша В.О. про суму капіталізованих платежів. Повторно, 11.01.2013р., направлено лист-нагадування №01-09-05, проте відповідач не відреагував на вказані листи. (а.с.10-11)

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного:

відповідно до пункту 1 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом частини третьої статті 110 ЦК України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною другою статті 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV.)

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

В силу вимог пункту 2 частини другої статті 45 Закону № 1105-XIV роботодавець, як страхувальник, зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

За змістом статей 15, 46 цього Закону, Фонд - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.

За приписами статті 46 Закону № 1105-XIV, фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, наведеними нормами Закону № 1105-XIV та Цивільного Кодексу України законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством).

Оскільки законодавством не визначена процедура капіталізації платежів на стадії самостійної ліквідації платоспроможної юридичної особи, то суд вважає можливим застосувати аналогію закону, а саме порядок, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю"(далі - Порядок).

Положенням п.5-1 Порядку передбачено, що у вимогах відповідного Фонду до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутства, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. При цьому, суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації підприємства-банкрута, перераховуються ліквідатором робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому підприємство перебуває на обліку.

Відповідно до п.1 Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Порядком також передбачено, що до суми платежів, що підлягають капіталізації, включається заборгованість підприємства-банкрута з виплат, пов'язаних із зобов'язаннями цього підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян: з одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат по догляду за потерпілим та за лікарняними листами.

Згідно із п. 3 вказаного Порядку капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Аналогічні висновки щодо правових норм, які підлягають застосуванню у даних спірних правовідносинах, викладено в постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 року за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми до ТОВ "Фрунзе-авто" про стягнення капіталізованих платежів.

Згідно з ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Позивачем для визначення періоду, на який розраховувалася капіталізація платежів використано дані середньої очікуваної тривалості життя осіб, наданих Державною службою статистики України.

Згідно з наданими даними середня очікувана тривалість життя для жінок в Україні у віці 84 років (ОСОБА_4, станом на момент здійснення капіталізації) становить 5,37 років. (а.с. 5-9).

Перевіривши розрахунок потреби в капіталізації коштів, зроблений позивачем станом на 20.12.2012 року, суд встановив, що його проведено шляхом множення розміру щомісячної виплати, призначеної ОСОБА_4 (761,96 грн.) на середню очікувану тривалість життя для жінок в Україні у віці 84 років (5,37), внаслідок чого, позивачем правомірно визначена відповідачу до сплати сума у розмірі 49100,70 грн. (а.с. 5).

Станом на момент розгляду даної справи відповідач свій обов'язок зі сплати капіталізованих платежів позивачу не виплатив.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з державного закладу "Іванківської санітарно-епідеміологічної станції" капіталізовані платежі у розмірі 49100,70 грн.

Щодо позовних вимог стосовно голови ліквідаційної комісії (головного санітарного лікаря санепідстанції Богуша Володимира Олексійовича), слід зазначити, що відповідно ст. 31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994р. №4004-ХІІ систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять: центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я; установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу в галузі охорони здоров'я; відповідні установи, заклади, частини і підрозділи центральних органів виконавчої влади в галузі оборони, в галузі внутрішніх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління.

Відповідно до положень ст. 112 ЦК України, позов пред'являється до ліквідаційної комісії, відповідачем у такій справі є юридична особа, оскільки ліквідаційна комісія лише має право вести справи від імені юридичної особи і не може самостійно бути відповідачем та позивачем, оскільки не є юридичної особою.

Враховуючи вказане, позивні вимоги стосовно голови ліквідаційної комісії (головного санітарного лікаря санепідстанції Богуша В.О.), як посадової особи, уповноваженою здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно з вказаним Законом, задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з державного закладу "Іванківської санітарно-епідеміологічної станції" капіталізовані платежі у розмірі 49100,70 грн. (сорок дев'ять тисяч сто грн.) 70 коп.

У задоволенні решти позовних вимог,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 березня 2013 р.