Ухвала

від 21.03.2013 по справі 2а/0470/3803/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/32645/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представники позивача Блажак Р. П., Сімоненко О. В., Максимов А. С.

представник відповідача Шляхова О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі (далі - СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року позов ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі 25 лютого 2011 року, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період жовтня 2010 року. За результатами перевірки складено акт №19/06-08/125/2/24432974 від 25.02.2011 року.

Відповідно до висновків акту, виявлені порушення: п.1.3, п.1.8 ст. 1 , п.7.4.1 п.7.4. пп. 7.7.1. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року; п.8 "Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року №244 , зареєстрованого в Мін'юсті України 18.07.2005 року №770/11050; п.5.7 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року у редакції наказу від 15.06.2005 року №213.

Зокрема, встановлено завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення за жовтень 2010 року в сумі 49783069, 73 грн., завищення суми бюджетного відшкодування за період листопад 2010 року в сумі 49783069, 73 грн.

Також, здійснено висновок про підтвердження суми бюджетного відшкодування у розмірі 280731717, 27 грн. ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" у декларації за листопад 2010 року, що виникло у період жовтня 2010 року.

Також, відповідно до акту перевірки №199/08-06-125/1/24432974 від 20.12.2010 року, відповідачем зазначено про безтоварність господарських операцій між ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та ТОВ "Укр Мет" щодо постачання металобрухту, в зв'язку з відсутністю можливості підтвердження факту перевезення металобрухту ТОВ НВФ "Інтермет" на адресу позивача і визнання факту придбання металобрухту взагалі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

Згідно з пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї ст. 9 Закону Україна «Про податок на додану вартість» про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент проведення перевірки позивач мав необхідні, належним чином оформлені податкові накладні.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що доказів на підтвердження факту обізнаності позивача про порушення контрагентами податкових зобов'язань матеріали справи не містять. Факт порушення контрагентами - постачальниками своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог щодо надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, лише за умови, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти. Платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Жодною нормою законодавства України не передбачено обов'язок платників податків - отримувачей товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження даних товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять жодного положення стосовно визначення ознак «фіктивності» тих чи інших платників податків та не ставить право на включення до валових витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, а також не пов'язує це право з фактичною сплатою контрагентом податку на прибуток до бюджету.

Щодо висновку відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ НВФ "Інтермет" за договором на постачання брухту та відходів металів від 25.12.2008 року №9, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскільки факт поставки металобрухту позивачу підтверджується належним чином оформленими первинними документами ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" які надані відповідачу при проведені позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складений акт №125/06-08/125/1 від 07.09.2010 року, наведений висновок є таким, що не підтверджений належними доказами.

Пунктом 7.4 та п. 7.5 ст. 7 Закону Україна «Про податок на додану вартість» встановлюється порядок нарахування податкового кредиту та момент виникнення платника податку права на податковий кредит, але не передбачають виникнення права платника податку на податковий кредит у залежності від підтвердження факту перевезення товару.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріали справи не містять доказів на спростування факту використання позивачем товарів, придбаних у контрагентів за жовтень 2010 року, в оподатковуваних ПДВ операціях та використання в межах господарської діяльності.

Пунктом 5.7 порядку №213 визначаються правила заповнення розділу ІІІ податкової декларації з ПДВ, але зміст цього пункту не встановлює обов'язок позивача перевіряти правильність складання та заповнення податкових накладних іншими платниками податків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність в діях позивача порушень щодо формування податкового кредиту за жовтень 2010 року з ПДВ за операціями з контрагентами, порушень вимог пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону № 168 , п.8 Порядку №244 та п.5.7 Порядку №213.

Щодо порушення вимог пп. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Пункт 1.8 ст. 1 та пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає поняття "сплата податку" - сплату податку платником ПДВ у ціні придбаних ним товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.3 ст. 1 , п.7.3 та п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає поняття "платник податку", податок нараховується продавцем товарів (послуг), а сплачується покупцем, який придбав товари (послуги), тобто ПДВ сплачується покупцем у ціні товарів (послуг) продавцю, який в свою чергу нараховує податок продаючи товари (послуги).

Якщо сума податку, сплачена продавцям у ціні придбаних товарів (послуг) більша за суму податку, нараховану при продажу власних товарів (послуг), то платник сплатив податку більше ніж нарахував, тобто сплатив ПДВ надмірно.

З урахуванням викладеного, надмірна сплата податку, згідно з п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" , стосується окремого платника, який сплатив ПДВ у ціні придбаних товарів (послуг) більше, ніж нарахував ПДВ, продаючи товари (послуги).

Відповідно до. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Закон України "Про податок на додану вартість" для отримання платником податку бюджетного відшкодування не передбачає обов'язковою умовою фактичне надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання іншими підприємствами за ланцюгом постачання товарів зобов'язань зі сплати податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для цих підприємств.

Факт невиконання іншими підприємствами за ланцюгом постачання товарів зобов'язань зі сплати податку до бюджету не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на бюджетне відшкодування, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" , визначає, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими цивільно - правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно - правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

П.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику ( кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)".

Для визнання податкового кредиту повинні прийматись до уваги щонайменше наступні умови - товари мають бути придбаними (факт придбання) і придбанні товари повинні використовуватись в господарській діяльності платника податку в оподатковуваних операціях.

Також судами попередніх інстанцій підтверджений факт поставки металобрухту позивачу за договором на поставку металобрухту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що Законом України "Про податок на додану вартість" встановлюється порядок нарахування податкового кредиту та момент виникнення у платника податку права на податковий кредит, а не встановлює виникнення права платника податку на податковий кредит у залежність від підтвердження факту перевезення товару. Законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах і не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для контрагента, як платника податків. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення регламентований п.7.4, п.7.5 Закону України "Про податок на додану вартість" , якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним. За відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5 п.7.4, 7.5.1 п.7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, не можна позбавляти платника податку такого права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров