Рішення

від 26.03.2013 по справі 915/270/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р. Справа № 915/270/13-г

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 197 від 26.02.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (54010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до відповідача: Приватного підприємства «Експрес-ДС» (54015, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 22, кв. 1, код ЄДРПОУ 34033788)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (54029, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

про: стягнення 370000 грн.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Експрес-ДС» про стягнення 370000 грн. заборгованості.

Підставою позовних вимог ФО-П ОСОБА_2 є неналежне виконання відповідачем укладеного з позивачем договору поруки від 06.10.2011р., згідно з яким Поручитель (ПП «Експрес-ДС», відповідач) взяв на себе зобов'язання відповідати перед Кредитором (ФО-П ОСОБА_2, позивач) за виконання всіх зобов'язань Боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (третя особа), що виникли з договору позики від 06.10.2011р., який укладений між Кредитором та Боржником.

Ухвалою суду від 15.02.2013р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.

01.03.2013р. на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2013р. позивачем надано до суду за вх.№4301/13 витребувані судом копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтва платника єдиного податку. Водночас позивачем вказано про неможливість надання журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів за 2011 рік, податкової декларації за 2011-2012 року, книги обліку готівки та сплачених документів за 2011-2012 роки, оскільки позивач є платником єдиного податку, для якого законодавством не передбачено ведення вказаних документів.

Відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2013р. надано до суду відзив на позовну заяву за вх.№4274/13 від 01.03.2013р., в якому він визнав наявність зобов'язань за договором поруки, однак, зазначив на недостатність грошових коштів для погашення боргу.

Також, 01.03.2013р. на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2013р. третьою особою надано до суду відзив на позовну заяву за вх.№4273/13, в якому ФО-П ОСОБА_3 також визнав позовні вимоги та вказав про не повернення в строк грошових коштів, переданих за договором позики, у зв'язку зі складним матеріальним становищем та відсутністю прибутку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач та третя особа в судові засідання не з'явились, своїх представників не направили, про дату, час та місце проведення судових засідань з розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 19.02.2013р., від 20.02.2013р. та від 05.03.2013р. При цьому 26.03.2013р. господарський суд за вх.№5886/13 та вх.№5888/13 отримав від відповідача та третьої особи клопотання про розгляд справи за відсутністю їх представників, яке було задоволено судом у судовому засіданні 26.03.2013р. та визнано за можливе розглянути справу за відсутністю представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Позичкодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Позичальник, третя особа) був укладений договір позики, за умовами п.1 якого Позикодавець зобов'язався передати Позичальнику у власність грошові кошти в сумі 370000 грн., а Позичальник - повернути позику у визначений цим договором строк.

Пунктом 2 договору позики від 06.10.2011р. передбачено, що позика передається Позикодавцем Позичальнику безпосередньо при підписанні сторонами цього Договору готівкою. Позичальник на підтвердження отримання позики надає Позикодавцю квитанцію до прибуткового касового ордеру.

Відповідно до п.5 договору позики від 06.10.2011р. сторони домовились, що Позичальник повертає всю суму позики до 01.01.2013р.

Згідно з п.6 договору позики від 06.10.2011р. в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань перед Позикодавцем, Позичкодавець укладає із ПП «Експрес-ДС» договір поруки.

За п.10 договору позики від 06.10.2011р. підписання цього договору Позичальником підтверджує факт одержання ним від Позикодавця позики.

Пунктом 11 договору позики від 06.10.2011р. встановлено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики Позичальникові.

Як свідчать матеріали справи, на виконання договірних зобов'язань позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 були надані третій особі - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 370000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 06.10.2011р. (а.с. 12).

06.10.2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позивач, Кредитор) та Приватним підприємством «Експрес-ДС» (відповідач, Поручитель) був укладений договір поруки, відповідно до п.1.1. якого Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (Боржник), що виникли з договору позики від 06.10.2011р. (основний договір), укладеного між Кредитором та Боржником.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору поруки від 06.10.2011р. Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за основним договором в повному обсязі.

Пунктом 4.1.1 договору поруки від 06.10.2011р. передбачений обов'язок Поручителя (відповідача по справі) виконати за Боржника (третю особу) зобов'язання за договором позики від 06.10.2011р. на користь Кредитора (позивача) у десятиденний строк з дня отримання вимоги від Кредитора.

За п.6.1 договору поруки від 06.10.2011р. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору.

08.01.2013р. позивачем було вручено відповідачу та третій особі вимоги про сплату заборгованості у сумі 370000 грн. (а.с. 9, 10).

Натомість ФО-П ОСОБА_3 було надано позивачу (ФО-П ОСОБА_2.) лист від 11.01.2013р. (а.с. 11), в якому третя особа визнала наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 370000 грн. та гарантувала позивачу оплату вказаної заборгованості по мірі отримання коштів.

Між тим, отримані за договором позики від 06.10.2011р. грошові кошти ані Боржником (третьою особою), ані Поручителем (відповідачем) Кредиторові (ФО-П ОСОБА_2.) повернуті не були, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Положеннями ст. 554 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою. Так, згідно з приписами ч.ч. 1, 2 зазначеної статті у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши надані по справі докази, виходячи з вищевикладених вимог законодавства, господарський суд приходить до висновку, що позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі, передавши третій особі по договору позики грошові кошти у сумі 370000 грн.

Натомість, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем свої зобов'язання за договором поруки від 06.10.2011р. належним чином не виконані, з огляду на що є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги ФО-П ОСОБА_2 про стягнення з ПП „Експрес-ДС" заборгованості у сумі 370000 грн.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Експрес-ДС» (54015, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 22, кв. 1; п/р 26000310094701 в філії АБ «Південний» в м. Миколаєві, МФО 326751, код ЄДРПОУ 34033788) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (54010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 370000 (триста сімдесят тисяч) грн. заборгованості та 7400 (сім тисяч чотириста) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 01 квітня 2013 року.

Суддя Ю.С. Бритавська