Рішення

від 26.03.2013 по справі 915/395/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р. Справа № 915/395/13-г

За позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївське САТП

1402",

54036, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 55,

до відповідача Малого колективного підприємства "Науково-технічний

центр "Ротор",

55261, Миколаївська область, Первомайський район, с. Кримка, вул.

Набережна, 17,

про стягнення коштів у сумі 87095 грн. 40 коп.

Суддя Гриньова - Новицька Т.В.

Представники:

Від позивача - Костяков К.Г., дов. б/н від 01.03.2013;

- Апостолов В.О., дов. б/н від 01.03.2013.

Від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Миколаївське САТП 1402" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Малого колективного підприємства "Науково-технічний центр "Ротор" (далі - відповідач) коштів у сумі 87095 грн. 40 коп., з яких: 42095 грн. 40 коп. - основний борг; 45000 грн. - пеня, на підставі Договору № 6 купівлі - продажу від 18.05.2011 та Додаткових угод до нього, також позивач просить стягнути з відповідача кошти на погашення судових витрат по справі, які складаються із суми судового збору у розмірі 1741 грн. 90 коп.

Про дату, час і місце розгляду справи сторони повідомлені у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) порядку, шляхом надсилання на їхні адреси ухвали від 11.03.2013 про порушення провадження у справі. Вказана ухвала отримана відповідачем 16.03.2013, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с 24). Проте відповідач правом участі у судовому засіданні та надання відзиву на позовну заяву не скористався.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд, -

встановив:

18.05.2011 між сторонами укладено Договір № 6 купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а останній в порядку та на умовах, передбачених Договором, - прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку, асортименти, кількість та комплектність якої визначається сторонами в специфікації, що є невід'ємною частиною Договору.

Додатковими угодами до Договору від 30.08.2011, 19.10.2011, 29.08.2012 та 22.10.2012 сторони змінювали суму договору, розміри та строки платежів.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 5 від 22.10.2012 (далі - Додаткова угода) до Договору у зв'язку з невиконанням відповідачем строків оплати за товар згідно з умовами Договору сторони домовились здійснити реструктуризацію боргу по оплаті за товар та внести такі зміни до Договору:

Відповідач зобов'язується сплатити борг у сумі 48718 грн., у т.ч. у зв'язку із зміною курсу євро на день переоформлення сільськогосподарської техніки (комбайна Акрос 530 зав № 0003225) на відповідача, для отримання кредиту 400000 грн. та передачі комбайну в залог, відповідач сплачує позивачу різницю в курсі євро в сумі 29968 до 30.10.2012.

При виконанні в строк Додаткової угоди Договір визнається виконаним і сторони претензій одна до одної не мають.

У разі несплати товару в строки, передбачені Додатковою угодою, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 1% від загальної вартості товару, за кожен день прострочення але не більше 50% від загальної вартості товару.

Суд вважає, що з укладенням сторонами Додаткової угоди до Договору відбулась заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Виконуючи умови Додаткової угоди відповідач сплатив позивачеві 6622 грн. 60 коп. Решта боргу у розмірі 42095 грн. 40 коп. до цього часу залишається несплаченою.

Несплатою боргу у розмірі 42095 грн. 40 коп. відповідач порушив права позивача, умови Додаткової угоди та вимоги ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 526 ЦК України. За вказаними законами зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Додатковою угодою сторони встановили, що покупець (відповідач у справі) платить позивачу пеню у розмірі 1% від загальної вартості товару, за кожен день прострочення але не більше 50 % від загальної вартості товару.

Посилаючись на умови Додаткової угоди та ст. ст. 549, 531 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача пеню, розмір якої обчислено, позивачем виходячи з розміру відсотків, встановлених Додатковою угодою, і складає 50514 грн. 50 коп.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже норми ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, є пріоритетними над положенням ч. 2 ст. 551 ЦК України. Така правова позиція Верховного Суду України викладена у Постанові від 07.11.2011.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Отже, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Додатковою угодою в частині оплати товару, позивачем на підставі умов Додаткової угоди, ст. 549, ст. 611 ЦК України, а також ст. ст. 193, 230, ч. 6 ст. 232 ГК України, нараховано пеню, сума якої за розрахунком позивача складає 50514 грн.

Проте суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені частково, у сумі 1937 грн. 54 коп., обчисливши суму пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 01.11.2012 по 01.03.2013 (42095 грн. 40 коп. Ч 14% : 365Ч120).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на Додатковій угоді сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені і не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 82 1 , 84, 85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Малого колективного підприємства "Науково-технічний центр "Ротор" (55261, Миколаївська область, Первомайський район, с. Кримка, вул. Набережна, 17; ідентифікаційний код 24784785) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївське САТП 1402" (54036, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 55; ідентифікаційний код 02126515) 42095 (сорок дві тисячі дев'яносто п'ять) грн. 40 коп. - основний борг; 1937 (одна тисяча тридцять сім) грн. 54 коп. - пеня; 880 (вісімсот вісімдесят) грн. 53 коп. - судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено і підписано "01" квітня 2013 року

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька