Рішення

від 26.03.2013 по справі 906/218/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" березня 2013 р. Справа № 906/218/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: Волинець О.І. - дов. від 22.03.13р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" (м.Олевськ)

про стягнення 8867,46 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 8867,46 грн. заборгованості за відпущену продукцію, з яких 8673,36 грн. - сума основного боргу, 194,10 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення ухвали суду.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: товарно-транспортні накладні, довіреності, розрахунок суми боргу, вимогу, відзив на позовну заяву, свідоцтва про державну реєстрацію, статут, довідки про включення до ЄДРПОУ та інші.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно усної домовленості між сторонами, позивач продав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 8673,36 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними та довіреностями, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.12-18).

Відповідно до вимог ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати продукції не виконав.

На підставі ст. 530 ЦК України, якщо строк ( термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27.06.12р. позивач направив відповідачеві письмову вимогу про сплату боргу, яку відповідач отримав 06.07.12р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 36-39).

Разом з тим, відповідач зазначену вище вимогу залишив без відповіді та без задоволення.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 8673,36 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 8673,36 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в позовній заяві на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 194,10 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок вказаного зобов'язання, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, оскільки розмір 3% річних складає 143,29 грн., виходячи з такого розрахунку:

- 3 / 365 днів х 8673,36 (сума борг) х 201 (кількість днів прострочки) / 100 = 143,29 грн.

Разом з тим, позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача 194,10 грн. 3% річних.

Тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 50,81 грн. 3% річних (194,10 грн. - 143,29 грн.).

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, у відзиві на позовну заяву (а.с.23) суму боргу визнав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 8673,36 грн. основного боргу та 143,29 грн. 3-ох% річних обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 50,81 грн. 3% річних суд відмовляє в задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія", 11002, Житомирська область, м. Олевськ, пров. 3-й Московський, 3, код ЄДРПОУ 13580039

на користь Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп", 10005, м. Житомир, вул. Черняхівського, 120, код ЄДРПОУ 36548884

- 8673,36 грн. - основного боргу;

- 143,29 грн. - 3% річних;

- 1710,64 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 50,81 грн. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу (рек. з пов. про вручення)