Рішення

від 01.04.2013 по справі 910/1951/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1951/13 01.04.13 За позовом Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів»

Державного агентства резерву України в особі Філії «Хлібна база»

Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів»

Державного агентства резерву України

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська біоенергетична

компанія»

Про стягнення 10 760,42 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Литивн О.В. - по дов. №1833 від 26.12.2012р.

Від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України в особі Філії «Хлібна база» Державного агентства резерву України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська біоенергетична компанія» 10 760, 42 грн., із яких: 7 917, 76 грн. заборгованість по договору №89 від 25.09.2009р, 936, 43 грн. - інфляційні, 705, 44 грн. - 3% річних, 1200, 79 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2013р. порушено провадження у справі №910/1951/13, розгляд справи призначено на 25.02.2013р.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 04.02.2013 р. не виконали.

21.02.2013р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки представника в судове засідання.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 01.04.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повноважних представників не направив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про порушення провадження у справі від 21.01.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. М.Тимошенко, 2-3 гурт. яка згідно матеріалів справи є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні01.04.2013р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

25 вересня 2009 року між Філіїєю «Хлібна база» Державного агентства резерву України (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська біоенергетична компанія» (далі відповідач) був укладений договір №89 складського зберігання зерна.

Згідно до умов даного договору позивач зобов'язується прийняти від відповідача зерно пшениці та жита на зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його відповідачу (п.1 договору).

Відповідно до акту № 10 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.01.2010р. та рахунку-фактури № 10 від 22.01.2010р. були надані послуги зі зберігання зерна: жито 2 кл. - 410,570 тон по 21.01.2010р., пшениця 2 клас - 103,120 тон з 21.12.2009 року по 13.01.2010р., переоформлення документів на зерно, видачі складських квитанцій, всього на суму - 7917,76 гривень. Передача зерна на зберігання позивачу та надання позивачем послуг по його зберіганню підтверджується також формою № 36 (кількісно-якісний облік зерна)

Відповідно до п. 3.3.2 Договору, відповідач зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги.

Згідно п.4.4 Договору відповідач сплачує вартість послуг із зберігання зерна та інших послуг за поточний місяць в строк до третього числа наступного місяця.

У відповідності до п.9.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його укладення і дії до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі. Згідно п. 9.2 договору, умови не передбачені цим договором, регламентуються законодавством.

Позивачем на адресу відповідача 10.02.2010р. направлялися: рахунок № 10 від 22.01.2010р., Акт № 10 (надання послуг) від 29.01.2010р., податкова накладна № 34/1 від 29.01.2010р. Вказані документи були отримані відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також позивачем на адресу відповідача 21.04.2010р. направлялася претензія на суму 7917,76 грн., яка була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

30.11.2012р. за № 784 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату коштів ві на суму 7917,76 гривень та повторно направив рахунок № Н від 22.01.2010р.

Зазначені претензія та вимога залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на день подання позову та розгляду справи сума основної заборгованості за Договором склала 7 917, 76 грн.

Статтею 4-2 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України. Згідно з ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами строк, Відповідач розрахунки з Позивачем в повному обсязі не провів.

Станом на день розгляду справи Відповідач за послуги із зберігання в повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість Відповідача перед Позивачем не погашена та становить 7 917,76 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 7 917,76 грн. заборгованості за надані послуги із зберігання за Договором правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач заявив про стягнення з Відповідача 936,43 грн. - інфляційних витрат, 705,44 грн. - 3% річних, 1 200,79 грн. - пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. При цьому, нарахування санкцій, якщо інше не передбачено законом або договором, триває протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за 367 днів, а саме: за період 22.01.2012 року по 23.03.2012 року, тобто без урахування приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 200, 79 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних в сумі 936,43 грн. та 3% річних в сумі 705,44 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська біоенергетична компанія» (01054, м. Київ, вул. Павлівська, 9, код ЄДРПОУ 36412275) на користь Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України в особі Філії «Хлібна база» Державного агентства резерву України (41811, Сумська область, Білопільський район, м. Ворожба, вул.. Перемоги, 19, код ЄДРПОУ 35603996) 7 917 грн. 76 коп. основного боргу, 936 грн. 43 коп. - інфляційні, 705 грн. 44 коп. - 3% річних, 1 528 грн. 49 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.04.2013р.

Суддя Т. Ю. Трофименко