Рішення

від 28.03.2013 по справі 909/97/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 р. Справа № 909/97/13-г Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Кобецької С.М.

При секретарі Атаманчук І.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім"Бізнес стандарт",

вул.Сталеварів, 19, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69035;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С",

вул.Галицька,52, м.Рогатин, Івано-Франківська область,77000;

про: стягнення заборгованості в сумі 54 441,68грн., з яких: 49 275,80грн. - основний борг, 3 695,68 грн. - пеня, 1 470,20 грн. - 3 % річних.

Представники сторін:

Від позивача: не з"явились;

Від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТзОВ "Торговий Дім"Бізнес стандарт", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - ТзОВ "Гарт-С" заборгованість в сумі 54 441,68грн., з яких: 49 275,80грн. - основний борг, 3 695,68 грн. - пеня, 1 470,20 грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 27.02.13р., 18.03.13р.

Разом з тим, 27.02.13р., позивач адресував суду письмові пояснення №3505/13, в яких, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд, розглянути спір без участі представника позивача за наявними у матеріалах справи доказами.

Позовні вимоги, позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Господарського договору поставки №02/10 від 25.05.10р., на виконання умов якого, Постачальник/позивач передав у власність Покупцю/відповідачу по видаткових накладних, товар, обумовлений Специфікацією до Договору, на загальну суму 174 826,89грн.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, зокрема розділу 6 Договору, який встановлює порядок здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 49 275,80грн. (125 551,09грн. - відповідачем сплачено);

- звернення до відповідача з вимогою №3 від 06.01.13р., про погашення заборгованості за отриманий товар, яка залишились без належного реагування з боку відповідача;

- п. 7.3. Договору, на підставі якого, відповідачу нараховано 3 695,68 грн. - пені;

- положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, відповідачу нарахорвано 1 470,20 грн. - 3 % річних;

- приписи ст.ст. 525, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 13.02.13р., 27.02.13р., 18.03.13р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що позивач адресував суду заяву про розгляд справи без його участі, та те, що відповідач відповідно до законодавства належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Між ТзОВ "Торговий Дім"Бізнес стандарт" (Постачальник/позивач) та ТзОВ "Гарт-С" (Покупець/відповідач) укладено Господарський договір поставки №02/10 від 25.05.10р.

Згідно п.1.1. Договору Постачальник зобов"язується у зумовлені цим Договором строки передати товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Загальний асортимент та ціна товару, що є предметом даного Договору, визначаються у Специфікації, яка погоджується сторонами і підписується разом з цим Договором. Специфікація, а також додатки до неї, після узгодження та підписання сторонами є невід"ємною частиною цього Договору (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п.2.1.Договору, датою поставки товару вважається дата поставки товару на склад Покупця, що підтверджується датою, що зазначена на видатковій накладній.

Пунктом 2.3. Договору, встановлено, що право власності на поставлені товари, а також ризик випадкової втрати чи випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Сторони дійшли згоди, що оплата по цьому Договору здійснюється шляхом розстрочення платежу в наступному порядку: оплата за поставлений товар, здійснюється через 7(сім) календарних днів від факту реалізації товару. До 15 та 30 числа кожного місяця Покупець надає Постачальнику звіт по реалізації (Додаток №5), який підтверджує факт реалізації товару. В звіті Покупець обов"язково повинен вказати номер та дату цього Договору, суму до сплати, кінцеву дату оплати. Звіт підписується уповноваженою особою Покупця та завіряється печаткою товариства. Звіт надається по факсу або іншим способом погодженим сторонами (п. п. 6.1., 6.1.1., 6.1.2. Договору ).

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, Постачальник/позивач передав у власність Покупцю/відповідачу, по видаткових накладних №Б2506-0001 від 25.06.10р., №Б2307-7721 від 23.07.10р., №Б2708-0001 від 27.08.10р., №Б0510-0001 від 05.10.10р., №Б2910-0002 від 29.10.10р., № Б0811-0001 від 08.11.10р., №Б2311-0001 від 23.11.10р., №Б0912-0001 від 09.12.10р., №Б1103-0001 від 11.03.11р., №Б2803-0001 від 28.03.11р., №Б2006-0001 від 20.06.11р., №Б2609-0001 від 26.09.11р., товар, обумовлений Специфікацією, яка викладена у Додатковій угоді №1 від 08.06.10р. до Договору, на загальну суму 174 826,89грн.

При цьому, підписання Покупцем/відповідачем, без жодних зауважень, видаткових накладних (а.с. 21-32), які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку товару Постачальником Покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та доведено перед судом позивачем, відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар в сумі 125 551,09грн. (банківські виписки а.с. 33-50, Договори про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.01.11р., 21.04.11р., 15.07.11р., 30.09.11р., а.с. 51-54). Неоплаченим залишився товар на суму 49 275,80грн.

Крім того, сторони дійшли згоди, що у випадку, якщо термін придатності товару, який поставлений закінчується через 3 місяці, Покупець зобов"язаний письмово повідомити Постачальника і протягом 2 місяців проводить відповідні маркетингові (передпродажні) заходи на такий товар. У випадку, якщо після проведення маркетингових (передпродажних) заходів, такий товар залишається у Покупця, останній має право: повернути такий товар; вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми; зменшити вартість такого товару і провести взаєморозрахунок із Постачальником (п. 4.14. Договору). Доказів повідомлення позивача про закінчення терміну придатності товару, як і доказів повернення товару, суду не подано.

Позивач звертався до відповідача з вимогою № 3 від 06.01.12р., про погашення заборгованості за отриманий товар, яка отримана останнім 16.01.12р. (а.с. 58). Проте, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

Факт поставки товару, обумовленого Договором, на загальну суму 174 826,89грн., обґрунтовано доведено перед судом позивачем, як і доведено факт здійснення відповідачем часткової оплати за отриманий товар в сумі 125 551,09грн. Залишок неоплаченого товару складає 49 275,80грн.

Станом на 28.03.13р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Господарський договір поставки №02/10 від 25.05.10р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ч.ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. ч. 2, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Разом з тим, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 49 275,80грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Враховуючи ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період з 24.01.12р. (вимога отримана відповідачем 16.01.12р., семиденний термін сплати боргу 24.01.12р.) по 01.01.13р. в сумі 1 470,20грн. (розрахунок а. с. 4).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем 3% річних за період вказаний позивачем у розрахунку. Згідно перерахунку, здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство", 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1 385,39грн. (розрахунок а.с.85).

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3 695,68грн., то у суду відсутні правові підстави для задоволення цієї вимоги.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності на несвоєчасне виконання грошових зобов"язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

Стаття 1 цього Закону передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Сторони в п. 7.3. Господарського договору поставки №02/10 від 25.05.10р., обумовили відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Пунктом 6.1.1. Договору, встановлено порядок розрахунків за поставлений товар /оплата за поставлений товар, здійснюється через 7(сім) календарних днів від факту реалізації товару/.

В силу ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, правомірність вимоги позивача про стягнення пені можлива тільки при підтвердженні останнім факту реалізації товару, який є визначальним у відповідності до умов Договору, при встановленні належності виконання зобов"язання (зі сторони відповідача) в частині оплати товару, а отже і при встановленні правильності нарахування пені. Нарахування позивачем пені з 24.01.12р., тобто в семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, встановлений ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, не ґрунтується на законі. Крім того, наведена норма (ст.530 ЦК України) регулює порядок виконання зобов"язання, для якого не встановлений строк (термін) його виконання, і не поширює свою дію на стягнення неустойки (штраф, пеня).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, будь-яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, на основі вище вказаного, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 49 275,80грн. - заборгованості, 1 385,39грн.- 3 % річних та наявність підстав для задоволення позову в цій частині. В частині стягнення з відповідача 3 695,68грн. - пені, 84, 81грн.- 3% річних - відмовити.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, 173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ТзОВ "Торговий Дім"Бізнес стандарт" до відповідача ТзОВ "Гарт-С" про стягнення заборгованості в сумі 54 441,68грн.- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С", вул.Галицька,52, м.Рогатин, Івано-Франківська область,77000 (ідентифікаційний код 24654657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім"Бізнес стандарт", вул.Сталеварів, 19, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69035 (ідентифікаційний код 37088358) 49 275,80грн. (сорок дев"ять тисяч двісті п"ятдесят сім грн. 80коп.) - заборгованості, 1 385,39грн. (одну тисячу триста вісімдесят п"ять грн. 39 коп.) - 3 % річних, 1 601,03грн. (одну тисячу шістсот одну грн. 03 коп. ) - судового збору.

Видати наказ.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С", вул.Галицька,52, м.Рогатин, Івано-Франківська область,77000 (ідентифікаційний код 24654657) 3 695,68 грн. - пені, 84,81грн. - 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення складено 02.04.13р.

Суддя С.Кобецька