Ухвала

від 26.03.2013 по справі 415/60/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чернобривко Л.Б.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року справа №415/60/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 04 лютого 2013 р. у справі № 415/60/13-а (головуючий І інстанції Чернобривко Л.Б.) за позовом Приватного підприємства Фірма "Нагріс" до Лисичанської міської ради про забезпечення адміністративного позову,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Фірма "Нагріс" звернулось до Лисичанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Лисичанської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Лисичанської міської ради від 20.12.2012 року по відведенню земельних ділянок громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_2.

Разом з позовною заявою позивач подав до Лисичанського міського суду Луганської області клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому просить зупинити дію рішення Лисичанської міської ради від 20.12.2012 року по відведенню земельних ділянок громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та заборони Лисичанській міській раді вчиняти будь-які дії відносно суміжних земель із земельною ділянкою ПП фірма «Нагріс» за адресою АДРЕСА_1, до розгляду справи по суті, оскільки існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 04 лютого 2013 року задоволено клопотання Приватного підприємства Фірма "Нагріс" про застосування заходів забезпечення позову. Суд першої інстанції зупинив дію рішення Лисичанської міської ради від 20.12.2012 року по відведенню земельних ділянок громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та заборонив Лисичанській міській раді вчиняти будь-які дії відносно суміжних земель із земельною ділянкою ПП фірма «Нагріс» за адресою: АДРЕСА_1, до розгляду справи по суті.

12.02.2013 року позивач звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з клопотанням про зупинення провадження по справі. Мотивоване клопотання тим, що ПП «Нагріс» був поданий адміністративний позов до Комісії по вирішенню спірних питань землекористування Лисичанської міської ради, КП «Лисичанськміськсвітло» про визнання незаконним та скасування рішення комісії від 04.07.2012р., посилаючись на те, що розгляд судом зазначеного позову істотним чином вплине на розгляд суду даної справи, оскільки рішення Лисичанської міської ради є похідним від рішення 04.07.2012р.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 12 лютого 2013 року зупинено провадження по справі за позовом Приватного підприємства фірма «Нагріс» до Лисичанської міської ради про визнання незаконними та скасування рішення Лисичанської міської ради до розгляду справи за позовом ПП «Нагріс» до Комісії по вирішенню спірних питань землекористування Лисичанської міської ради, КП «Лисичанськміськсвітло» про визнання незаконним та скасування рішення Комісії по вирішенню спірних питань землекористування Лисичанської міської ради від 04.07.2012р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 04 лютого 2013 року яким задоволено клопотання про застосування заходів забезпечення позову, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права та безпідставність мотивів з яких прийнята спірна ухвала. В апеляційній скарзі просить дану ухвалу скасувати.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч.3 ст. 117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 117 КАС України, адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 118 КАС клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідач або інша особа, яка бере участь у справі, у будь-який час має право заявити клопотання про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або скасування заходів забезпечення адміністративного позову. Таке клопотання розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення позивача та інших осіб, які беруть участь у справі.

З аналізу ч.1 ст. 117 КАС України, вбачається, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд при вирішенні питання про забезпечення позову у кожному випадку, повинен виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Колегія суддів зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до норм КАС України, подання адміністративного позову або відкриття провадження в адміністративній справі саме по собі не зупиняє дії рішення суб'єкта владних повноважень. Зупинити дію цього рішення чи окремих його положень на час провадження в адміністративній справі може лише суд у порядку забезпечення адміністративного позову.

Таким чином, законодавець визначив, що основним способом забезпечення адміністративного позову є зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень.

Але зупинення дії рішення, що оскаржується, не вичерпує всіх можливих способів забезпечення адміністративного позову. Оскільки зупинення виконання рішення органу місцевого самоврядування може бути недостатнім, тому виникає потреба тимчасово заборонити вчиняти будь-які дії пов'язані з оскаржуваним та зупиненим рішенням. У цьому випадку забезпечення адміністративного позову здійснюється судом через заборону вчиняти певні дії, яка може адресуватися не лише відповідачеві, а й будь-яким іншим особам.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Лисичанської міської ради від 20.12.2012 року по відведенню земельних ділянок громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_2.

В заяві про забезпечення позову позивач просив зупинити дію рішення Лисичанської міської ради від 20.12.2012 року по відведенню земельних ділянок громадянам ОСОБА_3. ОСОБА_4, ОСОБА_2 та заборони Лисичанській міській раді вчиняти будь-які дії відносно суміжних земель із земельною ділянкою ПП фірма «Нагріс» за адресою АДРЕСА_1.

Тобто, позивач просив забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення від 20.12.2012 року та заборони вчиняти дії відносно суміжних земель із земельною ділянкою ПП фірма «Нагріс».

Згідно матеріалів справи відповідачем 30.12.2010 р. прийнято рішення № 6/59 про надання позивачу в оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 2500 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на якому розташований об'єкт права власності Позивача відповідно до Біржового контракту від 17.12.2008 р.

09.02.2011 року між відповідачем та позивачем було укладено договір оренди землі, яка знаходиться за адресою: Луганська область, АДРЕСА_1, площею 0,1430 га, у тому числі: під капітальну одноповерхову забудову - 0,0331 га, під проїзди, проходи, та площадки - 0,0641 га; - інші землі - 0,0458 га (п. 2). Згідно п. 3 Договір укладено на 3 (три) роки.

Відповідно до листа Лисичанської міської ради від 26.03.2013 року № Т-02/13 рішення про надання земельної ділянки у користування ОСОБА_3 Лисичанською міською радою 20.12.2012 р. не приймалось, в зв'язку з відсутністю звернення ОСОБА_3 щодо надання їй у користування земельної ділянки. Крім того, відповідачем зазначено, що земельна ділянка надана у користування ОСОБА_4 за рішенням Лисичанською міською радою від 20.12.2012 р. не є суміжною з земельною ділянкою ПП Фірма «Нагріс», в підтвердження чого надано ситуаційну схему та схему меж земельних ділянок.

Відповідно до виписки рішення сорокової сесії шостого скликання Лисичанської міської ради від 20.12.2012 р. № 40/712, прийнятого за результатами розгляду заяви ОСОБА_2, надано ОСОБА_2 в оренду строком на три роки земельну ділянку для експлуатації самовільно збудованого гаражу, площею 0,0032 га за адресою АДРЕСА_2 кадастровий номер 4411800000:28:001:0011 та віднесено земельну ділянку до категорії земель житлової та громадської забудови, зобов'язано громадянина ОСОБА_2 в місячний термін після прийняття даного рішення укласти договір оренди землі.

Відповідно до другої виписки сорокової сесії шостого скликання Лисичанської міської ради від 20.12.2012 р. № 40/712, прийнятого за результатами розгляду заяви ОСОБА_4, надано ОСОБА_4 в оренду строком на три роки земельну ділянку для експлуатації самовільно збудованого гаражу, площею 0,0034 га за адресою АДРЕСА_3 кадастровий номер 4411800000:28:001:0010 та віднесено земельну ділянку до категорії земель житлової та громадської забудови, зобов'язано громадянина ОСОБА_4 в місячний термін після прийняття даного рішення укласти договір оренди землі.

Колегія суддів з огляду на зазначені обставини, щодо відведення земельних ділянок, приходить до висновку, що взагалі не вбачається, що земельна ділянка позивача та земельні ділянки фізичних осіб в спірному рішенні межують між собою. Крім того, зазначена обставина підтверджується ситуаційним планом та схемами меж земельних ділянок. Доводи позивача, щодо порушення його права в майбутньому ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджено об'єктивними доказами.

Відповідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову взагалі не містить обґрунтованих мотивів щодо необхідності забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Лисичанської міської ради від 20.12.2012 року по відведенню земельних ділянок громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та заборони Лисичанській міській раді вчиняти будь-які дії відносно суміжних земель із земельною ділянкою ПП фірма «Нагріс» за адресою АДРЕСА_1.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції в порушення ст.118 КАС України, здійснив розгляд клопотання позивача про забезпечення позову без проведення судового засідання, без повідомлення та у відсутність сторін та зацікавлених осіб.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді клопотання про забезпечення позову суд першої інстанції повинен був керуватись ч. 3 ст.118 КАС України, тобто здійснити розгляд клопотання про забезпечення позову за умови з'ясування всіх обставин які б могли б вплинути на прийняття рішення стосовно заявленого клопотання.

На підставі вище викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 199, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 04 лютого 2013 р. у справі № 415/60/13-а про забезпечення позову задовольнити.

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 04 лютого 2013 р. у справі № 415/60/13-а про забезпечення позову скасувати.

В задоволенні клопотання Приватного підприємства Фірма "Нагріс" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Е.Г. Казначеєв

Судді В.Г. Яманко

І.А. Васильєва