Ухвала

від 05.12.2012 по справі 9101/1722/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р.справа № 2а-2884/10/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Шлай А.В.

при секретарі судового засідання: Кязимовій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора м.Кіровограда Кіровоградської області

на постанову: Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 року у справі №2а-2884/10/1170

за позовом: прокурора м.Кіровограда

до: Кіровоградської міської ради

за участю третьої особи: ОСОБА_1

про: визнання незаконним та скасування рішення,

встановив:

Прокурор м.Кіровограда звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування рішення Кіровоградської міської ради від 06.11.2008р. №1438 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1».

В обґрунтування позову зазначалось про те, що рішення відповідача не ґрунтується на законі, порушує права та охоронювані законом інтереси держави. Прокурор посилався на ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.13, 15, 16 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.35 Закону України «Про землеустрій» та вказував, що відповідач незаконно, шляхом прийняття спірного рішення затвердив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передав у власність ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1000,00кв.м. (зелених насаджень загального користування) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі. За твердженням прокурора, спірна земельна ділянка не може бути передана у власність, оскільки відноситься до земель загального користування населеного пункту. Тому, враховуючи відхилення протесту з цього приводу, прокурор наполягав на скасуванні спірного рішення як незаконного.

Постановою суду першої інстанції прокурору в задоволенні позову відмовлено. Суд з посиланням на Рішення Конституційного Суду України, зазначив, рішення про надання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки на час виникнення спору вичерпало свою дію, виконано, громадянином ОСОБА_1 отримано Державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку (а.с.41, 84), тому правових підстав для скасування такого рішення відповідача суд не знайшов.

Прокурор оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи рішення, суд неповно з'ясував обставини справи та невірно застосував норми матеріального права. На думку прокурора, висновок суду щодо відсутності порушень закону під час прийняття рішення про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки необґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, рішення від 06.11.2008р. №1438 винесено без узгодження з природоохоронним органом та без отримання позитивних висновків державної експертизи. Прокурор вважає, що неврахуванням зазначеного призвело до помилкових висновків суду, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Кіровоградської міської ради №1757 від 28 лютого 2006 року погоджено місце розташування та надано приватному підприємцю ОСОБА_1 згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 20 років площею 0,1 га зелених насаджень загального користування по АДРЕСА_1 під розміщення кафе за рахунок земель житлової та громадської забудови (а.с.11-25).

Рішенням Кіровоградської міської ради №405 від 28 грудня 2007 року внесено зміни до рішення Кіровоградської міської ради №1757 від 28 лютого 2006 року, а саме - п. 158 рішення викладено в новій редакції, відповідно до якої погоджено місце розташування та надано ОСОБА_1 згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1 га зелених насаджень загального користування по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі (а.с.139).

Рішенням Кіровоградської міської ради від 06.11.2008р.р. №1438 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1». Даним рішенням також вирішено передати гр.ОСОБА_1 у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 100,00кв.м. (зелених насаджень загального користування) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі (а.с.10). Матеріали справи (а.с. 135-154) також містять копію технічної документації із землеустрою. За даними головного управління Держкомзему у Кіровоградській області №1181-1 від 06.09.2010 р. (а.с.86) земельна ділянка (кадастровий номер 3510100000:06:047:0094). за адресою АДРЕСА_1 станом на 06 листопада 2008 року, тобто на момент передачі у власність, відносилась до категорії - землі житлової та громадської забудови, по угіддях - землі одно- та двоповерхової житлової забудови, а тому суд вважає безпідставним посилання прокурора М .Кіровограда на те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 1 000,00 кв. відведена у власність ОСОБА_1 саме як територія зелених насаджень загального користування.

Матеріали справи також свідчать про те, що на час розгляду справи, третьою особою ОСОБА_1 відповідно до рішення Кіровоградської міської ради №1438 від 06.11.2008 р., оформлено право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1 000,00 кв. м., що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с.41).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За нормами ст.38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

У відповідності до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення (далі - ЗК України), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 р. №858-ІУ землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; а проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років.

Відповідно до пункту «в» ч.1 ст.20 вказаного Закону землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідноз ч.1 ст.25 зазначеного Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації, а згідно п. «д» ч. 2 вказаної статті проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є видом документації із землеустрою.

У відповідності до ч.2 ст.26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Розробники документації із землеустрою, згідно з ч.З ст.28 зазначеного Закону, несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

За змістом ст.30 Закону України «Про землеустрій» погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України. Так, відповідно до ст.50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначається Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №677 (далі - Порядок), згідно з п.8 якого вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою.

У відповідності до ч.ч. 8, 9 ст. 118 ЗК України проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Матеріали справи містять копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: м. Кіровоград, АДРЕСА_1 (а.с.135-154). Даний проект на момент подання до Кіровоградської міської ради був погоджений наступними органами:

- Управлінням земельних ресурсів у місті Кіровограді (від 17.07.2008 року №943-1 вих.) (а.с. 143);

- Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області (від 29.07.2008 року №2170-07/06) (а.с.144-145);

- Кіровоградською міською санітарно-епідеміологічною станцією (від 01.08.2008 року №4095/03) (а.с. 146);

- Управлінням містобудування, архітектури, екології та земельних відносин Кіровоградської міської ради (від 16.07.2008 року №3233) (а.с.147);

- Відділом охорони культурної спадщини, туризму та курортів Управління культури і туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації (від 04.07.2008 р. №01-33-2974/3).

Таким чином, вимоги ЗК України щодо узгодження проекту землеустрою було дотримано.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи прокурора з посиланням на відкликання 29.05.2009 року висновку природоохоронного органу від 29.07.2008р. (а.с.34,35), оскільки це відбулося вже після виконання спірного рішення.

Безпідставним є також посилання прокурора на обов'язковість проведення державної експертизи землевпорядної документації, що стосується третьої особи. Так, статтею 1 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17.06.2004 р. №1808-ІУ визначено, що державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи. За ст.8 вказаного Закону державна експертиза проводиться в обов'язковій, вибірковій та добровільній формах.

Згідно зі ст.9 зазначеного Закону в редакції, чинній на час винесення висновку, обов'язковій державній експертизі підлягають:

- загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель;

- схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;

- проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень;

- проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів;

- проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

- проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

- проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;

- технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Тобто суд вірно визначився, що на час формування землевпорядної документації така експертиза не була обов'язковою.

Таким чином, матеріали справи підтверджують відповідність технічної документації вимогам Закону України «Про землеустрій».

Колегія суддів також зазначає, що своїм Рішенням від 16.04.2009р. №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 ) . Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону ) . Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Матеріали справи підтверджують, що рішення відповідача виконано, що також є додатковою підставою на користь відповідача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду, підстав для скасування судового рішення не вбачається. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи та прийняв рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198. ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УXВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора м.Кіровограда Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 року у справі №2а-2884/10/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 року у справі №2а-2884/10/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена протягом місяця згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.В. Шлай