Рішення

від 25.03.2013 по справі 919/232/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року справа № 919/232/13-г

за позовом публічного акціонерного товариства "АВТОКРАЗБАНК"

(вул. Київська, б. 8, м. Кременчук, 39631)

до приватного підприємства "Торгова група "Капітал"

(вул. Вороніна, буд. 10, м. Севастополь, 99000;

вул. 60 років Жовтня, 92/17, м. Кременчук, Полтавська обл., 39602)

про стягнення заборгованості у розмірі 46 290,50 доларів США, що в еквіваленті становить 370 000,00 грн

суддя Плієва Н.Г.,

за участю:

представника позивача - Ставицького О.Ф., довіреність № 09/10 від 10.11.2011

представник відповідача - не з'явився

Суть спору:

В провадженні господарського суду міста Севастополя перебуває справа за позовом публічного акціонерного товариства "АВТОКРАЗБАНК" до приватного підприємства "Торгова група "Капітал" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 16 від 27.02.2007 у розмірі 46 290,50 доларів США, що в еквіваленті становить 370 000,00 грн.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 79 від 05.03.2013 справу № 919/232/13-г призначено до повторного автоматичного розподілу, за результатами якого справу передано судді Плієвій Н.Г.

Ухвалою суду від 05.03.2013 справу № 919/232/13-г прийнято до провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 06.03.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 25.03.2013.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою його місцезнаходження, - 99000, м. Севастополь, вул. Вороніна, 10, яка відповідає відомостям, що містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 45-46), однак поштовий конверт разом з повідомленням був повернутий до господарського суду міста Севастополя з відміткою "адресат не значиться". Також відповідач повідомлявся за адресою, що зазначена у кредитному договорі № 16 від 27.02.2007 - 39602, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 92/17, кв. 8, поштовий конверт повернувся з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Правом наданим статтею 69 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 вищезазначеної постанови).

Враховуючи вищевикладені роз'яснення, суд вважає, що відповідач - приватне підприємство «Торгова група «Капітал» про дату, час та місце судового розгляду було повідомлено у встановленому законом порядку та його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2007 між відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Автокразбанк» (організаційно правову форму якого змінено на публічне акціонерне товариство) (далі - ПАТ «АКБ «Автокразбанк», Банк) та приватним підприємством «Торгова група «Капітал» (далі - ПП «Торгова група «Капітал», позичальник) укладений кредитний договір № 16 (далі - Договір), за умовами якого Банк надає позичальнику кредит в сумі 100 000,00 доларів США на строк по 26 лютого 2008 року включно (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Кредит надається шляхом сплати платіжних документів позичальника з рахунку № 20621010109336 або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Позичальник використовує отримані кошти за цільовим призначенням на поповнення обігових коштів для здійснення господарської діяльності підприємства. Кредит може надаватися частками (п. 1.3. Договору).

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що позичальник щомісяця сплачує відсотки за користування кредитом із розрахунку 14% річних. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється Банком щомісячно, станом на 25 число кожного місяця.

Відповідно до п. 1.5 Договору відсотки за користування кредитом нараховуються з моменту отримання позичальником коштів (зарахування на поточний рахунок позичальника, або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до настання терміну погашення кредиту визначеного п. 12.2 Договору, або до повного погашення кредиту, якщо сталося раніше. У випадку якщо Банк застосовує своє право достроково вимагати повернення кредиту, відповідно до умов Договору, відсотки нараховуються до дати повернення кредиту визначеної Банком. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за методом «факт/360». Кількість днів у році умовно приймається за 260 днів. При розрахунку відсотків враховується день надання і не враховується день погашення кредиту.

Згідно з п. 4.1. Договору, Банк зобов'язався відкрити позичальнику рахунок № 20621010109336 для обліку кредиту.

Пунктом 5.1. договору визначено, зобов'язання позичальника використати кредит на зазначені у договорі цілі і повернути одержаний кредит та сплатити нараховані відсотки в строки, обумовлені Договором.

У разі, коли Банк використовує своє право достроково вимагати повернення кредиту, відповідно до пункту 6.7. Договору, позичальник зобов'язаний в п'яті денний термін, після надіслання Банком письмового повідомлення повністю сплатити суму кредиту, відсотки за фактичний термін користування кредитом та штрафні санкції, обумовлені Договором (п. 5.5. договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони визначили термін його дії. Договір діє з моменту його укладання до повного погашення загальної суми кредиту, суми нарахованих відсотків, а також виконання усіх інших зобов'язань позичальника перед Банком, які передбачені договором.

Додатковими угодами № 1 від 27.02.2008, № 2 від 26.02.2009, № 3 від 30.09.2009, № 4 06.11.2009, № 5 від 25.02.2010, № 6 від 29.04.2010, № 7 від 26.05.2010, № 8 від 02.07.2010, № 9 від 03.08.2010 сторонами вносились зміни до Договору в частині продовження строку сплати за користування кредитними коштами.

Додатковою угодою № 2 від 26.02.2009 сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.4. Договору, в якому зазначили, що позичальник щомісячно сплачує відсотки за користування кредитом із розрахунку 16% річних. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється Банком щомісячно, станом на 25 число кожного місяця.

Останньою додатковою угодою № 9 від 03.08.2010 сторони вирішили, що кредит надається на строк по 29 жовтня 2010 року включно. Також Банк продовжив строк сплати відсотків за користування кредитними коштами по кредитному договору № 16 від 27.02.2007, які нараховані та будуть нараховані за період з 25.08.2009 по 24.09.2010, до 29.10.2010 включно. Відсоткову ставку за користування кредитними коштами, вказану у пункті 1.4. Договору, залишено без змін.

Не виконання відповідачем зобов'язання в частині строків повернення отриманого кредиту стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Позивач просить стягнути з відповідача лише частину суми заборгованості у розмірі 46 290,50 доларів США.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Спірні правовідносини, що вони виникли між сторонами з приводу виконання умов кредитного договору регулюються главою 71 Цивільного кодексу України, загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, а також умовами самого договору.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу пункту 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Пункт 7 цієї ж статті передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини другої статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено імперативне правило: договір є обов'язковим для виконання сторонами договору.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору № 16 від 27.02.2007 позивачем були надані відповідачу кредитні кошти в сумі -100 000,00 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача (а.с. 24). Отримані кошти позичальник зобов'язався повернути в повному обсязі в строк до 29.10.2010 включно (пункт 1.2 договору, згідно з змінами внесеними додатковою угодою № 9 від 03.08.2010).

Як вбачається з банківської виписки по особовому рахунку ПП «Торгова група «Капітал», 05.02.2008 відповідачем на рахунок Банку в рахунок погашення кредиту були перераховані грошові кошти в сумі 40 000,00 доларів США.

Однак, в обумовлені договором строки сума кредитних коштів відповідачем повернута в повному обсязі не була, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі - 60 000,00 доларів США за тілом кредиту, яка до теперішнього часу не погашена.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача частини суми заборгованості у розмірі 46 290,50 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 370 000,00 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доказів погашення ПП «Торгова група «Капітал» заборгованості в сумі 46 290,50 доларів США в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не надано.

Судом встановлений факт порушення ПП «Торгова група «Капітал» при виконані кредитного договору № 16 від 27.02.2007 зобов'язання щодо своєчасного повернення кредит, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 46 290,50 доларів США, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

У відповідності зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, а частина перша статті 192 Цивільного кодексу України передбачає, що законним платіжним засобом на території України є грошова одиниця України.

Згідно з положеннями статей 524, 533 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно бути виражено у грошовій одиниці України - гривні, але сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання у іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У пункті 14 Пленум Верховного Суду України, від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно відомостям Національного Банку України станом на 25.03.1213 (а також на 04.01.2013 - день здійснення розрахунку позивачем) офіційний курс долара США складає 799,30 грн за 100 доларів США, отже, сума заборгованості у гривневому еквіваленті дорівнює 370 000,00 грн(7,993 х 46 290,50).

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача, отже, з ПП «Торгова група «Капітал» на користь позивача підлягає стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 7 400,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Торгова група "Капітал" (вул. Вороніна, буд. 10, м. Севастополь, 99000; вул. 60 років Жовтня, 92/17, м. Кременчук, Полтавська обл, 39602, ідентифікаційний код 34792914, р/р 26001010109336 в ВАТ АКБ Автокразбанк» м. Кременчук, МФО 331100, або з будь-якого іншого рахунку) на користь публічного акціонерного товариства "АВТОКРАЗБАНК" (вул. Київська, б. 8, м. Кременчук, 39631, ідентифікаційний код 20046323, р/р 37397100100001 в ПАО «АКБ Банк», МФО 331100, або на будь-який інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 46 290,50 доларів США (сорок шість тисяч двісті дев'яносто доларів США 50 центів), що в еквіваленті становить 370 000,00 грн (триста сімдесят тисяч грн 00 коп), а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 7400,00 грн (сім тисяч чотириста грн 00 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.04.2013.

Суддя Н.Г. Плієва