Постанова

від 14.03.2013 по справі 816/829/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/829/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Пишняк Т.А.,

представника відповідача - Дмитрук Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєго" до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алєго" (далі - ТОВ "Алєго", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Гадяцька МДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000011615 від 15.02.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на помилковість висновків Гадяцької МДПІ, викладених в акті перевірки №41/15/33934132 від 30.01.2013, щодо порушення ним пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12833,33 грн, в тому числі за березень 2012 року в розмірі 9983,33 грн, за травень 2012 року в розмірі 2850,00 грн. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом - ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" повністю підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000011615 від 15.02.2013.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. У письмових запереченнях посилався на те, що позивачем у березні та травні 2012 року в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" неправомірно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 12833,33 грн, оскільки: 1) на адресу Гадяцької МДПІ надійшов акт №7204/224/32694389 від 21.12.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", згідно якого встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" у зв'язку із відсутністю у останнього трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутністю у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей; 2) акти форми КБ2в, які б підтверджували фактичні обсяги виконаних робіт, на підприємстві ТОВ "Алєго" відсутні, а тому фактичне отримання позивачем будівельних робіт від контрагента ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" не підтверджено належним чином оформленими первинними документами; 3) згідно наданих позивачем актів виконаних робіт неможливо встановити фактичні трудові ресурси, необхідні для виконання перелічених у них робіт, не зазначено на якому саме об'єкті повинні здійснюватися роботи, кому він належить, кількість обладнання та матеріалів, необхідних для проведення таких робіт.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Алєго" (ідентифікаційний код 33934132) 28.02.2006 зареєстроване в якості юридичної особи Котелевською районною державною адміністрацією Полтавської області, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 1 568 102 0000 000150. Позивач перебуває на податковому обліку в Гадяцькій МДПІ (Котелевське відділення) та є платником податку на додану вартість.

У період з 29.01.2013 по 30.01.2013 працівником Гадяцької МДПІ, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та згідно наказу Гадяцької МДПІ від 28.01.2012 №61, проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Алєго" з питань дотримання вимог податкового законодавства з контрагентом ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та з 01.05.2012 по 31.05.2012.

За результатами перевірки податковим органом 30.01.2013 складено акт №41/15/33934132, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 12833,33 грн, в тому числі за березень 2012 року в сумі 9983,33 грн, за травень 2012 року в сумі 2850,00 грн (том 1 а.с. 73-86).

На підставі висновків даного акту перевірки, Гадяцькою МДПІ 15.02.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011615, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 16041,25 грн, в тому числі 12833,00 грн - основний платіж, 3208,25 грн - штрафна (фінансова) санкція (том 1 а.с. 88).

Позивач, не погоджуючись із правомірністю збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000011615 від 15.02.2013.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних від 21.03.2012 №1401 та від 17.05.2012 №516, виписаних ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", у березні та травні 2012 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 12833,33 грн, в тому числі у березні 2012 року - 9983,33 грн та в травні 2012 року - 2850,00 грн, що підтверджується актом перевірки, деклараціями з ПДВ за спірні періоди та не заперечується сторонами.

Перевіркою виявлено безпідставне збільшення податкового кредиту на підставі вказаних податкових накладних, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 12833,33 грн, в тому числі у березні 2012 року в розмірі 9983,33 грн та в травні 2012 року - 2850,00 грн.

Податкова інспекція в обґрунтування даного висновку перевірки (акт №41/15/33934132 від 30.01.2013) посилалась на те, що ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" провадило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Також у ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях із продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 році.

Первинними документами для оприбуткування робіт (послуг) від ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" в бухгалтерському обліку являються накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт. В актах виконаних робіт по отриманих підготовчих роботах перед влаштуванням епоксидних підлог, роботах по монтажу обладнання відсутній перелік проведених робіт, відсутні відомості про об'єми та калькуляції робіт. До актів виконаних робіт не надано графіків проведення робіт, які являлися б підтвердженням виконання таких робіт. Дані відомості не відображені в договорах. Крім того, надані акти виконаних робіт мають один номер (№001) та відсутня дата. Акти містять підпис та печатку від замовника, від виконавця підписи та печатка відсутні.

Крім того, за результатами опрацювання відхилень, встановлених "Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Алєго" та його контрагента ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" встановлено розбіжність на суму 12833,33 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що позивачем у березні 2012 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 9983,33 грн за наслідками здійснення господарської операції з придбання у ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" підготовчих робіт перед влаштуванням епоксидних підлог на загальну суму 59900,00 грн згідно договору підряду №27 від 19.03.2012 (том 1 а.с. 24).

Відповідно до умов вказаного договору замовник (ТОВ "Алєго") доручає і бере зобов'язання розрахуватися, а підрядник (ПП "Транс-Атлантіка Сервіс") бере на себе зобов'язання виконати шліфування та фрезування підлоги перед влаштуванням епоксидного покриття на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Золотоноша Черкаської області, вул. Жашківська, 32 (пункт 1.1 договору).

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач протягом травня 2012 року формував податковий кредит також за договором підряду №32 від 24.04.2012, укладеним з ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" (том 1 а.с. 30).

Згідно умови цього договору (пункт 1.1 договору) замовник (ТОВ "Алєго") доручає і бере зобов'язання розрахуватися, а підрядник (ПП "Транс-Атлантіка Сервіс") бере на себе зобов'язання виконати монтаж обладнання на ПрАТ "Полтавський олійно-екстракційний завод - Кернел Груп" в м. Полтава по вул. М. Бірюзова, 17.

Так, за наслідками здійснення господарської операції з придбання у ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" робіт по монтажу обладнання на загальну суму 17100,00 грн згідно договору підряду №32 від 24.04.2012, ТОВ "Алєго" в травні 2012 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 2850,00 грн.

З метою доведення реальності здійснення господарських операцій з придбання у березні та травні 2012 року у ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" вказаних будівельних робіт на загальну суму 77000,00 грн, в тому числі ПДВ - 12833,33 грн, позивачем надано суду: рахунки від 20.03.2012 №27 та від 16.05.2012 №95, податкові накладні від 21.03.2012 №1401 та від 17.05.2012 №516, акти виконаних робіт №001 станом на 31.03.2012 та №001 станом на 30.05.2012, довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за березень 2012 року та за травень 2012 року, банківські виписки, договір підряду №163-М від 03.03.2012, укладений із ПАТ "Полтавський олійно-екстракційний завод - Кернел Груп", з додатками до нього, довідку про вартість виконання будівельних робіт /та витрати/ за травень 2012 року та акт виконаних робіт №002 станом на 04.05.2012, підписані ТОВ "Алєго" та ПАТ "Полтавський олійно-екстракційний завод - Кернел Груп", банківську виписку та платіжне доручення, договір підряду №1 від 16.03.2012, укладений із ПП "Агроспецпроект", з додатками до нього, довідку про вартість виконаних робіт /та витрати/ за березень 2012 року, підписану ТОВ "Алєго" та ПП "Агроспецпроект", банківську виписку (том 1 а.с. 25-29, 31-35, 47-57).

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов до висновку, що вони не підтверджують фактичне здійснення останнім господарських операцій з придбання у ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" будівельних робіт з огляду на наступне.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (стаття 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення документи, створені у письмовій або електронній формі, які відповідно до Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, є первинними документами.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктами 2.4, 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, складених у відповідності до вимог законодавства.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" та запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Надані позивачем до матеріалів справи акти виконаних робіт №001 станом на 31.03.2012 та №001 станом на 30.05.2012 (том 1 а.с. 25, 33) не є належним доказом в підтвердження реальності господарських операцій з придбання у ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" підготовчих робіт перед влаштуванням епоксидних полів та робіт по монтажу обладнання, оскільки вони складені не за формою, встановленою наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві".

Зі змісту наданих актів виконаних робіт не можливо встановити, який об'єм будівельних робіт виконано, на якому об'єкті будівництва виконувалися дані роботи (місцезнаходження вказаного об'єкту будівництва), які саме матеріали використано при виконанні будівельних робіт, їх кількість, вартість, вартість експлуатації машин, заробітної плати робітників тощо.

Слід відмітити, що акт №001 станом на 30.05.2012 (том 1 а.с. 33) має посилання на виконання ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" монтажних робіт згідно договору №32 від 24. 05 .2012, при тому, що з даним підприємством позивачем укладено договір №32 від 24. 04 .2012 (том 1 а.с. 30).

Окрім цього, як слідує зі змісту акта перевірки №41/15/33934132 від 30.01.2013 та не заперечувалось представником позивача в ході судового розгляду справи, на перевірку до податкового органу ТОВ "Алєго" було надано акти виконаних робіт №001 станом на 31.03.2012 та №001 станом на 30.05.2012, що містили лише підпис та печатку від замовника (ТОВ "Алєго"), і не містили підписів та печаток від виконавця (ПП "Транс-Атлантіка Сервіс"). Вказана обставина підтверджується також долученими Гадяцькою МДПІ до матеріалів справи копіями вказаних актів виконаних робіт, що були надані до перевірки ТОВ "Алєго" (том 1 а.с. 242, 247).

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності , для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З огляду на положення вказаної норми, доводи представника позивача з приводу того, що на перевірку до податкового органу були надані копії актів виконаних робіт, роздруковані із комп'ютерної бази та підписані лише ТОВ "Алєго" у зв'язку із відсутністю оригіналів вказаних документів на підприємстві та знаходження їх у виконроба, судом оцінюються критично, оскільки із пояснень представника позивача також слідує, що вказані документи були знайдені ТОВ "Алєго" відразу після закінчення перевірки, проте, протягом періоду між закінченням перевірки та винесенням податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, оригінали чи завірені копії належно оформлених актів виконаних робіт до Гадяцької МДПІ позивачем надані не були.

З приводу використання придбаних у ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" будівельних робіт представником позивача пояснено, що вказані роботи придбавалися у зв'язку із необхідністю виконання позивачем договірних зобов'язань (виконання аналогічних робіт) перед ПАТ "Полтавський олійно-екстракційний завод - Кернел Груп" та ПП "Агроспецпроект" згідно укладених із останніми договорів підряду №163-М від 03.03.2012 та №1 від 16.03.2012 (том 1 а.с. 47-49, 53-55).

Водночас, суд вважає за доцільне зазначити, що до матеріалів справи позивачем не долучено належним чином оформленого (за формою КБ2в) акта виконаних робіт щодо приймання-передачі підготовчих робіт перед улаштуванням епоксидних полів, підписаного між ТОВ "Алєго" та ПП "Агроспецпроект".

Що ж стосується акта виконаних робіт №002 (том 1 а.с. 51), підписаного між позивачем та ПАТ "Полтавський олійно-екстракційний завод - Кернел Груп", то з його змісту слідує, що роботи по монтажу обладнання на користь ПАТ "Полтавський олійно-екстракційний завод - Кернел Груп" з боку ТОВ "Алєго" виконано станом на 04.05.2012, тоді як між позивачем та підрядником ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", у свою чергу, прийняття аналогічних будівельних робіт здійснювалось значно пізніше, а саме - станом на 30.05.2012.

Вказані обставини суд трактує на користь податкового органу та вважає долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи юридично дефектними, які не підтверджують реальність виконання ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" на користь ТОВ "Алєго" підготовчих робіт перед влаштуванням епоксидних полів та робіт по монтажу обладнання.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на пункти 2.1 договорів підряду №27 від 19.03.2012 та №32 від 24.04.2012, укладених між позивачем та ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", відповідно до яких обов'язком замовника є в строк не пізніше 10 днів після укладення договору передати підряднику необхідну для виконання робіт документацію (креслення, будівельний проект, тощо) (том 1 а.с. 24, 30).

Разом з тим, на вимогу суду надати для огляду в судове засідання вказані документи представником позивача було зазначено про відсутність у ТОВ "Алєго" таких документів.

Таким чином, наведені обставини дають суду підстави для висновку, що позивачем в ході судового розгляду справи не доведена реальність виконання ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" у березні та травні 2012 року на його користь будівельних робіт (підготовчих робіт перед влаштуванням епоксидних полів та робіт по монтажу обладнання). А відтак, суд приходить до висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у загальному розмірі 12833,33 грн, в тому числі у березні 2012 року в сумі 9983,33 та у травні 2012 року в сумі 2850,00 грн.

Окрім викладеного, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано обставини, встановлені відповідачем в ході проведення документальної невиїзної перевірки щодо відсутності реального здійснення господарських операцій ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" у зв'язку із відсутністю у останнього виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними посилання позивача на наявність у ТОВ "Алєго" податкових накладних, виписаних ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", як на доказ правомірності формування податкового кредиту, оскільки згідно з положеннями статті 198 Податкового кодексу України наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Суд вважає, що сама по собі наявність у позивача наданих суду первинних бухгалтерських документів не підтверджує фактичне виконання на його користь будівельних робіт ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" та їх використання у своїй господарській діяльності, а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення ТОВ "Алєго" податкового кредиту та заниження податку на додану вартість за березень 2012 року в розмірі 9983,33 грн та за травень 2012 року в розмірі 2850,00 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд вважає, що на підставі вказаної норми відповідачем правомірно застосовано до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням штрафні (фінансові) санкції в сумі 3208,25 грн (25% суми визначеного податкового зобов'язання).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 №0000011615 прийнято Гадяцькою МДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак позовні вимоги ТОВ "Алєго" про визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєго" до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02 квітня 2013 року.

Суддя О.В. Гіглава