Ухвала

від 28.03.2013 по справі 2а-10361/12/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10361/12/0170/15

28.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

при секретарі судового засідання Гоголевої І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал Юг"- Топчий Олександр Сергійович, довіреність № б/н від 09.01.13

розглянувши матеріали справи № 2а-10361/12/0170/15 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 20.11.12

за позовом Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал Юг" (вул. Дніпровська, 5,Відрадне,Ялта, Автономна Республіка Крим,98654)

про стягнення заборгованості у розмірі 593285,51 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2012 року позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал Юг" про стягнення заборгованості у розмірі 593285,51 грн., - задоволені частково.

Стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Антал Юг" податковий борг в сумі 377107,68 грн.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог мотивована тим, що податковим органом невірно застосовані норми Податкового кодексу України щодо визначення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання та невірно визначена штрафна санкція, яка підлягає застосуванню, та, відповідно, невірно розрахована сума штрафних санкцій.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2012 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антал Юг" є юридичною особою, яка зареєстрована 27.10.2006 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антал Юг" зареєстровано платником податків у ДПІ в м. Ялта з 02.11.2006 року за № 6829.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту -ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46. 1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 31.11 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Статтею 34 Податкового кодексу України встановлено, що податковим періодом може бути календарний рік, календарний квартал, календарний місяць, календарний день.

Порядок, підстави та строки сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності передбачені Податковим кодексом України, що набрав чинності з 01.01.2011 року.

Пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з 286.2. ст.. 86 Податкового кодексу України Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно із 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п.288.2 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до п.288.3 ст.288 ПК України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Нарахування орендної плати, зарахування її до бюджету здійснюється відповідно до вимог ст.ст.285-287 ПК України.

Відповідачем подано до ДПІ в м. Ялта АР Крим податкову декларацію з орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності №2937 від 27.01.11р. за 2011 рік, згідно якої сума зобов'язання з цього виду податку щомісячно складає 131456,95 грн.

08.09.11р. відповідачем подано до ДПІ в м. Ялта АР Крим уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) №132939 від 08.09.11р. на 2009 рік, згідно якої сума зобов'язання з цього виду податку зменшена на 154959,00 грн.

Крім того, 08.09.11р. відповідачем подано до ДПІ у м. Ялта АР Крим ДПС уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) №121328 від 08.09.11р. на 2010 рік, згідно якої сума зобов'язання з цього виду податку зменшена на 718 361,40 грн.

Таким чином, у відповідача сформувалась переплата з орендної плати за 2009-2010рр. у сумі 873320,40 грн. (154 959+718361,4).

08.09.11р. відповідачем подано до ДПІ в м. Ялта АР Крим уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) №85759 від 08.09.11р. на 2011 рік, згідно якої сума зобов'язання з цього виду податку зменшена на 718 361,40 грн.

Вказані уточнюючи декларації прийняті податковим органом та відображені у обліковій картці платника податків у рахунок зменшення раніше задекларованих податкових зобов'язань з орендної плати за 2009,2010,2011 рр.

Відповідачем також подано до ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) №2188 від 07.02.12р. на 2012 рік, згідно якої сума зобов'язання з цього виду податку помісячно складає 71 593,50 грн.

Відповідачем самостійно узгоджена сума зобов'язання за січень-липень 2012р. сплачена не була, що підтверджується особовим рахунком відповідача.

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, досліджених документів податкової звітності та особових рахунків платника податків за 2010, 2011, 2012 рр., а також наведених норм діючого законодавства, сума податкового боргу (з урахуванням предмету позову) з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності за 2011 р. (лютий - грудень 2011 р.) та 2012 р. (січень - липень 2012 р.) за основним платежем складає 355532,15 грн. (131459,95 х 11) - (154959+718361,4) - 718361,40 грн. + (71593,50 х 7).

Крім того, з позовної заяви вбачається, що податковим органом також заявлені вимоги про стягнення пені у сумі 148490,48 грн. за 2010, 2011 рр. та у розмірі 3731,03 гривень за період січень-липень 2012 р.

Наявність податкового боргу по піні позивач обґрунтовує несвоєчасним погашенням відповідачем податкового боргу з орендної плати за земельну ділянку.

Як вбачається з особового рахунку відповідача, сума пені нарахована за період 2010, 2011, 2012 р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Податкового кодексу України з 01.01.2011 року, так і норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки пеня нарахована також у період до 01.01.2011 року.

Відповідно до пп. 16.1.1. п. 16.1. ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 03.12.2000 р. початок строків нарахування пені здійснюється після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону (п. 16.1.2. п. 16.1. ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 03.12.2000 р.).

Підпунктом 16.3.1. п. 16.3. ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 03.12.2000 р. встановлено, що нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Згідно абз 2 пп. 16.3.3. п. 16.3. ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 03.12.2000 р. якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Відповідно до 16.4.1. п. 16.4. ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 03.12.2000 р. пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до пп. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Підпунктом 129.3.1. п. 129.3. ст. 129 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування пені закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Згідно п. 129.4. ст. 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом ( п. 131.2. ст. 131 Податкового кодексу України).

Таким чином, виходячи з системного тлумачення наведених норм Податкового кодексу України, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення.

З особового рахунку платника податків за 2011 р. та 2012 р. вбачається, що пеня нарахована контролюючим органом, зокрема, на суму зменшення податкових зобов'язань шляхом подачі платником податків уточнюючих декларації за 2009, 2010, 2011 рр., у зв'язку з чим, за датою такого зменшення та на суму зменшення контролюючим органом нарахована пеня.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

А відтак для усунення помилок під час визначення податкових зобов'язань платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, в якому може бути зазначено як збільшення податкового зобов'язання, так і його зменшення, що пов'язано з помилкою платника податків.

Ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні податкових зобов'язань, та відповідно, не може бути обмежено також його право на подання уточнюючого розрахунку, яким усуваються зазначені помилки, а органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточнюючому розрахунку

Підпунктом 14.1.162. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до пп. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно пп. 14.1.156. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Таким чином, виходячи з правової природи пені, остання є мірою відповідальності за несвоєчасне виконання податкових зобов'язань, нарахування якої не передбачає з боку контролюючого органу проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення - рішення.

Погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Пунктом 87.1.ст 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, виходячи з наведених правових норм законодавець пов'язує погашення грошових зобов'язань саме з фактичною їх сплатою або за рахунок грошових коштів, або за рахунок переплати, або за рахунок майна ані із зменшенням самостійно визначеної платником податків суми податкових зобов'язань.

А відтак подача уточнюючої декларації не є погашенням податкового боргу платником податків у розумінні норм пп. 14.1.152 п. 14.1. ст. 14, ст. 87, ст. 129 Податкового кодексу України, оскільки платник податків не погашає (не сплачує) податковий борг, а корегує податкові зобов'язання (грошові зобов'язання) в сторону зменшення, тобто, фактично, усуває помилку при визначення суми податкового зобов'язання.

При цьому, у даному випадку, платник податків не зменшує уточнюючою декларацією суму податкового боргу, оскільки такий борг взагалі не виник, так як сума податкового зобов'язання у сторону збільшення платником податків була визначена невірно.

Таким чином, у разі подання уточнюючої декларації відсутня протиправна поведінка платника податку, отже відсутні правові підстави для застосування до платника податку міри відповідальності, такої як нарахування пені.

А відтак, оскільки пеня нараховується лише на ті суми податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, то у тому випадку, коли платник, шляхом надання уточнюючого розрахунку, зменшив суму податкового зобов'язання (грошового зобов'язання), задекларовану раніше, така сума не підлягає сплаті в бюджет, відповідно на таку суму не нараховується пеня.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку,щодо безпідставності нарахування контролюючим органом суми пені у зв'язку з поданням платником податків уточнюючої декларації, на суму такого уточнення.

Водночас, нарахування пені у зв'язку з самостійним погашенням позивачем податкового боргу грошовими коштами на суму такого погашення є обґрунтованим.

Порядок черговості зарахування платежів визначений ст. 131 Податкового кодексу.

Так, відповідно до п. 131.2. ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, наведеними нормами Податкового кодексу України читко визначена черговість погашення суми податкового боргу.

Як вбачається з особового рахунку відповідача, останній має податковий борг, в тому числі, по нарахованим контролюючим органом грошовим зобов'язанням за штрафними санкціями на підставі податкових повідомлень - рішень, які не були оскаржені платником податків ані в адміністративному, ані в судовому порядку, а відтак, твердження відповідача про наявність переплати, що виключає нарахування пені, спростовується матеріалами справи, оскільки особовий рахунок свідчить про наявність податкового боргу.

Всі платежі були враховані позивачем та правомірно на підставі п. 87.9. статті 87 ПК України направлені на погашення податкового боргу, що утворився за черговістю його виникнення.

Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Вказане податкове повідомлення - рішення не має правового значення для розгляду вказаної справи, оскільки, виходячи з позовної заяви предметом спору є стягнення податкового боргу самостійно визначеного платником податків, який є узгодженим з моменту подання податкової декларації.

В даному випадку, мова йде про визначення пені, яка нарахована на підставі пп. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України, а ні пп. пп. 129.1.2. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України.

Водночас, правова природа нарахування пені на підставі пп. 129.1.2. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України полягає в тому, що пеня нараховується на визначене контролюючим органом податкове зобов'язання у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження.

Разом з тим предметом спору є стягнення податкового боргу за самостійно нарахованими платником податку податковими зобов'язаннями та пені за несвоєчасне погашення грошового зобов'язання, визначеної на підставі пп. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України.

При цьому аргументи, що пеня нараховується виключно при визначенні суми грошового зобов'язання контролюючим органом, не ґрунтуються на норма ст. 129 Податкового кодексу України, зокрема, на пп. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України.

ДПІ в м. Ялта АР Крим було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Антал-Юг" з питання своєчасності сплати орендної плати.

На підставі зазначеної перевірки посадовими особами позивача було складено акт № 1695/15-3/34670637 від 14.07.2011 року, яким встановлено порушення ст.17 Закону України "Про плату за землю" №2535-ХІІ від 03.07.1992р., в частині несвоєчасної сплати орендної плати.

Відповідно до акту перевірки, за граничним терміном сплати 30.04.2010р., ТОВ "Антал-Юг" несвоєчасно сплатило податкове зобов'язання за декларацією з орендної плати за земельну ділянку за березень 2010р. у розмірі 131456,95 грн., а саме фактична сплата була проведена 28.09.2010 року у розмірі 51402,80 грн. Таким чином, затримка обов'язкового платежу склала 151 календарний день.

На підставі акту перевірки № 1695/15-3/34670637 від 14.07.2011р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0004311503 від 18.08.2011 р., яким до відповідача на підставі ст. 126 ПК України застосовані штрафні санкції в розмірі 50% несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання на суму 25701,40 гривень (51402,80 х 50%).

Податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу та отримано ним 31.08.2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

Пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України (в редакції на час прийняття податкового повідомлення - рішення) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, вказана норма не передбачала застосування до відповідача міри відповідальності - нарахування штрафу у розмірі 50% несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, при визначені суми грошових зобов'язань під час прийняття податкового повідомлення - рішення №0004311503 від 18.08.2011 р. податковий орган був зобов'язаний керуватися нормами п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, які діяли на час прийняття вказаного податкового повідомлення рішення, що кореспондується з приписами п. 11 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Водночас при визначені міри відповідальності податковим органом була застосована норма п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, але відповідальність встановлена у розмірі 50% несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання, що не передбачено вказаною нормою.

Порядок стягнення податкового боргу за позовами податкових органів врегульований ст. ст. 59, 60 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Позивачем було виставлено відповідачеві податкову вимогу від 05.03.2010р. № 1/191 на суму 130056,02 гривень. Відповідачем зазначена вимога була отримана 14.05.2010 року, про що свідчить поштове повідомлення. З особової картки платника податків вбачається, що податковий борг платником податків не погашено, а його розмір збільшився після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Водночас підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 року № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".

Згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем сума податкового боргу не погашена та виникла після надіслання відповідачу вимоги від 05.03.2010р. № 1/191.

Крім того, з моменту виставлення позивачу вимоги від 05.03.2010р. № 1/191 відповідачем податковий борг в повному обсязі не сплачувався, що також підтверджується особовим рахунком, тобто підстави для направлення відповідачу нової податкової вимоги, враховуючи вимоги Податкового кодексу України, відсутні.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки податкове повідомлення-рішення №0004311503 від 18.08.2011 р., яким до відповідача на підставі ст. 126 ПК України застосовані штрафні санкції в розмірі 50% несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання на суму 25701,40 грн. (51402,80 х 50%), прийнято з порушенням норм Податкового кодексу України та основних принципів адміністративної процедури, визначених ст.2 КАС України, тому є протиправним.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.11.12 у справі № 2а-10361/12/0170/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна