Постанова

від 06.03.2013 по справі 808/143/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року 10:00Справа № 808/143/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Запоріжжя,

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, м. Запоріжжя,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001291720, прийняте відповідачем 20.12.2012.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що із загальної суми визначеного спірним рішенням податкового зобов'язання у розмірі 10540 грн. не визнає заниження зобов'язань ПДВ на суму 8635,61 грн., також сума штрафних санкцій, нарахована на таку суму зобов'язань є неправомірною.

У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 06.03.2013р. до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі.

У попередніх судових засіданнях позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 05.03.2013р. до суду надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі для надання додаткових доказів, яке ухвалою суду від 06.03.2013р. залишено без задоволення.

У попередніх судових засіданнях представник відповідача адміністративний позов не визнав. У письмових запереченнях вх. № 9769 від 04.03.2013р. зокрема зазначив, що викладені у позовній заяві обставини не відповідають дійсності, а позовні вимоги суперечать чинному законодавству, отже не підлягають задоволенню.

Згідно приписів ст. 128 КАС України, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами, в порядку письмового провадження.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №707 від 22.10.2012, посадовими особами відповідача у період з 01.11.2012р. по 21.11.2012р. проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р., за наслідками якої складено акт перевірки № 471/НОМЕР_1 від 28.11.2012р. (далі - акт перевірки).

Перевіркою зокрема встановлено

- заниження позитивного значення чистої суми зобов'язань з ПДВ у загальному розмірі 10540 грн., а саме: 4 кв. 2009 р. на суму 2432 грн., 3 кв. 2010р. на суму 52 грн., 4 кв. 2010 р. на суму 261 грн., у травні 2011р. на суму 301 грн., у листопаді 2011р. на суму 7249 грн., у грудні 2011р. на суму 69 грн. Порушено вимоги п. 187.1, ст. 187, п. 198.6 ст. 198 ПК України;

20.12.2012р. на підставі акта перевірки № 471/НОМЕР_1 від 28.11.2012р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №00061291720, яким ФОП ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 13100,75 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2560,75 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ФОП ОСОБА_1 звернувося до суду.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, надані у попередніх судових засіданнях, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви та наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, позивач частково погоджується з визначеною спірним рішенням сумою основного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1904,39 грн. При цьому позивач заперечує проти встановлених перевіркою фактів заниження ним податкових зобов'язань за грудень 2009р. у розмірі 1154,44 грн. по операціям з ВАТ «Запоріжжяобленерго», за ІІІ кв. 2010р. у розмірі 52,00 грн. по операціям з ТОВ «Співдружність», за листопад 2011р. на суму 7249,00 грн. по накладній від ТОВ «Інтерглас».

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР 03.04.1997 (далі - Закон №168/97 в редакції на час існування спірних відносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На стр. 12 акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено неправомірне включення позивачем у грудні 2009р. до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1163,83 грн., а саме: підприємцем не було надано до перевірки реєстр податкових накладних за грудень 2009р. та податкову накладну на загальну суму ПДВ 1163,83 грн., що порушує вимоги п. 198.6 ст. 198 ПК України.

З цього приводу суд зазначає, що по-перше, відповідачем у акті перевірки при описі порушення зазначена норма Податкового кодексу України, яка не підлягає застосуванню до правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість у грудні 2009 року, оскільки на той час діяв Закону України «Про податок на додану вартість». По друге, відповідачем при описі зазначеного порушення не виконано вимог п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України N 984 від 22.12.2010 (далі - порядок), згідно якого у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В порушення зазначеного пункту Порядку, у акті перевірки відсутні посилання на пояснення позивача по даному порушенню або на відмову від надання пояснень. Також відповідачем при описі зазначеного порушення не наведено, якої саме податкової накладної не надано позивачем до перевірки, яким контрагентом і коли вона виписана, що унеможливлює перевірку судом факту зазначеного порушення, та надає позивачу можливість надавати суду у якості доказів будь-які податкові накладні за зазначений податковий період, наприклад податкові накладні, виписані ВАТ «Запоріжжяобленерго». Рішення суду не може грунтуватися на припущеннях. З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними доказами факт зазначеного порушення з боку позивача.

На стр. 12-13 акту перевірки відповідачем зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих позивачем в декларації з податку на додану вартість за листопад 2011р. встановлено, що по податковому кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (дод. 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту») встановлені розбіжності між продавцем «Інтерглас» код ЄДРПОУ 37222044 (сума податкового зобов'язання за листопад 2011р. складає 66648,44 грн.) та покупцем ФОП ОСОБА_1 (сума податкового кредиту за листопад 2011р. складає 74077,59 грн.), сума розбіжностей складає ПДВ = 7429,15 грн. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у листопаді 2011р. було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 7429,15 грн. Підприємцем не було надано до перевірки оригіналу податкової накладної, що порушує вимоги п. 198.6 ст. 198 ПК України. Таким чином, у акті перевірки відповідач зазначив про неможливість віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 7249 грн.

З цього приводу суд зазначає, що згідно наданої відповідачем суду копії реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2011р. у реєстрі отриманих накладних відсутня накладна від «Інтерглас» за листопад 2011 року на суму ПДВ 7249,17 грн., а є наявна накладна від цього контрагента на суму 3288,40 грн. При цьому, до реєстру отриманих податкових накладних за листопад 2011 року позивачем включено податкову накладну від «Тітан-Гласс» №424 від 08.11.2011 на суму ПДВ 7249,17 грн. Копію зазначеної накладної надано позивачем суду. Тож, при описі зазначеного порушення відповідачем також порушено Порядок, відсутній чіткий виклад змісту зазначеного порушення, відсутні письмові пояснення платника податку або його законних представників щодо такого порушення, з огляду на що суд також вважає недоведеним відповідачем факт зазначеного порушення з боку позивача.

Щодо порушення у вигляді заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 3 кв. 2010 року у сумі 52 грн. на стр. 11 акту перевірки зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих позивачем в декларації з податку на додану вартість за 3 кв. 2010р. встановлено, що по податковим зобов'язанням в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (дод. №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» встановлені розбіжності між покупцем «Співдружність» (сума податкового кредиту за ІІІ кв. 2010р. складає 7716,53 грн.) та продавцем ФОП ОСОБА_1 (сума податкового зобов'язання за ІІІ кв. 2010р. складає 0 грн.), сума розбіжностей складає ПДВ = 52,17 грн. Розбіжність виникла внаслідок того, що ФОП ОСОБА_1 не включено до податкового зобов'язання податкові накладні на загальну суму 52,17 грн. Внаслідок чого відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 ПК України, та заниження ним сум податкових зобов'язань з ПДВ на суму 52 грн.

З цього приводу суд зазначає, що наданою суду позивачем копією додатку №5 (розшифрування податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до податкової декларації за 3 кв. 2010 року зі штампом ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя про отримання 09.11.2010р., підтверджується декларування позивачем у податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 52,17 грн. по відносинам з ТОВ «Співдружність». Доказів зворотного відповідачем суду не надано, тож факт зазначеного порушення з боку позивача також не доведено відповідачем під час судового розгляду справи.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся податку на додану вартість у розмірі 52,00 грн. + 7429,00 грн. + 1163,83 грн. = 8644,83 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню частково, у розмірі 8644,83 грн. за основним платежем з податку на додану вартість.

Також, спірним рішенням до позивача були застосовані штрафні санкції, передбачені п. 123.1 ст. 123 ПК України, у загальному розмірі 2560,75 грн. Згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки судом визнано неправомірним нарахування спірним рішенням позивачеві основної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8644,83 грн., то і нарахування на таку суму зобов'язання штрафних санкцій є неправомірним, у зв'язку з чим, спірне рішення підлягає скасуванню і в частині визначення позивачеві штрафних санкцій у розмірі (8644,83/100)*25=2161,21 грн.

Таким чином спірне рішення підлягає скасуванню в частині визначенні позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 8644,83+2161,21=10806,04 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби №0001291720 від 20 грудня 2012 року в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 10806 гривень 04 копійки, у тому числі: за основним платежем у розмірі 8644 гривні 83 копійки, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2161 гривень 21 копійка.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 108 гривень 90 копійок судового збору

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова