Рішення

від 02.04.2013 по справі 927/333/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

02 квітня 2013 року Справа № 927/333/13

Позивач: публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго",

вул. Горького, 40, м. Чернігів, 14000

Відповідач: приватне підприємство "Кент Ясен",

вул. Преображенська, буд. 5, кв. 1, м. Чернігів, 14000

вул. Свердлова, 50а, смт. Ріпки, 15000

Предмет спору: про стягнення 3598,36 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Костенкова О.П., довіреність № 28/1438 від 20.03.2013 року, представник

Від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 3517 грн. 80 коп. боргу за споживання активної електроенергії, 63 грн. 84 коп. пені, 3 грн. 93 коп. інфляційних нарахувань та 3% річних в розмірі 12 грн. 79 коп., згідно договору про постачання електричної енергії № 557 від 04.01.2012 року та додатків до нього.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01263567 від 27.03.2013 року, але повноважного представника в судове засідання 02.04.2013 року не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 26.03.2013 року суду не надав.

Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Представником позивача в судовому засіданні 02.04.2013 року подано письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Ухвалою суду від 26.03.2013 року про відкладення розгляду справи, сторони були попереджені, що не з'явлення в судове засідання повноважних представників не є перешкодою для розгляду спору по суті.

В судовому засіданні 02.04.2013 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні виклала свої позовні вимоги.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.96р. зі змінами та доповненнями, постачання електроенергії для забезпечення потреб споживачів здійснюється на підставі договору на постачання електроенергії, що укладається між споживачем та електропостачальною організацією.

04.01.2012 року між публічним акціонерним товариством „Чернігівобленерго" (постачальник) та відповідачем - приватним підприємством "Кент Ясен" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 557.

Відповідно до умов зазначеного договору позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання продавати електричну енергію відповідачу (споживачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 27,4 кВт, а споживач оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії: встановлена згідно додатку №2 до цього договору, який підписаний сторонами.

Пунктом 2.2.4. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний надавати споживачу рахунки на оплату спожитої електроенергії та інших платежів за розрахунковий період у терміни визначені в додатку № 3 до цього договору „Порядок розрахунків".

На виконання умов договору про постачання електричної енергії № 557 від 04.01.2012 року, позивач відпустив відповідачу електроенергію, у зв'язку з чим відповідачу, відповідно до п. 2.2.4. були виставлені рахунки за активну електроенергію на оплату, а саме: №557_12-2012 від 25.12.2012 року на суму 1900,58 грн. (отриманий споживачем 25.12.2012р.); № 557_01-2013 від 28.01.2013 на суму 1618,72 грн. (отриманий споживачем 28.01.2013р.). Всього на загальну суму 3519,30 грн. Факт отримання відповідачем (споживачем) рахунків на оплату спожитої електроенергії підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача на рахунках.

Обсяг використаної електричної енергії за період з 25.11.2012 року по 24.01.2013 року підтверджується Актами про використану електричну енергію від 25.12.2012 року та від 28.01.2013 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, та копії додані до матеріалів справи.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частинами 6,7 ст.276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

У відповідності до п.2.3.3. договору, споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість спожитої електроенергії за діючими у цей період тарифами по класах напруги, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з умовами додатку № 3 до цього договору „Порядок розрахунків", додатку № 4 до цього договору „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та діючого законодавства.

Додатком № 3 до договору про постачання електричної енергії № 557 від 04.01.2012 року сторони погодили порядок розрахунків за використану електричну енергію, відповідно до якого споживач здійснює оплату електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду, який встановлюється з: 25 числа попереднього місяця по 24 число наступного місяця включно, самостійно в 2 банківський день поточного календарного місяця у розмірі 100% вартості заявленого обсягу споживання, згідно договору, з врахуванням сальдо на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок - не пізніше перших трьох операційних днів з дня отримання рахунку. Оплата вартості активної електричної енергії здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Відповідно по рахунку № 557_12-2012 від 25.12.2012 року на суму 1900,58 грн. зобов»язаний був розрахуватись до 28.12.2012р. включно; по рахунку № 557_01-2013 від 28.01.2013 на суму 1618,72 грн. - до 31.01.2013 року включно.

Як свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті електроенергії на день подачі позову (14.03.2013 р.) не виконав, виставлені позивачем рахунки не оплатив.

З урахуванням існуючої переплати станом на 01.03.2013 року у розмірі 01,50 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за активну енергію, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, фактична заборгованість відповідача за спожиту активну електроенергію, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 3517 грн. 80 коп.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 63 грн. 84 коп. пені за прострочку оплати спожитої активної електроенергії за період з 29.12.2012 року по 28.02.2013 року., відповідно до п. 4.2.1. договору № 557 від 04.01.2013 року.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3.-2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених у додатку № 3 „Порядок розрахунків" до цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати спожитої активної електроенергії, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 63 грн. 84 коп. за період з 29.12.2012 року по 28.02.2013 року за прострочку оплати спожитої активної електроенергії.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 12 грн. 79 коп. за період з 29.12.2012р. по 28.02.2013р. та 3 грн. 93 коп. інфляційних нарахувань за період з 29.12.2012 року по 31.01.2013 року за прострочку оплати спожитої активної електроенергії.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за спожиту активну електричну енергію, тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано 3 % річних в розмірі 12 грн. 79 коп. за період з 29.12.2012р. по 28.02.2013р. та 3 грн. 93 коп. інфляційних нарахувань за період з 29.12.2012 року по 31.01.2013 року.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за спожиту активну електроенергію своєчасно в повній сумі не розрахувався і вимоги позивача не оспорив, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 3517 грн. 80 коп. боргу за активну електроенергію; 63 грн. 84 коп. пені; 3 % річних в розмірі 12 грн. 79 коп. та 3 грн. 93 коп. інфляційних нарахувань.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1720 грн. 50 коп. (2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2013р.).

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 174, 193, 275, 276 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст. ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Кент Ясен", вул. Преображенська, буд. 5, кв. 1, м. Чернігів, 14000; вул. Свердлова, 50а, смт. Ріпки, 15000 (п/р 26000060530866 у Чернігівській філії ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 353586, код ЄДРПОУ 36430440) на користь публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго», вул. Горького, 40, м. Чернігів, 14000 (поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26032301102791 в філії - Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк"», МФО 353553, код ЄДРПОУ 22815333) 3517 грн. 80 коп. боргу за активну електроенергію.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Стягнути з приватного підприємства "Кент Ясен", вул. Преображенська, буд. 5, кв. 1, м. Чернігів, 14000; вул. Свердлова, 50а, смт. Ріпки, 15000 (п/р 26000060530866 у Чернігівській філії ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 353586, код ЄДРПОУ 36430440) на користь публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго», вул. Горького, 40, м. Чернігів, 14000 (поточний рахунок № 26002377008001 в Чернігівському РУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 353586, код ЄДРПОУ 22815333) 63,84 грн. пені, 3,93 грн. інфляційних нарахувань, 12,79 грн. 3 % річних та 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 02.04.2013 року.

СУДДЯ Л.М. Лавриненко