Рішення

від 02.04.2013 по справі 905/410/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.13 р. Справа № 905/410/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком маркетинг і продаж

України» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю

«Медком маркетинг і продаж України» в м.Донецьк, ЄДРПОУ 36133535,

м.Донецьк

до відповідача Виробничо-комерційного підприємства «Камелія», ЄДРПОУ 23190397,

м.Костянтинівка

про стягнення 46131 грн. 25 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 27.03. по 02.04.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медком маркетинг і продаж України» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком маркетинг і продаж України» в м.Донецьк, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Виробничо-комерційного підприємства «Камелія», м.Костянтинівка, про стягнення заборгованості в сумі 46131,25 грн., у тому числі основний борг в сумі 44880,00 грн. та пеня в сумі 1251,25 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 в частині повної та своєчасної оплати вартості товару, отриманого за видатковою накладною №8/МРН22510 від 28.09.2012р.

Відповідач надав відзив на позов, що надійшов на адресу суду 27.02.2013р., в якому проти позовних вимог заперечує. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на відсутність будь-яких правовідносин з позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Виходячи зі змісту позовної заяви, 18.09.2012р. між сторонами був підписаний договір №8/МДГ-0247 поставки товарів, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання передавати відповідачу, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати товар в строки, обумовлені цим договором. Асортимент, одиниця виміру та вартість товару, визначається видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору.

Як стверджує позивач, за видатковою накладною №8/МРН22510 від 28.09.2012р. ним було передано відповідачу товар на суму 44880,00 грн.

Згідно п.2.3 договору від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 відповідач зобов'язаний сплатити поставлені товари протягом 24 календарних днів з дня постачання товару у гривнях у формі готівкового або безготівкового розрахунку.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати вартості отриманого товару, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 44880,00 грн.

Крім цього, на підставі п.3.4 договору від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 позивачем за період з 22.10.2012р. по 28.12.2012р. нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 1251,25 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на ті обставини, що договір від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 ним не підписувався, товар від позивача не отримувався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір згідно із ст.639 Цивільного кодексу України може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача, зокрема, основного боргу за отриманий товар в сумі 44880,00 грн.

В обгрунтування вказаних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 в частині повної та своєчасної сплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, в якості доказу позивачем до матеріалів справи надано договір від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 поставки товарів.

Згідно з преамбулою вказаного договору останній укладається між позивачем та ВКП «Камелія» в особі Пінчук С.В. За змістом розділу 8 вказаного договору у графі «Покупець» міститься найменування відповідача та його адреса, а також підпис Пінчук С.В., засвідчений печаткою ВКП «Камелія».

Відповідач у відзиві на позов, в судових засіданнях проти факту підписання ним договору від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 заперечував, посилаючись на ті обставини, що директором ВКП «Камелія» є зовсім інша особа ніж та, яка підписала договір, Пінчук С.В. на підприємстві ніколи не працювала, а печатка підприємства є іншою ніж проставлена на договорі.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З метою повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, враховуючи необхідність встановлення факту підписання договору від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 відповідачем, судом було запропоновано сторонам проведення судової технічної експертизи по справі.

Проте, сторони проти проведення експертного дослідження заперечували, посилаючись на можливість розгляду справи за наявними в ній доказами, а також відсутність коштів на проведення експертизи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, враховуючи заперечення сторін проти проведення судової експертизи, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Як встановлено судом, згідно з наданим до матеріалів справи наказом №5 від 02.02.2012р. ВКП «Камелія» директором останнього було призначено Садієва Алігусейна Абдулла огли на підставі рішення засновника від 02.02.2012р.

Згідно довідки АБ №451740 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої 22.02.2012р., керівником ВКП «Камелія» є Садієв Алігусейн Абдулла огли. При цьому, дані щодо ВКП «Камелія» були внесені до ЄДРПОУ 13.02.2012р.

Відповідно до ст.30 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

Ухвалою господарського суду від 28.02.2013р. в судове засідання було зобов'язано з'явитися директора ВКП «Камелія» Садієва Алігусейна Абдулла огли для дачі пояснень щодо підписання та виконання договору від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247.

Згідно письмових пояснень Садієва Алігусейна Абдулла огли від 18.03.2013р. останнім повідомлено суд про обіймання ним посади директора ВКП «Камелія» з лютого 2012р. При цьому, як вказує Садієв Алігусейн Абдулла огли, на ВКП «Камелія» ніколи не працювали громадянки Пінчук С.В., Шпичко І.Б., жодних угод з позивачем підприємством відповідача не підписувалося.

Ухвалою від 18.03.2013р. за клопотанням позивача в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України для дачі пояснень було викликано Пінчук С.В.

Виходячи зі змісту письмових пояснень останньої від 27.03.2013р., договір від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 нею не підписувався, керівником ВКП «Камелія» вона не була, враховуючи, що з 03.02.2005р. та по теперішній час працює на іншому підприємстві. В підтвердження вказаних обставин Пінчук С.В. до матеріалів справи надано копію трудової книжки БТ-ІІ №3345501, в якій відсутні відомості щодо зайняття Пінчук С.В. посади директора ВКП «Камелія». В судовому засіданні 27.03.2013р. Пінчук С.В. також було повідомлено суд про втрату нею паспорту.

Одночасно, на питання суду директору позивача Каменнову О.В. щодо підписання договору від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 саме з присутньою в судовому засіданні Пінчук С.В., позивачем було надано негативну відповідь та повідомлено суд про підписання договору після отримання його від співробітників.

Судом також прийнято до уваги ті обставини, що візуально печатка ВКП «Камелія», проставлена на договорі від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 відрізняється за своєю формою та змістом від печатки підприємства, яка була виготовлена 17.09.2012р. в бюро по виготовленню печаток та штампів м.Краматорськ (фізичною особо-підприємцем Слутим М.Й.).

Згідно ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Також юридична особа може набувати прав та обов'язків через інститут представництва. Правовідносини представництва виникають відповідно на підставі закону, договору або акту органу юридичної особи (ст.237 Цивільного кодексу України).

Тобто, законодавством визначено, що юридична особа бере участь у цивільному обороті через органи юридичної особи або через представників. При цьому визначальною є підстава, за якою діє суб'єкт - статут чи довіреність.

За висновками суду, будь-яких доказів підписання договору від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 від імені ВКП «Камелія» його повноважним органом або представником до матеріалів справи всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

За таких обставин, з урахуванням норм ст.ст.32, 43 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що договір від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 ВКП «Камелія» не підписувався.

При цьому, в матеріалах справи також відсутні докази виконання відповідачем умов вказаного договору від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу України (ст.215 Цивільного кодексу України).

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203);

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203);

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203);

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203);

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203);

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітній чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203).

Згідно із ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як встановлено судом вище, договір від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 був підписаний не відповідачем, а іншою невідомою особою, надання повноважень якій щодо представництва інтересів відповідача у правовідносинах за договором відповідач категорично заперечує. Про необізнаність відповідача щодо факту існування договору від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 свідчить й те, що відповідач жодного разу не здійснив платежу за вказаним договором.

Відповідно до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

За таких обставин, враховуючи з'ясовані під час розгляду справи обставини, а також приймаючи до уваги недоведеність позивачем факту підписання відповідачем договору від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247, в порядку ч.1 ст.203 та ст.215 Цивільного кодексу України договір від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 підлягає визнанню з власної ініціативи суду недійсним через невідповідність його змісту приписам ч.1 ст.181 Господарського кодексу України - в порядку, передбаченому нормами п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

За приписом ст.236 Цивільного кодексу України правочин, який визнаний судом недійсним, вважається недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності договору від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247, останній є таким з моменту його вчинення.

Як вказувалось вище, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 44880,00 грн. заявлені позивачем на підставі договору від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247.

Будь-яких інших підстав для стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 44880,00 грн. позивачем не визначено, судом не встановлено.

За таких обставин, виходячи з того, що позовні вимоги заявлені на підставі договору від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247, який визнаний судом недійсним, суд дійшов висновку про відсутність порушеного з боку відповідача права позивача на отримання винагороди в сумі 44880,00 грн.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 44880,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Крім суми основного боргу, позивачем згідно п.3.4 договору від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 також заявлені вимоги про стягнення з відповідача за період з 22.10.2012р. по 28.12.2012р. пені в сумі 1251,25 грн.

Враховуючи висновки суду про недоведеність з боку позивача факту порушення відповідачем своїх обов'язків, тобто, за відсутністю доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1251,25 грн. також підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним з моменту вчинення договір від 18.09.2012р. №8/МДГ-0247 поставки товарів.

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком маркетинг і продаж України» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком маркетинг і продаж України» в м.Донецьк, м.Донецьк до Виробничо-комерційного підприємства «Камелія», м.Костянтинівка про стягнення заборгованості в сумі 46131 грн. 25 коп., у тому числі основний борг в сумі 44880 грн. 00 коп. та пеня в сумі 1251 грн. 25 коп.

В судовому засіданні 02.04.2013р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Левшина Г.В.