Ухвала

від 19.03.2013 по справі 2а-2534/12/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 р.Справа № 2а-2534/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Саюшкіна Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «НАСА» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «НАСА» звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 25.01.2012 року № 0000822301 та № 0000842301.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року адміністративний позов Приватного підприємства «НАСА» задоволено. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 25.01.2012 року № 0000822301 та № 0000842301.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач - Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25.01.2012 року № 0000822301 та № 0000842301.

В судовому засідання представник позивача - Приватного підприємства «НАСА» заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник апелянта - Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.121), причини неприбуття суд не повідомив.

Колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, сповіщеного належним чином про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у січні 2011 року ДПІ у м. Херсоні було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «НАСА» (код 31653467) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» (код 35469325) за жовтень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.01.2012 року № 125/23-2/31653467 на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення - рішення від 25.01.2012 року: № 0000822301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 38385,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 9596,0 грн.; № 0000842301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 8914,0 грн.

Не погоджуючись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у м. Херсоні від 25.01.2012 року № 0000822301 та № 0000842301, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання їх нечинними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 25.01.2012 року № 0000822301 та № 0000842301, винесені податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, в матеріалах справи наявний договір купівлі продажу №300911 від 20.09.2011 року укладений, між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй», згідно якого позивач зобов'язувався купувати у контрагента товар окремими партіями згідно відповідних заявок шляхом перерахування грошових коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок продавця після отримання товару. Даний договір укладено до 31.12.2011 року.

На підставі даного договору позивачем було придбано товар «коробка дверна» в асортименті на загальну суму 351 499,60 грн., у тому числі ПДВ 58 583,27 грн. На даний товар та відповідну суму оформлені видаткова накладна № 5073 від 01.10.2012 року та податкова накладна №8 від 01.10.2012 року. Доставку даного товару покупцю підтверджено товарно-транспортною накладною від 01.10.2012 року, згідно якої товар від вантажовідправника ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй», м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км. доставлено вантажоодержувачу ПП «НАСА», м. Херсон, вул. Кольцова, 57.

Також, в матеріалах справи наявний договір оренди нежитлових приміщень № ГГ-0000203 від 01.01.2009 року, згідно якого позивач за адресою м. Херсон, вул. Кольцова, 57, орендує приміщення під склад. Строк дії договору до 31.01.2011 року. Крім того, позивачем надані договори оренди № ГГ 0000296, ГГ-0000296-1 від 22.12.2009 року, що підтверджують оренду позивачем офісного та складського приміщення за адресою - м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км.

Згідно журналу - ордеру і відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняним постачальниками» за жовтень 2011 року, позивач розрахувався з контрагентом за поставлений товар на загальну суму 351 499,60 грн., у тому числі ПДВ 58 583,27 грн.

В матеріалах справи наявні також документи, що підтверджують реальну господарську діяльність контрагента позивача ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй», зокрема, Договори оренди офісного та складського приміщення за адресою м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км. № ПМ-0000003/1, № ПМ-0000003 від 01.06.2010 року, що діють до 01.12.2012 року, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджує реєстрацію ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» за даною адресою. Також, наявні копії декларації з ПДВ за жовтень 2011 року, де зазначене зобов'язання з ПДВ у сумі 58 583,27 грн. за результатами здійсненої операції з позивачем, копія декларації з податку на прибуток підприємств за 2011 рік із зазначеними валовими доходами у сумі 11 677 795 грн.

Дослідивши зазначений договір та надані первинні документи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони виписані на підставі і у відповідності до укладеного договору, відповідають один одному та підтверджують здійснення господарської операції між ПП «НАСА» та ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй». При цьому, колегія суддів враховує, що зі змісту акту перевірки від 16.01.2012 року № 125/23-2/31653467, зокрема, вбачається, що перевіряючими були досліджені всі первинні бухгалтерські документи, надані ПП «НАСА» до перевірки, та зауважень щодо належного оформлення вказаних документів у перевіряючих не виникло. Зазначені обставини, також, не заперечувались представником відповідача під час судового розгляду справи.

Таким чином, оскільки наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй», підтверджують здійснення господарських операцій між ПП «НАСА» та ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй», доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про фактичність господарських операцій щодо придбання позивачем товару у ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» та як наслідок про безпідставність висновків податкового органу.

Посилання апелянта на відсутність документів, які б підтвердили факт перевезення товару від продавця до покупця, спростовується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 01.10.2012 року, згідно якої товар від вантажовідправника ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй», м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км. доставлено вантажоодержувачу ПП «НАСА», м. Херсон, вул. Кольцова, 57.

Крім того, колегія суддів зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому в розумінні даного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Визначення товарно-транспортної накладної наведено в п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 (далі Правила), відповідно до яких - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 2.1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

Відповідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Органи податкової служби не відносяться до органів, які мають такі повноваження. Крім того, вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Тобто, як вбачається з викладеного, товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Іншим документом, на підставі якого здійснюється перевезення та оприбуткування товару є документ, що свідчить про передавання товару від продавця до покупця. У договорах, укладених між позивачем та його контрагентом зазначено, що моментом передачі товару продавцем та прийомом товару покупцем вважаються видаткові накладні, які були складені сторонами.

Видаткова накладна - це універсальний документ за допомогою якого користувач може здійснити реалізацію готової продукції та товарів, матеріалів та основних засобів, відвантажити товари на комісію та надати послуги.

Таким чином, доводи апелянта щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних не є підставою вважати, що угоди не відбувались, відсутність таких документів у господарських операціях може бути прийнята судом як доказ недійсності угоди лише у випадку, якщо податковий орган доведе суду наявність наміру в обох сторін на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. В свою чергу, судом встановлено, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом в судовому порядку недійсними не визнавались.

Також, колегія суддів зазначає, що роблячи висновок щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй», відповідач, зокрема, послався на висновки акту «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» (код 35469325) за жовтень 2011 року» від 05.01.2012 року № 100/15-2/35469325, яким встановлено що ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» відсутнє за місцезнаходженням, основні засоби згідно наданої декларації податку на прибуток відсутні, з аналізу поданої звітності встановлено що власних основних фондів у підприємства немає, відсутні також власні транспортні засоби та трудові ресурси. Згідно бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у жовтні 2011 року ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» не здійснювало. Звіркою суб'єкта господарювання документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період 01.10.2011 року по 31.10.2011 року.

Водночас, колегія суддів критично ставиться до таких посилань податкового органу. Колегія суддів вважає недостатнім для висновків акту перевірки відносно позивача посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби та акти перевірок відносно його контрагента, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття правомірних рішень щодо застосування відповідальності відносно позивача.

Також, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Крім того, при прийнятті рішення колегія суддів враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, при розгляді адміністративних справ необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 року (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як вбачається з матеріалів справи, і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось відповідачем.

Відтак, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПП «НАСА» мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй», що підтверджуються наданими позивачем та наявними у матеріалах справи податковими накладними, виписаними позивачу ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй» у законодавчо визначеному порядку.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «НАСА» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/