Рішення

від 25.03.2013 по справі 915/168/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р. Справа № 915/168/13-г

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Левченко Я.В.,

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у судовому засіданні справу за

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілвер Груп Плюс»

(41615, Сумська область, м.Конотоп, вул.Генерала Тхора, 61-а)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

(57134, АДРЕСА_1,

фактична адреса: АДРЕСА_2)

про: стягнення заборгованості за договором поставки від 27.05.2011 у сумі 15000,0 грн., 19500,0 грн. штрафу та 1635,70 грн. відсотків за користування грошовими коштами, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість за договором поставки від 27.05.2011 у сумі 15000,0 грн., 19500,0 грн. штрафу та 1635,70 грн. відсотків за користування грошовими коштами.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору поставки від 27.05.2011, відповідач не здійснив поставку продукції на загальну суму 395000,0 грн., не зважаючи на перерахування йому позивачем в якості попередньої оплати грошових коштів у сумі 15000,0 грн. У зв'язку з невиконанням умов договору, позивач просить стягнути з відповідача суму переплати та нараховані штрафні санкції.

Представник відповідача у судове засідання не з'являвся, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 28.01.2013, яка була надіслана за його фактичною адресою, а також ухвалою суду від 12.02.2013, яка була надіслана за його місцезнаходженням, вказаним у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.43,44), та які повернулись на адресу суду з відмітками «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.40-42, 56-59).

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 28.02.2013 позивача було зобов'язано надати суду письмові пояснення щодо періоду нарахування відсотків за користування грошовими коштами з урахуванням п.п.3.1, 5.4. договору поставки б/н від 27.05.2011 та Специфікації №1 від 27.05.2011. Вимоги ухвали суду від 28.02.2013 позивачем виконані не були.

27.02.2013 та 25.03.2013 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника, в яких він підтримав позовні вимоги в повному обсязі (а.с.51, 60).

У судовому засіданні 25.03.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

27.05.2011 між сторонами було укладено договір (а.с.10-13), згідно п.п.1.1, 1.2 якого постачальник (відповідач у справі) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (позивач у справі) продукцію та обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, визначеними за домовленістю сторін в цьому договорі та специфікаціях, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити вартість продукції на умовах, викладених у договорі.

Строк договору сторони визначили з 27.05.2011 до 31.12.2011, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору.

Згідно п.п.2.1, 3.1 договору поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за ціною, з якісними характеристиками та у строки, встановлені сторонами в специфікаціях до даного договору.

За умовами Специфікації №1 до договору від 27.05.2011 (а.с.14) поставці підлягає руддолготьє хв.д.8-18 см., довж.4м у кількості 1000 куб.м. за ціною 395,0 грн. за куб.м на загальну суму 395000,0 грн.

Відповідно до п.п.3.2 - 3.5 договору, умовою поставки згідно «Інкотермс-2000» є склад покупця. В якості доказів поставки продавець має надати покупцю рахунок фактуру, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, карантинний сертифікат. Датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаророзпорядчих документах, наданих постачальником, про прийняття продукції. Зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця у пункті призначення поставки.

Пунктами 4.2, 4.3 договору сторони визначили, що при зарахуванні грошових коштів на поточний рахунок постачальника від покупця, вони зараховуються в рахунок оплати поставленої продукції. Остаточні розрахунки за поставлену продукцію мають здійснюватись покупцем на протязі одного банківського дня, по факту пред'явлення постачальником факсимільної копії залізничної квитанції (при поставця продукції залізницею) або по факту пред'явлення факсимільної копії товарно-транспортної накладної (при поставця продукції автотранспортом).

На виконання умов договору, позивачем були перераховані на поточний рахунок відповідача в якості передплати грошові кошти у загальній сумі 15000,0 грн., на підтвердження чого суду були надані належним чином засвідчені копії платіжних доручень №167 від 30.05.2011 та №178 від 09.06.2011 (а.с.16-17).

Специфікація №1 до договору від 27.05.2011 встановлює строк поставки продукції протягом 2011 року. Іншої дати поставки продукції сторони у договорі не визначили.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на дату подання позову, зобов'язання за договором відповідачем не виконані, товар поставлений не був; сплачені в якості передплати грошові кошти відповідачем не повернуті.

Відповідачем дане твердження позивача не заперечено та не спростовано. Жодних доказів поставки продукції на виконання умов договору від 27.05.2011, станом на час розгляду справи, відповідачем суду не надано.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 662 та 663 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором, у строк, встановлений у договорі, а якщо зміст договору не діє змоги визначити цей строк - відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 5.4 договору від 27.05.2011 сторони обумовили, що в разі прострочення строків поставки продукції, покупець має право відмовитись від прийняття такої продукції, вимагати повернення виплачених грошових коштів, відсотків, нарахованих на грошові кошти, перераховані в якості передоплати у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день користування грошовими коштами (якщо покупцем здійснювалась передплата) і відшкодування понесених збитків.

Станом на час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів поставки товару або повернення сплачених позивачем грошових коштів у сумі 15000,0 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення передплати у сумі 15000, грн. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5.2 договору від 27.05.2011, у разі не поставки продукції в строки, передбачені відповідною специфікацією, постачальник виплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості непоставленої продукції.

Специфікацією №1 до договору від 27.05.2011 встановлений обов'язок відповідача поставити позивачу протягом 2011 року продукцію на загальну суму 395000,0 грн.

Таким чином, сума штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на підставі п.5.2 договору має складати 19750,0 грн. (395000,0 грн. х 5%).

Позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 19500,0 грн. за невиконання ним свого обов'язку з поставки продукції у визначений договором строк.

Враховуючи принцип диспозитивності, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягає саме 19500,0 грн. штрафу.

Згідно ч.1 ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ч.2 ст.536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що в разі прострочення строків поставки продукції покупець має право вимагати виплати відсотків, нарахованих на грошові кошти, перераховані в якості передплати у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день користування грошовими коштами.

Позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування перерахованими в якості передплати грошовими коштами, у сумі 1635,70 грн., за період з 09.06.2011 по 12.11.2012 (522 дні).

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Специфікацією №1 до договору від 27.05.2011 встановлений обов'язок відповідача поставити позивачу продукцію на загальну суму 395000,0 грн. протягом 2011 року.

Таким чином, останнім днем строку поставки продукції за даним договором є 31.12.2011, а отже датою початку прострочення поставки продукції є 01.01.2012. Відповідно, відсотки за користування чужими грошовими коштами мають нараховуватись за 317 днів, тобто, за період з 01.01.2012 по 12.11.2012. Ставка НБУ за даний період складає 7,5%, сума передплати - 15000,0 грн.

Отже, сума відсотків за користування грошовими коштами, яка підлягає стягненню з відповідача, становить: (15000,0 х 7,5% : 365 дн.) х 317 дн.) = 977,05 грн.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

У відповідності до ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, 57134, АДРЕСА_1, фактична адреса: : АДРЕСА_2 (р/р НОМЕР_2 в ПАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 380537, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілвер Груп Плюс», 41615, Сумська область, м.Конотоп, вул.Генерала Тхора, 61-а (р/р 26007050780 в АК «Експрес-Банк» м.Києва, МФО 337212, код ЄДРПОУ 37052138) 15000,0 грн. боргу, 19500,0 грн. штрафу, 977,05 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1689,01 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 01 квітня 2013 року.