Постанова

від 26.03.2013 по справі 804/3107/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р. Справа № 804/3107/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, Тетері Т.М., Ільяшова Б.М., Хоміча Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013р. за №0000210172, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 звернулася до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 05.03.2013р., яка прийнята судом) визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013р. за № 0000210172.

У обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновків акту перевірки від 24.01.2013р. за №456/172/НОМЕР_2. Зокрема, за викладеними у акті висновками фінансово-господарські операції з поставки товарів (робіт, послуг) між позивачем та ТОВ «Ані», ТОВ «Вавілон» (за грудень 2009р.), ТОВ «Видавництво «Зоря» (за лютий 2010р.), ТОВ «Мірель компані» (за серпень, листопад, грудень 2011р.) визнано нікчемними відповідно до ст.ст. 203, 215, 228, 662, 629, 658, 655, 656 ЦК України, а реальність господарських операцій не знайшла свого підтвердження. У акті перевірки було встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 п.198.1 ст. 198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ за період серпень, листопад та грудень 2011р. у сумі 45298,71 грн. по контрагенту - постачальнику ТОВ «Мірель компані»; п.п. 7.2.1, п. п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за №168/97 - ВР від 03.04.1997 року (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України №168/97 - ВР), в результаті чого безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ за грудень 2009р. у сумі 1175,59 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Ані», за грудень 2009р. у сумі 20206,46 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Вавілон», за лютий 2010р. у сумі 34750,00 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Видавництво «Зоря». Позивач вважає такі висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із вищезазначеними контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. На підставі вищевикладених обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час перевірки були встановлені такі обставини: неможливість реального здійснення операцій із контрагентами ТОВ «Ані», ТОВ «Вавілон» (за грудень 2009р.), ТОВ «Видавництво «Зоря» (за лютий 2010р.), ТОВ «Мірель компані» (за серпень, листопад, грудень 2011р.). Зазначені висновки зроблені на основі даних актів перевірок Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська, ДПІ у Печерському районі м.Києва, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, ДПІ у Дніпровському районі м.Києва. Під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення державний орган діяв у межах чинного законодавства. Відповідач підтвердив, що первинні документи надавались до перевірки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 78.8 ст. 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

На підставі актів перевірки ДПІ у Печерському райні м.Києва від 06.04.2012р. за №694/2202/35920561, ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська від 29.07.2011р. за № 1679/23-2/32010905, Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська від 16.08.2012р. за № 3269/22-5/35542876, ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська від 29.07.2011р. за №1678/232/31321052, згідно наказу від 09.01.2013 року за №29, виданого ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, уповноваженою особою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 по взаємовідносинам з ТОВ «Мірель компані» (код 35920561) за серпень, листопад, грудень 2011р., ТОВ «Вавілон» (код 32010905) за грудень 2009р., ТОВ «Видавництво «Зоря» (код 35542876) за лютий 2010р., ТОВ «Ані» (код 31321052) за грудень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.01.2013р. за №456/172/НОМЕР_2.

У ході перевірки відповідачем встановлено такі порушення:

- ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228, ч. 1 ст. 216 ЦК України - правочини щодо оформлення будь-яких документів між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 з контрагентами - постачальниками: ТОВ «Ані» та ТОВ «Вавілон» за грудень 2009р., з ТОВ «Видавництво «Зоря» за лютий 2010р., ТОВ «Мірель компані» за серпень, листопад, грудень 2011р. є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення;

- п.п. 7.2.1, п. п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за №168/97 - ВР від 03.04.1997 року (був чинний на мент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України №168/97 - ВР), в результаті чого безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ за грудень 2009р. у сумі 1175,59 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Ані», за грудень 2009р. у сумі 20206,46 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Вавілон», за лютий 2010р. у сумі 34750,00 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Видавництво «Зоря»;

- п.198.1 ст. 198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ за період серпень, листопад та грудень 2011р. у сумі 45298,71 грн. по контрагенту - постачальнику ТОВ «Мірель компані».

У акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97 - ВР (був чинний на мент виникнення спірних правовідносин) та п.198.1 ст. 198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, у яких зазначено таке.

Згідно із п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97 - ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97 - ВР було встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

- транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97 - ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97 - ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту.

Згідно пояснень відповідача позивачем до перевірки надавались первинні документи.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97 - ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

- з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013р. за № 0000210172 - щодо донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 суми податку на додану вартість у розмірі 79294,00 гривень та нарахування штрафної (фінансової) санкції у сумі 39647,00 гривень.

При цьому, відповідно до розрахунку штрафної санкції по податку на додану вартість, який є додатком до акту перевірки від 24.01.2013р. за №456/172/НОМЕР_2, по взаємовідносинам за грудень 2009р. по ТОВ «Ані» та ТОВ «Видавництво «Зоря» відповідачем на підставі п. 102.1 ст. 102 ПК України застосовано строки давності та у зв'язку з цим не нараховувалось податкове зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування висновку щодо нікчемності правочинів, укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ТОВ «Ані», ТОВ «Вавілон», ТОВ «Видавництво «Зоря», ТОВ «Мірель компані», відповідач в акті перевірки від 24.01.2013р. за №456/172/НОМЕР_2 посилається на висновки інших актів перевірок контрагента позивача, а саме: ДПІ у Печерському райні м.Києва від 06.04.2012р. за №694/2202/35920561, ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська від 29.07.2011р. за № 1679/23-2/32010905, Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська від 16.08.2012р. за № 3269/22-5/35542876, ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська від 29.07.2011р. за №1678/232/31321052, ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 07.03.2012р. за № 103/22-9/35851839, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 07.03.201р. за № 13/3-22-20/35791438.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ТОВ «Ані», ТОВ «Вавілон», ТОВ «Видавництво «Зоря», ТОВ «Мірель компані» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Частиною 1 ст. 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки від 24.01.2013р. за №456/172/НОМЕР_2 не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилань і на обставину в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину може ухвалюватись судове рішення.

Отже, позиція відповідача про те, що ці правочини очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб позивача на порушення публічного порядку.

Окремо, суд зазначає про таке. За змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зокрема, ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.2011р.) визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.

Зазначаючи про неспрямованість правочинів позивача з ТОВ «Ані», ТОВ «Вавілон», ТОВ «Видавництво «Зоря», ТОВ «Мірель компані» та підприємцями-покупцями на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У той же час, як встановлено судовим розглядом та підтверджено матеріалами справи, орган податкової служби при складанні акту самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем, нікчемними.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Ані», ТОВ «Вавілон», ТОВ «Видавництво «Зоря», ТОВ «Мірель компані» здійснені без мети настання реальних наслідків.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Ані», ТОВ «Вавілон», ТОВ «Видавництво «Зоря», ТОВ «Мірель компані». Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємств-контрагентів позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

Факт укладення правочинів і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів, зокрема:

1) копією договору поставки від 01.09.2008р. за № 2 та додатком до нього (постачальник - ТОВ «Мірель Компані»); копією договору про проведення санітарно-епідемміологічної експертизи грибів, овочів та фруктів консеровованих від 19.10.2011р. за № 4503-е (укладений ТОВ «Мірель компані» та Санепідстанцією Державного управління справами); копією ліцензійної угоди вд 05.10.2011р. за № 92/ЛУ-2011 (укладений між ТОВ «Мірель компані» та ТОВ «Орган сертифікацій продукції «Сертифікаційний інформаційний центр»); копією договору про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи томатної пасти (укладений між ТОВ «Мірель компані» та Санепідстанцією Державного управління справами); копією договору на виконання послуг від 08.08.2011р. за № 131/11 (укладкенео між ТОВ «Мірель компані» та ТОВ «Контакт сервіс»); копією договору про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи олії оливкової та консервів риби тенець (укладений між ТОВ «Мірель компані» та Санепідстанцією Державного управління справами); копією договору від 04.08.2011р. за № 3261е про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи товарів для тварин (укладений між ТОВ «Мірель компані» та Санепідстанцією Державного управління справами); договір про надання транспортних послуг від 20.01.2010р. за № 20/01 (по ТОВ «Мірель компані»); договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.01.2010р. за № 16/01 (по ТОВ «Мірель компані»); договір про надання транспортних послуг від 03.10.2011р. за № 03-10/11 (по ТОВ «Мірель компані»); договір про надання транспортних послуг від 03.05.2011р. за № 03-05/11 (по ТОВ «Мірель компані»); договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 01.08.2011р. за № 110801 (по ТОВ «Мірель компані»); копією договору про суборенду офісного приміщення від 01.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); копією договору про оренду офісного приміщення від 30.05.2011р. за № 705 (по ТОВ «Мірель компані»); копією договору про оренду приміщення від 26.05.2011р. за № 145 (по ТОВ «Мірель компані»); копією договору про оренду приміщення від 01.01.2011р. за № 81 (по ТОВ «Мірель компані»); копією договору про надання транспортних послуг від 02.01.2010р. за № 01102 (по ТОВ «Видавництво «Зоря»); копією дистриб'юторської угоди від 01.05.2011р. за № Д 10-04/08 (по ТОВ «Мірель компані»);

2) копіями видаткових накладних: від 04.08.2011р. за № 5249 (по ТОВ «Мірель компані»); від 09.08.2011р. за № 5441 (по ТОВ «Мірель компані»); від 17.08.2011р. за № 5727 (по ТОВ «Мірель компані»); від 26.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 31.08.2011р. за № 6267 (по ТОВ «Мірель компані»); від 31.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 27.12.2011р. за № 11639 (по ТОВ «Мірель компані»); від 09.08.2011р. за № 5454 (по ТОВ «Мірель компані»); від 26.08.2011р. за № 5983 (по ТОВ «Мірель компані»); від 31.08.2011р. за № 6266 (по ТОВ «Мірель компані»); від 07.09.2011р. за № 6604 (по ТОВ «Мірель компані»); від 14.09.2011р. за № 6817 (по ТОВ «Мірель компані»); від 14.09.2011р. за № 6863 (по ТОВ «Мірель компані»); від 21.09.2011р. за № 7155 (по ТОВ «Мірель компані»); від 12.10.2011р. за № 7978 (по ТОВ «Мірель компані»); від 19.10.2011р. за № 8313 (по ТОВ «Мірель компані»); від 26.10.2011р. за № 8629 (по ТОВ «Мірель компані»); від 08.11.2011р. за № 9187 (по ТОВ «Мірель компані»); від 16.11.2011р. за № 9467 (по ТОВ «Мірель компані»); від 23.11.2011р. за № 9789 (по ТОВ «Мірель компані»); від 29.11.2011р. за № 10097 (по ТОВ «Мірель компані»); від 06.12.2011р. за № 10392 (по ТОВ «Мірель компані»); від 13.12.2011р. за № 10703 (по ТОВ «Мірель компані»); від 16.12.2011р. за № 11092 (по ТОВ «Мірель компані»); від 27.12.2011р. за № 11639 (по ТОВ «Мірель компані»); від 31.08.2011р. за № 6267 (по ТОВ «Мірель компані»); від 31.08.2011р. за № 6269 (по ТОВ «Мірель компані»); від 26.08.2011р. за № 6018 (по ТОВ «Мірель компані»); від 04.08.2011р. за № 5249 (по ТОВ «Мірель компані»); від 09.08.2011р. за № 5441 (по ТОВ «Мірель компані»); від 17.08.2011р. за № 5727 (по ТОВ «Мірель компані»); від 09.08.2011р. за № 5454 (по ТОВ «Мірель компані»); від 26.08.2011р. за № 5983 (по ТОВ «Мірель компані»); від 31.08.2011р. за № 6266 (по ТОВ «Мірель компані»); від 07.09.2011р. за № 6604 (по ТОВ «Мірель компані»); від 14.09.2011р. за № 6817 (по ТОВ «Мірель компані»); від 14.09.2011р. за № 6863 (по ТОВ «Мірель компані»); від 21.09.2011р. за № 7155 (по ТОВ «Мірель компані»); від 08.11.2011р. за № 9187 (по ТОВ «Мірель компані»); від 15.11.2011р. за № g0-00029147 (по ТОВ «Мірель компані»); від 16.11.2011р. за № 9467 (по ТОВ «Мірель компані»); від 23.11.2011р. за № g0-00030022 (по ТОВ «Мірель компані»); від 23.11.2011р. за № 9789 (по ТОВ «Мірель компані»); від 29.11.2011р. за № 10097 (по ТОВ «Мірель компані»); від 01.12.2011р. за № g0-00029964 (по ТОВ «Мірель компані»); від 01.12.2011р. за № g0-00029964 (по ТОВ «Мірель компані»); від 01.12.2011р. за № g0-00029357 (по ТОВ «Мірель компані»); від 06.12.2011р. за № 10392 (по ТОВ «Мірель компані»); від 13.12.2011р. за № 10703 (по ТОВ «Мірель компані»); від 16.12.2011р. за № 11092 (по ТОВ «Мірель компані»); від 27.12.2011р. за № 11639 (по ТОВ «Мірель компані»);

3) копіями податкових накладних: від 04.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 09.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 17.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 26.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 31.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 31.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 27.12.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 09.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 26.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 31.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 07.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 14.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 14.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 21.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 12.10.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 19.10.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 26.10.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 08.11.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 18.11.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 23.11.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 29.11.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 06.12.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 13.12.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 16.12.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 27.12.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 27.02.2010р. (по ТОВ «Видавництво «Зоря»); від 31.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 31.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 26.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 04.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 09.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 17.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 09.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 26.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 31.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 07.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 14.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 14.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 21.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 08.11.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 16.11.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 23.11.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 29.11.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 06.12.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 13.12.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 16.12.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 27.12.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»);

4) копіями виписок по особовому банківському рахунку: від 01.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 04.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 11.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 02.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 12.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»);від 14.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 28.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 06.10.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 13.10.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 21.10.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 26.10.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 14.11.2011р. (по договору про проведення санітарно-епідемміологічної експертизи грибів, овочів та фруктів консеровованих від 19.10.2011р. за № 4503-е (укладений ТОВ «Мірель компані» та Санепідстанцією Державного управління справами); від 26.10.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 22.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 12.10.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 16.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 22.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 22.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 15.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»);

5) копіями актів виконаних робіт: до договору про проведення санітарно-епідемміологічної експертизи грибів, овочів та фруктів консеровованих від 19.10.2011р. за № 4503-е (укладений ТОВ «Мірель компані» та Санепідстанцією Державного управління справами); від 01.11.2011р. (по договору про проведення сертифікації грибів, фруктів, овочів консервованих, укладеного між ТОВ «Мірель компані» та Лабораторіїю ТПП України); від 05.10.2011р. за № СІ-002377 (по договору про проведення сертифікації грибів, фруктів, овочів консервованих, укладеного між ТОВ «Мірель компані» та ТОВ «Орган сертифікацій продукції «Сертифікаційний інформаційний центр»); від 12.10.2011р. за № 206132 (по ТОВ «Мірель компані»); від 16.09.2011р. за № 179574 (по ТОВ «Мірель компані»); від 22.09.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 15.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 08.08.2011р. за № 131/11 (по ТОВ «Мірель компані»); по договору№ 3280-е від 04.08.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); договору від 04.08.2011р. за № 3261е (по ТОВ «Мірель компані»); від 02.11.2011р. за № СІ-002468 (по ТОВ «Мірель компані»); від 31.12.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 01.01.2011р. (по ТОВ «Мірель компані»); від 27.02.2010р. за № 011022702 (по ТОВ «Видавництво «Зоря»);

6) копіями сертифікатів відповідності: UA1.117.Х012566-11; UA1.117.Х023707-11; UA1.117.Х013926-11; UA1.117.Х013923-11; UA1.117.Х013924-11; UA1.117.Х013925-11;

7) копією протоколу сертифікаційних випробувань харчової продукції від 01.11.2011р. за № 565/2011; копією протоколу сертифікаційних випробувань харчової продукції від 26.09.2011р. за № 484/2011; копією протоколу сертифікаційних випробувань харчової продукції від 01.11.2011р. за № 565/2011;

8) копією висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.08.2010р. за № 05.03.02-03/59117; копією висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 27.05.2011р. за № 05.03.02-03/55190; копією висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 11.08.2011р. за № 05.03.02-03/82389; копією висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 11.08.2010р. за № 05.03.02-03/82388; копією висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 16.09.2010р. за № 05.03.02-03/66578; копією висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 16.09.2010р. за № 05.03.02-03/66577; копією висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 03.06.2010р. за № 05.03.02-03/37393; копією висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 27.05.2010р. за № 05.03.02-03/35405;

9) копіями рахунків-фактур: від 25.10.2011р. за № СІ-0002036 (по ТОВ «Мірель компані»); від 16.09.2011р. за № ГИА-35920561 (по ТОВ «Мірель компані»); від 16.09.2011р. за № ГИА-35920561 (по ТОВ «Мірель компані»);

10) копіями свідоцтв планика ПДВ. № 100126842 (по ТОВ «Мірель компані»);

11) копією ліцензій: АВ № 401291 (по ТОВ «Видавництво «Зоря»).

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, оглянуті у судовому засіданні вищезазначені первинні документи позивача та контрагентів відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, зазначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

У процесі судового розгляду справи судом було допитано у якості свідка представника ТОВ «Мірель компані» ОСОБА_8, яка пояснила, що господарські операції з позивачем мали місце, про що свідчать первинні бухгалтерські документи, співпраця здійснюються протягом кількох років, у суб'єктів наявні офісні та складські приміщення.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеними контрагентами .

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивні» відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адінітсративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що позивачем у даній справі було правомірно сформовано податкове зобов'язання із врахуванням господарських операцій із ТОВ «Ані», ТОВ «Вавілон», ТОВ «Видавництво «Зоря», ТОВ «Мірель компані».

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228, ч. 1 ст. 216 ЦК України, п.п. 7.2.1, п. п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97 - ВР, п.198.1 ст. 198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 ПК України не відповідає встановленим по справі обставинам.

З огляду на відсутність порушень не підлягають застосуванню до відповідача і штрафні санкції за вказані порушення.

Щодо позовних вимог про визнання нечинними вищезазначених податкових повідомлень-рішень, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цих позовних вимог з огляду на те, що визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень мають однакові правові наслідки - не породжують у позивача юридичного обов'язку щодо їх виконання. Тому у даному випадку для якісного захисту прав позивача достатнім є лише скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення 07.02.2013р. за № 0000210172 прийняте не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013р. за №0000210172 скасуванню.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 підлягають здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 593 грн. 48 копійок.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013р. за № 0000210172 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 07 лютого 2013 року №0000210172 на загальну суму грошового зобов'язання 118 941,00 грн. (за основним платежем 79 294,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 39 647,00 грн.), винесене Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 594,7 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 березня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили СуддяВ.В Ільков 29.03.2013р. В.В. Ільков