Ухвала

від 19.03.2013 по справі 826/21/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/21/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АванКом» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.11.2012 року №0010092290,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.11.2012 року №0010092290.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ «АванКом», щодо взаємовідносин з ТОВ «А-Ком» за березень та квітень 2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 30.10.2012 року №1780/22-90/30972458.

Актом перевірки встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 6349,00 грн., у тому числі за березень 2011 року на 4516,00 грн., за квітень 2011 року на 1833,00 грн.

В обґрунтування заниження податкового кредиту орган державної податкової служби посилається на нікчемність правочинів, що укладені між позивачем та ТОВ «А-Ком», оскільки згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «А-Ком» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року» від 19.03.2012 року №343/22-4/33058623 у останнього господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

14 листопада 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення - рішення №0010092290, яким на підставі акту перевірки за порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 6350,00 грн., у тому числі за основним платежем 6349,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з ТОВ «А-Ком».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.11.2010 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «А-Ком» (Постачальником) укладено договір поставки №АК-29/10, відповідно до якого останній зобов'язується поставити покупцю продукцію, згідно додатку №1 до договору.

Згідно додатку №1 до зазначеного договору, між сторонами визначено партію продукції на 63554,40 грн., термін поставки - 45 робочих днів з моменту 50% оплати вартості продукції, дату поставки шляхом її узгодження з ОСОБА_2 та найменування, артикль, одиницю виміру, кількість, ціну.

На виконання умов договору ТОВ «А-Ком» позивачу було виставлено рахунок - фактуру від 11.03.2011 року №3348/23 на товар: GSM карта для шасі Qutex, multiAccess, 4 GSM канали, модулі Huawei, 200/1800 МГц у кількості 5 штук на загальну суму 23375,00 грн., у тому числі ПДВ 4675,00 грн., Антенний суматор 16/1, SMA-конектор/Антена YAGI, кабель 10 м у кількості 1 штуки на загальну суму 5062,00 грн., у тому числі ПДВ 5062,00 грн. Згідно видаткової накладної представником позивача за довіреністю отримано від ТОВ «А-Ком» зазначені товари.

Також, на виконання договору ТОВ «А-Ком» позивачу було виписано податкові накладні від 15.03.2011 року №21 на загальну суму 23124,40 грн., у тому числі ПДВ 3854,07 грн., та від 11.04.2011 року №20 на загальну суму 11000,00 грн., у тому числі ПДВ 1833,33 грн.

Також на підставі рахунку - фактури від 16.03.2011 року №8367/23 №8367/23 ТОВ «А-Ком» були надані послуги щодо підключення та налаштування Торех multiAccess на загальну суму 7944,00 грн., у тому числі ПДВ 1324,00 грн. та виписано податкову накладну від 16.03.2011 року №26 на загальну суму 3972,00 грн., у тому числі ПДВ 662,00 грн.

Сума податку на додану вартість за зазначеними господарськими операціями була віднесена до складу податкового кредиту, що не заперечується сторонами.

На підтвердження подальшої реалізації отриманих послуг позивачем надані договори від 02.03.2011 року №994 з ВАТ «Полтавський гірничо - збагачувальний завод», протокол узгодження договірної ціни до зазначеного договору, акт виконаних робіт від 12.07.2011 року №023, видаткову накладну від 12.04.2011 року №А-042 про відвантаження ВАТ «Полтавський гірничо - збагачувальний завод» GSM карти для шасі Qutex, multiAccess, 4 GSM канали, у кількості 5 штук на загальну суму 37227,00 грн. та антенний суматор 16/1 у кількості 1 штуки на загальну суму 10398,80 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем доведена реальність господарських операцій з ТОВ «А-Ком», на підставі яких були сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на дату підписання договорів та розрахункових документів ТОВ «А-Ком» не було припинено та було платником податку на додану вартість.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновок акту ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «А-Ком» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року» від 19.03.2012 року №343/22-4/33058623, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентом правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 14.11.2012 року №0010092290.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 25.03.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.