Ухвала

від 29.09.2010 по справі 348/09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2010 р.справа № 6/227

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Панченко О.М.

при секретарі судового засідання: Ганноченка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2007р. у справі №6/227,

за позовом Приватного підприємства «Постачторгвироб»

до Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

про скасування акту,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Кіровограді №0000342350/0 від 14.07.2006р. , яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31224,00грн., з яких основний платіж складає 2081 6,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 10408,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що дане податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає, що відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у нього виникло право на податковий кредит в момент отримання податкових накладних. Позивач вказував, що його контрагент - ПП «Агроінвестсервіс»на момент здійснення господарських операцій у березні 2005 року був платником податку на додану вартість і мав підстави для складання податкових накладних. При цьому позивач посилався на ухвалу Кіровського районного суду м.Кіровограда від 14.07.2006 року, якою скасовано заочне рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 26.04.2006 року по справі №2-1867-2006 про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість приватного підприємства «Агроінвестсервіс».

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. За висновками суду якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні слідка саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В постанові суду зазначається, що включені приватним підприємством «Постачторгвироб» в березні 2005 року до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними, податковими деклараціями, платіжними документами; від імені приватного підприємства «Агроінвестсервіс»податкові накладні підписані уповноваженою особою.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права. На думку відповідача, те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.2 ст.9 Бюджетного кодексу України), а також поняття платника податку як особи, яка згідно з Законом України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари. Відповідач стверджує, що Законом України "Про податок на додану вартість" встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому, на думку відповідача, зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Відповідач також зазначає, що перевіркою місцезнаходження ПП "Агроінвестсервіс" встановлено незнаходження даної особи за адресою, вказаною у статутних документах. Внаслідок вищевикладених обставин ПП «Постачторгвироб»неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за березень 2005р. суми ПДВ по контрагенту ПП"Агроінвестсервіс" в розмірі 20816,26грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яку необхідно було сплатити до бюджету в березні 2005р.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта - необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м.Кіровограді не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у м.Кіровограді проведено невиїзну позапланову перевірку приватного підприємства «Постачторгвироб»з питань правових відносин з приватним підприємством «Агроінвестсервіс»за березень 2005 року.

За результатами перевірки складено акт № 26/23-50/172/31637047 від 10.07.2006 року, в якому зазначалось, що приватним підприємством «Агроінвестсервіс»в березні 2005 року поставлено товар для підприємства позивача, про що виписані податкові накладні №131 від 21.03.2005 року на загальну суму 5550,00грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 925,00грн., №130 від 16.03.2005 року на загальну суму 15120,00грн., в тому числі податок додану вартість в сумі 2520,00грн., №132 від 21.03.2005 року на загальну суму 20511,36грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 3418,56грн., №133 від 22.03.2005 року на загальну суму 52321,20грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 8720,20грн., №129 від 01.03.2005 року на загальну суму 31395,00грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 5232,50грн.

Фактичне відвантаження товару приватному підприємству «Постачторгвироб»підтверджується наданими до перевірки копіями видаткових накладних, виписаних підприємством - постачальником. Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені приватним підприємством «Постачторгвироб»до податкового кредиту відповідного звітного періоду, відображені у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року.

Відповідач зазначає, що в ході подальшого дослідження ланцюга постачання товару податковим органом встановлено, що приватне підприємство «Агроінвестсервіс»за юридичною адресою не знаходиться фактичне його місцезнаходження встановити неможливо (акт про незнаходження від 03.05.2005р.). Згідно з реєстраційними документами засновником та директором приватного підприємства "Агроінвестсервіс" є ОСОБА_1. Проте згідно з поясненням, наданим громадянином України ОСОБА_1 він зареєстрував на себе приватне підприємство "Агроінвестсервіс" за грошову винагороду, але без мети здійснення підприємницької діяльності та без мети отримати доходи від діяльності підприємства, вактично фінансово-господарською діяльністю не займався. Крім того, за твердженням відповідача зі сторони приватного підприємства «Агроінвестсервіс»(продавця) діяла особа, яка не мала законних повноважень на підписання документів податкової звітності (податкових накладних, які являються одночасно і розрахунковими документами).

Так, відповідач стверджує, що Реєстраційною Палатою Виконавчого комітету Кіровоградської міської Ради 22 .01 .2004 року було зареєстровано та видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи приватного підприємства "Агроінвестсервіс", ідентифікаційний код 32832876. Згідно із статутними документами підприємство знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Засновник ОСОБА_1. Перевіркою місцезнаходження приватного підприємства «Агроінвестсервіс»встановлю що за адресою вказаною у статутних документах підприємство не знаходиться. ОСОБА_1 не мав наміру здійснювати підприємницьку діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України. ОСОБА_1 особисто ніяких господарських операцій не проводив, податкову звітність особисто не отримував та не підписував. ОСОБА_1 самостійно, з власної ініціативи ніяких дій зі створення приватного підприємства «Агроінвестсервіс». Приватне підприємство «Агроінвестсервіс»за вказаною в установчих документах адресою не знаходиться. Крім того, Кіровський районний суд м. Кіровограда визнав установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства "Агроінвестсервіс" недійсними.

З урахуванням вищезазначеного, на думку відповідача, включена приватним підприємством «Постачторгвироб»в березні 2005 року до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість в розмірі 208 1672 6грн. не підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, оскільки вони підписані особою, яка не мала на це законних повноважень. За висновком податкового органу приватне підприємство «Постачторгвироб»неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за березень 2005 року суми податку на додану вартість по контрагенту - приватному підприємству "Агроінвестсервіс" в розмірі 20816,26грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яку необхідно було сплатити до бюджету в березні 2005 року на 20816,26грн. Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000342350/0 від 14.07.2006 року, яким приватному підприємству «Постачторгвироб»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31224,00грн., з яких основний платіж складає 20816,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 10408,00грн.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість необхідна наявність таких підстав, як здійснення операцій з придбання товарів та наявність залежним чином оформленої податкової накладної.

Законодавче визначення бюджетного відшкодування як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом України "Про податок на додану вартість" пов'язане із сплаченими платником сумами податку. Таке відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

З аналізу визначення "сплата податку" цей термін вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Так, п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, при цьому визначає, що податок сплачується покупцем або особою, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить у залежність, отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Матеріали справи також підтверджують, що ухвалою від 14.07.2006 року Кіровського районного суду м.Кіровограда скасоване заочне рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 26.04.2006 року по цивільній справі №2-1867-2006 року, на яке посилається відповідач; справу №2-1867 призначено до розгляду. Підставою для скасування заочного рішення є надання доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме: копій податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток, копій договорів, які укладались підприємством, копій банківських виписок про рух коштів та копій платіжних доручень про сплату податків до бюджету, які не досліджувались в ході судового розгляду справи.

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22.09.2006 року у справі № 2-1867-2006 відмовлено в позові прокурору Кіровського району м.Кіровограда, заявленого в інтересах держави, від імені якої виступає Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція, до ОСОБА_1 та приватного підприємства "Агроінвестсервіс" за участю третьої особи - Виконавчого комітету Кіровоградської міської Ради про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість приватного підприємства "Агроінвестсервіс".

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22.09.2006 року у справі № 2-1867-2006 встановлено, що з метою виконання статутної діяльності ОСОБА_1 як директор та засновник ПП «Агроінвестсервіс» укладав протягом 2004 року - 2005 років договори купівлі-продажу, поставки, перевезення вантажу. Щомісячно складались та подавались до податкових органів податкові декларації приватного підприємства, що підтверджується копіями щомісячних декларацій з податку на додану вартість за період 02.2004 року-05.2005 року, копіями щоквартальних декларацій з податку на прибуток підприємства за період 2004 року -1 півріччя 2005 року. ПП «Агроінвестсервіс»надано суду виписки про рух коштів на рахунку ПП «Агроінвестсервіс»за квітень-червень 2004 року та платіжними дорученнями за червень 2004 року-травень 2005 року ПП «Агроінвестсервіс»про сплату податків. Згідно реєстраційної картки суб'єктів підприємницької діяльності-юридичної особи реєстрація ПП «Агроінвестсервіс»проведена за адресою АДРЕСА_1 на підставі наданої суду угоди про співробітництво із ПВКВ «Либідь-Сервіс»№26/01-Д1 від 26.01.2004 року.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 21.12.2006 року відмовлено Державній податковій інспекції у м.Кіровограді в поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22.09.2006 року, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції ум.Кіровограді про оскарження рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22.09.2006 року залишено без розгляду.

З урахуванням вищевказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який визначився, що суми, включені приватним підприємством «Постачторгвироб»в березні 2005 року до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 20816,26грн. підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними, податковими деклараціями, платіжними документами. А податкові накладні підписані від імені приватного підприємства «Агроінвестсервіс»особою, яка мала на це законі повноваження.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді на постанову господарського суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2007р. у справі №6/227 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2007р. у справі №6/227 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: О.М. Панченко