Рішення

від 28.03.2013 по справі 712/23648/12

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 712/23648/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого: Івашковича І.І.

при секретарі: Гайданка Г.В.

з участю представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Ужгородської міської ради, Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружба» про скасування рішення, встановлення земельного сервітуту.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 07 грудня 2012 року на ХУ сесії УІ скликання Ужгоролської міської ради прийнято рішення за №738 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

Вказаним рішенням затверджено проекти щодо відведення земельних ділянок, в тому числі в підпункті 1.12. пункту 1 передбачено затвердження проекту землеустрою Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Дружба» по АДРЕСА_4, ідент.код 37428825, земельної ділянки площею 0,8706 га для обслуговування прибудинкової території по АДРЕСА_4 та передано її в оренду строком на 10 років до 07 грудня 2022 року.

Вважає, вищевказане рішення Ужгородської міської ради в частині, що стосуються затвердження проекту землеустрою ОСББ «Дружба» незаконним та таким, що порушує її права та інтереси.

У відповідності до державного акту про право власності на земельну ділянку від 29 грудня 2009 року, який зареєстрований в Книзі реєстрації державних актгв за №01102350025б їй належить на праві власностї земельна ділянка площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_1.

Державним актом, який зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів за №011023500257, підтверджується належність їй на праві власності земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_2.

Згідно державного акту, який зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів за №011023500258, їй належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_3.

Для облаштування проїзду до належних їй ділянок, було замовлено ряд технічної документації.

При цьому, вказаний проїзд повинен проходити по частині земельної ділянки, яка запланована у перспективі перейти в оренду ОСББ «Дружба».

У зв'язку з цим нею подано заяву до Ужгородської міської ради щодо врегулювання спірного положення з ОСББ «Дружба».

25 жовтня 2012 року постійною комісією з питань раціонального використання земельних ресурсів Ужгородської міської ради розглянуто її пропозицію та вирішено запропонувати надати ряд висновків, після чого зобов'язались повторно розглянути її заяву.

Незважаючи на наявність спору щодо частини земельної ділянки по якій буде проходити проїзд до її земельних ділянок, Ужгородською міською радою прийнято рішення, яким, при

укладенні відповідного договору, може бути передано ОСББ «Дружба» земельну ділянку, частина якої накладається на ділянку необхідну їй для влаштування проїзду до власних земельних ділянок по вул.Високій.

Статтями 316 та 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадя нам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Однак, приймаючи оскаржуване рішення, яким може бути передано в оренду ОСББ «Дружба» земельну ділянку, Ужгородською міською радою порушено її права щодо вільного користування та володіння належним майном.

У відповідності до ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 393 ЦК України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. №7 із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з п.1,3 ч.1 ст.17 КАС України віднесено до компетенції адміністративних судів.

Посилаючись на вказані обставини просила визнати незаконним та скасувати підпункт 1.12 пункту 1 рішення ХV сесії VІ скликання Ужгородської міської ради від 07 грудня 2012 року №738 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

У березні 2013 року, ОСОБА_5 звернулась з позовом до Ужгородської міської ради, Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружба», згідно вимог якого, крім скасування рішення ХV сесії VІ скликання Ужгородської міської ради від 07 грудня 2012 року №738 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» просить також встановити ОСОБА_5 право земельного сервітуту (право облаштування проїзду до земельних ділянок та надання права безкоштовного проїзду) стосовно земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_4.

Зазначає, що згідно вказаного вище оспорюваного рішення, зобов'язано Департамент міського господарства при укладенні договору оренди земельної ділянки зазначеної в п.1.12. пункту 1 даного рішення, передбачити право громадян та юридичних осіб і суміжних землекористувачів на безкоштовний та безперешкодний прохід, проїзд та обслуговування комунікацій на частині земельної ділянки площею 0,1859 га у відповідності до проекту землеустрою.

Проїзд до належних їй ділянок можливо облаштувати виключно через земельну ділянку, яка повинна бути переданою на підставі оскаржуваного рішення в оренду ОСББ «Дружба».

Земельна ділянка площею 0,1859 га на яку встановлено земельний сервітут з правом проїзду у відповідності до проекту землеустрою, проходить через дитячий майданчик. Вона зверталась і з проханням до ОСББ «Дружба» про надання згоди для облаштування проїзду по даній ділянці та зміщення та переоснащення за власні кошти дитячого майданчику, однак ОСББ «Дружба» відмовилось погоджувати такі дії.

В подальшому нею виготовлено нову технічну документацію та надіслано пропозицію щодо облаштування проїзду до власних ділянок з боку дитячого майданчика на земельній ділянці, що передається в оренду ОСББ «Дружба», яка не входить в зону дії сервітуту. На вказану пропозицію ОСББ «Дружба» відповіло повторною відмовою.

У зв»язку з цим, нею подано заяву до Ужгородської міської ради щодо врегулювання спірного положення з ОСББ «Дружба».

25.10.2012 року постійною комісією з питань раціонального використання земельних ресурсів міста Ужгородської міської ради розглянуто її пропозицію та вирішено запропонувати їй надати ряд висновків, після чого зобов»язались повторно розглянути заяву.

Згідно ст.98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

У відповідності до ст.99 ЗК України, власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; інші земельні сервітути.

Статтею 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ст.401 ЦК України, право користування чужим майном ( сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також відсутність можливості проїзду до належних їй земельних ділянок іншим чином ніж через ділянку, яка буде надана ОСББ «Дружба» та відсутність їхньої згоди просить позов задовольнити.

Справи за вказаними позовами об»єднані в одне провадження.

У судовому засіданні позовні вимоги підтримано.

Представник Ужгородської міської ради вважає позов безпідставним.

У поданих письмових запереченнях зазначає, що позивачка стверджує, що рішення Ужгородської міської ради в частині, що стосується затвердження проекту землеустрою ОСББ "Дружба" незаконним та таким, що порушує її права та інтереси.

Фактично, основною підставою для скасування вищезазначеного пункту рішення є те, що з точки зору позивача, пункт оскаржуваного рішення порушує її права щодо облаштування проїзду до власних земельних ділянок.

Згідно п.11 Постанови ВСУ 16.04.2004 №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) ії в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Підстав для визнання підпункту 1.12 пункту 1 рішення ХУ сесії УІ скликання Ужгородської міської ради від 07 грудня 2012 року за №738 недійсним немає, оскільки рішення прийняте згідно вимог чинного законодавства. Крім того слід зауважити, що в рішенні передбачено умову, точніше, право громадян та юридичних осіб і суміжних землекористувачів на безкоштовний та безперешкодний проїзд та обслуговування комунікацій на частині земельної ділянки площею 0,1859 га у відповідності до проектів землеустрою.

При цьому жодних підтверджень з боку позивача, доводів щодо незаконності прийняття даного рішення не наведено.

Земельний сервітут - це право власника або користувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою або її частиною.Право земельного сервітуту полягає в можливості обмеженого використання чужої суміжної земельної ділянки в певних цілях. Умовою для встановлення земельного сервітуту є необхідність використання чужої земельної ділянки для обслуговування своєї ділянки.

З ОСББ "Дружба" на даний момент не укладено договір оренди.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно ОСББ "Дружба" не набула права на вищезазначену земельну ділянку.

Позивачем не доведені обставини необхідності встановлення земельного сервітуту, твердження щодо виключності облаштування проїзду, а також те, що єдиним можливим способом задоволення потреб позивача на використання власної земельної ділянки є саме встановлення сервітуту, що є істотним.

Одним із правових наслідків встановлення земельного сервітуту є обтяження обслуговуючої земельної ділянки, тобто певне обмеження прав її власника чи користувача. Разом з тим, встановлення земельного сервітуту не має привести до позбавлення власника обслуговуючої ділянки жодного з його правомочностей щодо користування чи розпорядження землею в повному обсязі.

Земельний сервітут завжди встановлюється в інтересах власника (користувача) земельної ділянки.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Представники ОСББ «Дружба» вважають позовні вимоги не обґрунтованими.

У поясненнях та поданих письмових запереченнях зазначили, що ст.99 ЗК України, на яку посилається позивачка, передбачено право власника або землекористувача земельних ділянок вимагати встановлення таких земельних сервітутів як право проходу та проїзду на велосипеді (п.«а») та право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (п.«б»). Дані види земельних сервітутів передбачають право проїзду транспортного засобу сервітуарія виключно за умови існування наявного шляху, придатного для проїзду, а такого на прибудинковій території ОСББ "Дружба" немає. Земельна ділянка, на яку позивачка пропонує встановити земельний сервітут, проходить через зетверджений генпланом міста спортивний майданчик, (але не дитячий майданчик, як про це наголошує позивач ка), який не може використовуватися як проїзд для автомобільного транспорту.

Запропонований позивачкою проект будівництва дороги та підпорної стінки за рахунок земельної частини, наданої в оренду ОСББ "Дружба", не може бути реалізований через те: що через згадану територію проходить міський магістральний водопровід.

Однією із умов встановлення земельного сервітуту є те, що він не позбавляє власника земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут, права володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до п.«б» ст.102 ЗК України неможливість використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням, є підставою припинення дії земельного сервітуту.

Згідно ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Основна функція прибудинкової території - забезпечувати реалізацію конституційного права громадян на достойні умови життя, безпечне для життя і здоров"я довкілля.

Наказом МОЗ №73 від 19.06.96 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» в ред. від 02 жовтня 2009 р. (п.4.10.) визначено основні гігієнічні вимоги до планування і забудови дворової території мікрорайонів, які є обов'язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав.

Дворові території мікрорайонів повинні бути озеленені відповідно до вимог державних стандартів, норм і правил, а також нормативно-правових актів у сфері - містобудування, але не менше ніж площа смуги зелених насаджень шириною 5 м по периметру житлового будинку або відповідної площі озеленення на вільній від забудови території подвір'я, та забезпечувати різні види відпочинку та занять всіх груп населення.

Майданчики повинні бути ізольовані від об'єктів обслуговування, господарських дворів, магістральних вулиць смугою зелених насаджень шириною не менше 1,5 м і не повинні бути прохідними для пішоходів та транзитного руху транспорту.

Встановлення земельного сервітуту для облаштування проїзду, як того бажає позивачка, буде порушувати конституційне право на екологічну безпеку жителів будинку по АДРЕСА_4.

Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб (ст.395 ЦК України та п.22-2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 р.№7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» в ред. від 19.03.2010 р.).

Існують й інші варіанти проїзду до земельних ділянок позивачки. Один з боку готелю "Дружба", який знаходиться також на вул. Високій ( власником якого є фактичний господар згаданої земельної ділянки), в безпосередньої близькості від цієї земельної ділянки, другий - з вул.Берчені.

Твердження позивачки про те, що проїзд до її земельної ділянки може бути виключно через прибудинкову територію ОСББ «Дружба» є її нічим не підтвердженою голослівною заявою.

Вважають, що рішення ХУ сесії УІ скликання Ужгородської міської ради від 07.12.2012 р за №738 підпункт 1.12 пункту 1 є повністю обгрунтованим та законним.

Просять у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

Із матеріалів справи слідує, що позивачці ОСОБА_5 у відповідності до державного акту про право власності на земельну ділянку від 29 грудня 2009 року, який зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів за №01102350025б належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_1.

Державним актом, який зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів за №011023500257, підтверджується належність позивачці на праві власності земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_2.

Згідно державного акту, який зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів за №011023500258, ОСОБА_5 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_3.

Рішенням Ужгородської міської ради ХV сесії VІ скликання за №738 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 07 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Дружба» по АДРЕСА_4, ідент.код 37428825, земельної ділянки площею 0,8706 га для обслуговування прибудинкової території по АДРЕСА_4 та передано її в оренду строком на 10 років до 07 грудня 2022 року.

Між сторонами виник спір з питання законності вказаного вище рішення та можливості встановлення права земельного сервітуту, а саме облаштування проїзду до земельних ділянок позивачки через прибудинкову територію багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4.

Статтями 1, 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Для забезпечення ефективного використання приватизованих квартир та управління ними власники квартир (будинків) можуть створювати товариства або об'єднання індивідуальних власників квартир і будинків.

Користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

Згідно статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Статтею 42 Земельного кодексу України передбачено, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Статтею 16 Закону України "Про планування та забудову територій", з подальшими змінами та доповненнями, встановлено, що проект розподілу території - це містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок.

Статтею 39 Земельного кодексу України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників богатоквартирного будинку" та Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2008 за №927/11207, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Оспорюване рішення Ужгородської міської ради прийняте в межах компетенції, на реалізацію зазначених вище прав відповідача ОСББ «Дружба», підстав для його скасування - немає.

Права позивачки прийняттям вказаного рішення не порушені.

Згідно ст.98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

У відповідності до ст.99 ЗК України, власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; інші земельні сервітути.

Статтею 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ст.401 ЦК України, право користування чужим майном ( сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Як було зазначено вище, у відповідності до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На момент постановлення рішення по справі не проведено реєстрацію прав відповідача ОСББ «Дружба» щодо земельної ділянки по АДРЕСА_4, стосовно якої просить позивачка встановити право земельного сервітуту.

Вказані вимоги можуть бути заявлені після реєстрації таких прав за відповідачем ОСББ «Дружба» при наявності на той час спірних правовідносин між сторонами.

За наведених вище обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10,11,214,215 ЦПК України, ст.401 ЦК України, ст.ст.39,42,98,99,100,125 ЗК України, ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників богатоквартирного будинку", ст.16 Закону України "Про планування та забудову територій", ст.ст.1,10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суд,-

РІШИВ:

У позові ОСОБА_5 до Ужгородської міської ради, Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружба» про скасування підпункту 1.12 пункту 1 рішення ХV сесії VІ скликання Ужгородської міської ради від 07 грудня 2012 року за №738 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», встановлення за ОСОБА_5 права земельного сервітуту стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_4 - відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті по даній справі (308/3663-13-ц) згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 11.03.2013 року - скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Івашкович І.І.