Постанова

від 28.03.2013 по справі 12/5026/1831/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2013 р. Справа№ 12/5026/1831/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників :

від позивача: не з'явились

від відповідача: Король В.Л. - дов. 06.05.2011 року № 02

від третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Черкаське хімволокно" на рішення господарського суду Черкаської області від 07.02.2013 року

у справі № 12/5026/1831/2012 (суддя Грачов В.М.)

за позовом: Державного закладу ,,Черкаська міська санітарно - епідеміологічна станція'' Міністерства охорони здоров'я України (м. Черкаси)

до: Публічного акціонерного товариства ,,Черкаське хімволокно" в особі його відокремленого підрозділу ,,Черкаська ТЕЦ'' (м. Черкаси)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача : Державна фінансова інспекція в Черкаській області (м. Черкаси)

про про стягнення 6132 грн. 89 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернувся Державний заклад ,,Черкаська міська санітарно - епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Черкаське хімволокно" в особі його відокремленого підрозділу ,,Черкаська ТЕЦ'' за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної фінансової інспекції в Черкаській області про стягнення 6132 грн. 89 коп.

Рішенням від 07.02.2013 року господарський суд Черкаської області позовні вимоги задовольнив повністю.

Стягнув з Публічного акціонерного товариства ,,Черкаське хімволокно" відокремленого підрозділу „Черкаська ТЕЦ", місцезнаходження: просп. Хіміків, буд. 76, м. Черкаси, 18036, ідентифікаційний код 33282969, р/р 2600737817802 в ПАТ ,,Енергобанк'', МФО 300272 на користь Державного закладу ,,Черкаська міська санітарно - епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України, місцезнаходження: бульв. Шевченка, 287, м. Черкаси, 18005, ідентифікаційний код 05390276, р/р 35220002000730 в ГУДК КСУ в Черкаській області, МФО 854018 - 6 132 грн. 89 коп. збитків, 1 609 грн. 50 коп. судових витрат.

Повернуто Державному закладу ,,Черкаська міська санітарно - епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України, ідентифікаційний код 05390276 - 67 грн. 50 коп. судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду Публічне акціонерне товариство ,,Черкаське хімволокно" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 07.02.2013 року у справі № 12/5026/1831/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неповно з'яcовані обставини, що мають значення для справи, допущено порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 12/5026/1831/2012/.

Під час апеляційного провадження представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, в судове засідання 28.03.2013 року повноважні представники позивача та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія виходить з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2005 року між сторонами було укладено договір про постачання (купівлі-продажу) теплової енергії в гарячій воді № 423, за умовами якого відповідач, як енергопостачальна організація, взяв на себе зобов'язання постачати позивачу, як споживачеві, теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни і порядку, передбачені даним договором. Додатковою угодою від 07.06.2010 року до договору № 423 від 01.01.2005 року його дія продовжена до 31.12.2013 року.

З 05.05.2011 року Відкрите акціонерне товариство ,,Черкаське хімволокно" змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство ,,Черкаське хімволокно", яке є його правонаступником.

В період з 20.04.2012 по 22.06.2012 року фахівцями Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Черкаській області проведено планову ревізію використання бюджетних коштів позивачем - Державним закладом ,,Черкаська міська санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України за період з 01.07.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами ревізії складено акт № 01-19/13 від 03.07.2012 року. Із акта № 01-19/13 вбачається, що проведеною ревізією встановлено факт завищення відповідачем обсягу теплових втрат в тепломережі позивача за перевіряємий період на 14,24 Гкал, внаслідок чого відповідачем зайво пред'явлено до оплати позивачу 6132 грн. 89 коп., які позивачем оплачено в повному обсязі. Внаслідок зазначеного державному закладу завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 6132 грн. 89 коп.

За письмовою пропозицією Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції від 16.07.2012 року № 01-52/2979, позивачем 10.07.2012 року за № 01/1-2854 та додатком до цього листа направлено відповідачу письмову вимогу, якою запропоновано повернути на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 6132 грн. 89 коп. або врахувати їх у подальших розрахунках за спожиту теплоенергію.

Листом від 31.10.2012 року № 25/8382 відповідач вимогу позивача не визнав і в її задоволенні йому відмовив.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічна позиція міститься і в ст. 509 ЦК України.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Як вбачається з матеріалів справи Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 423 від 01.01.2005 року є укладеним, виконується обома сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.п. 10, 13 Закону України ,,Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право: звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що проведеною Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області плановою ревізією встановлено факт завдавання відповідачем позивачу, як державному закладу, матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 6132 грн. 89 коп., що викладено в акті № 01-19/13 від 03.07.2012 року та визнано даний акт як належний та допустимий доказ у справі, оскільки він є чинним та відповідачем в адміністративному і судовому порядку не оскаржувався.

Акт Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції № 01-19/13 від 03.07.2012 року, на переконання судової колегії, не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором і завдання позивачеві збитків, оскільки між сторонами існують договірні відносини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Місцевий суд не врахував, що належними та допустимими доказами наявності у відповідача заборгованості та її розміру є первинні документи, якими оформлювалось надання позивачем вищезгаданих послуг (копії у справі), в той час як Акт Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції № 01-19/13 від 03.07.2012 року може слугувати лише побічним доказом.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок визначення обсягів втрат теплової енергії Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області було здійснено на підставі п. 3.1.Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні, затверджених наказом державного комітету України по житлово - комунальному господарству від 14.12.1993 року (КТМ 204 України 244-94) та визначено в розмірі 6132 грн. 89 коп.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що при задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку про їх обґрунтованість та доведеність, однак при цьому не було надано належної оцінки твердженню відповідача про безпідставність визначення обсягів втрат теплової енергії Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області на підставі п. 3.1.Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні, затверджених наказом державного комітету України по житлово - комунальному господарству від 14.12.1993 року (КТМ 204 України 244-94), оскільки відповідно до п. 1.1 3 Загальних вказівок КТМ 204 України 244-94 передбачено, що ці норми можуть бути використані для визначення відпущеної теплової енергії теплопостачальними організаціями споживачам, у яких тимчасово відсутні прилади обліку, для проведення комерційних та інших розрахунків, а отже в разі наявності у Споживача приладу обліку КТМ 204 України 244-94 не застосовуються для визначення обсягів теплової енергії.

Обсяги втрат теплової енергії було визначено Відповідачем на підставі даних проекту встановлення лічильника теплової енергії. Зазначені втрати визначено з урахуванням протяжності та діаметрів трубопроводів, способу прокладки, типу та стану теплоізоляції, грунтових умов експлуатації.

Згідно п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 року № 71, облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватись у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем. У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на дільниці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з п. 5.2 Договору, установлення приладів обліку виконується згідно з узгодженим Енергопостачальною організацією проектом на межі балансової належності тепломереж Енергопостачальної організації та Споживача. В разі установки приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності тепломереж в проекті здійснюється розрахунок втрат теплової енергії на ділянці трубопроводів від межі балансової належності до місця установки приладів обліку. Кількість теплової енергії, яку використав Споживач визначається як сума показників приладів обліку та втрати на ділянці трубопроводів від межі балансової належності до місця установки приладів обліку.

Згідно робочого проекту встановлення лічильника теплової енергії в Черкаській міській СЕС по вул. Шевченка, 287, розробленому Обласним КП ,,Черкасиоблкомунсервіс" у 2000 році, втрати тепла на ділянці від межі розподілу балансової належності теплових мереж до лічильника Qвтр = 2 575 ккал/год, відстань від межі розподілу до лічильника згідно схеми становить 43 метри (а.с.69).

Відповідно до розрахунків відповідача за ревізійний період нараховано до оплати позивачу втрат в тепловій мережі в кількості 16,53 Гкал, на суму 7130,55 грн. (липень - грудень 2009 року - 707,29 грн., в 2010 році - 2156,84 грн., в 2011 році - 2727,59 грн., січень - березень 2012 року - 1538,83 грн.).

Проведеним третьою особою в ході ревізії перерахунком встановлено завищення обсягу теплових втрат в тепломережі на 14,24 Гкал, внаслідок чого постачальником зайво пред'явлено до оплати 6 132,89 грн. (липень - грудень 2009 року - 617,59 грн., в 2010 році - 1850,48 грн., в 2011 році - 2385,45 грн., січень - березень 2012 року - 1279,37 грн.)

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування постачальником втрат в тепловій мережі відбувалось згідно робочого проекту, який містить розрахунок теплових втрат по теплотрасі від межі розподілу балансової належності до лічильника. За результатами розрахунку було визначено проектні значення теплових втрат, які не залежать від обсягу спожитої теплоти. Вказані втрати щомісячно додаються до показників лічильника, з урахуванням яких нараховується плата за спожиту теплову енергію.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтоване нарахування відповідачем теплових втрат в тепломережі у відповідності до робочого проекту.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що стягнення збитків, завданих внаслідок завищення обсягу теплових втрат в тепломережі в розмірі 6 132 грн. 89 коп. є неправомірним, та рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до п. 3,4 частини 1 статті 104 ГПК України, невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми процесуального права (ст. 33 ГПК України щодо належності та допустимості доказів) колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення, прийняте господарським судом Черкаської області від 07.02.2013 року по справі № 12/5026/1831/2012 підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Черкаське хімволокно" на рішення господарського суду Черкаської області від 07.02.2013 року по справі № 12/5026/1831/2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 07.02.2013 року по справі № 12/5026/1831/2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі, яким у позові відмовити.

4. Стягнути з Державного закладу ,,Черкаська міська санітарно - епідеміологічна станція'' Міністерства охорони здоров'я України (18005, м. Черкаси, бул. Шевченка, 287; ЄДРПОУ 05390276) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Черкаське хімволокно" відокремленого підрозділу „Черкаська ТЕЦ" (18036, м. Черкаси, просп. Хіміків, буд. 76, ЄДРПОУ 33282969) судовий збір в розмірі 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. за розгляд апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 12/5026/1831/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 01.04.2013р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Тарасенко К.В.