Рішення

від 02.04.2013 по справі 902/240/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2013 р.

Справа № 902/240/13-г

Провадження № 3/902/10/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши в судовому засіданні справу

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМПлюс", код ЄДРПОУ 33547920 (вул. Електриків, 23, м. Київ,04176)

до :Державного підприємства "Державна картографічна фабрика", код ЄДРПОУ 02570457 (вул.600 - річчя, 19, м.Вінниця, 21100)

про стягнення 27 244,01грн.

При секретарі судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників:

позивача : Баулін А.О., за довіреністю від 13.12.2012 року.

відповідача : Шостаківська Т.Д., за довіреністю № 152-юр від 28.03.2013 р.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю " ПМПлюс", м. Київ подано позов до Державного підприємства "Державна картографічна фабрика" , м. Вінниця про стягнення 19108,57грн. - основного боргу; 6224,68 грн. - річних відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1910,86 грн. - пені.

15.02.2013 р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 902/240/13-г та призначено її до розгляду в засіданні суду на 05.03.2013 року.

Відповідач у відзиві № 2-юр від 27.02.2013 року на позовну заяву № 38-12 від 29.12.2012 року проти позовних вимог позивача заперечив , мотивуючи тим , що відповідачем здійснено часткову оплату боргу в сумі 8000 грн. в підтвердження чого надав суду платіжні доручення, тобто станом на 05.03.2013 року борг складає 11108,57 грн. Крім того, відповідач у відзиві на позову заяву заперечує проти нарахування позивачем річних за користування чужими коштами в сумі 6224,68 грн. на тій підставі, що сума за вказаний період є меншою ніж та , що нарахована позивачем та складає 5560,28 грн. - 50% річних за період понад 30 днів та 647,39 - 40% річних на період до 30 днів, тобто 6207,67 грн., а не 6224,68 грн.

Ухвалою суду від 05.03.2013 року розгляд справи в зв'язку з неявкою відповідача та за його клопотанням було відкладено на 02.04.2013 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Відповідачем 01.04.2013 року подано клопотання про припинення провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмету спору на тій підставі , що відповідачем сплачену суму основного боргу в сумі 19108,57 грн. В підтвердження зазначеного відповідачем подано копії платіжних доручень про здійснення з позивачем розрахунків в сумі 19108,57 грн. після порушення провадження у справі.

Відповідач в засіданні суду підтримав клопотання про припинення провадження у справі.

Позивач в засіданні суду підтримав свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій та не заперечує проти припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в сумі 19108,57 грн. на тій підставі , що вона дійсно ним сплачена.

Розглянувши матеріали справи суд встановив, що 14.10.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМПлюс" (Постачальник) уклало з Державним підприємством "Державна картографічна фабрика" (Покупець) договір постачання № 14008-001 .

За договором Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцю товар , а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1 договору).

Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається специфікацією, яка укладається одночасно з укладенням договору і є невід'ємним додатком до договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 7.1 договору Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 5 календарних днів з дати постави товару Постачальником.

Судом встановлено , що позивач на виконання умов договору поставки № 141008-001 від14.10.2008 року за період з 24 травня 2011 року по 24 квітня 2012 року поставив відповідачу товар на загальну суму 81842,28 грн., що стверджується видатковими накладними № 240505 від 24.05.11 р. на суму 10160,28 грн., № 080601 від 08.06.11 р. на суму 8998,27 грн., № 220602 від 22.06.11 р. на суму 649,98 грн., №010803 від 01.08.11 р. на суму 9600,30 грн., № 160809 від 16.08.11 р. на суму 10680,30 грн., №141001 від 14.10.11 р. на суму 12895,34 грн., № ПРН-1121/0030 від 21.11.11 р. на суму 2175 грн., № 081203 від 08.12.11 р. на суму 8574,24 грн., №140305 від 14.03.12 р. на суму 4464,92 грн. , № 240404 від 24.04.12 р. на суму 13643,65 грн. (а. с. 21-56).

Після отримання продукції відповідач за період з 08.06.11 р. по 29.11.12 р. здійснив часткові розрахунки з позивачем за отриманий товар в сумі 62733,71 грн. , що стверджується виписками з банку (а.с.57-76).

Таким чином , станом на день подання позову до суду борг відповідача перед позивачем складає 19108,57 грн.

Разом з тим, судом встановлено , що на момент вирішення спору по суті відповідач повністю погасив суму основного боргу в розмірі 19108,57 грн., в підтвердження чого суду сторонами надано виписки з банку за період з 08.06.11 р. по 29.11.12 р. та платіжні доручення № 212 від 27.02.2013 року, №219 від 28.02.13 р., №277 від 12.03.13 р., № 317 від 19.03.13 р., № 353 від 29.03.13 р.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України.

Згідно ч. ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Під час розгляду справи відповідачем подано заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 19108,57 грн. по ст. 80 ГПК України, у зв'язку з оплатою вказаної суми.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідач погасив суму основного боргу в розмірі 19108,57 грн. після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судом встановлено , що позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 6224,68 грн. річних відсотків за користування чужими коштами , з яких 649,17 грн. - 40 % річних за період 30.04.2012 р. по 30.05.2012 р. та 5575,51 грн. - 50% річних за період з 30.04.2012р. по 29.12.2012 р. , а також 1910,86 грн. пені за період з 30.04.2012 р. по 29.12.2012 р.

Розглянувши матеріали справи в частині стягнення штрафних санкцій, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.5 Договору за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною , від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку розмір пені складає 1910,86 грн. за період з 30.04.2012 р. по 29.12.2012 р. Враховуючи, що позовні вимоги частині стягнення пені підтверджуються договором, розрахунком, іншими матеріалами справи та є обґрунтованими, позов в частині стягнення 1910,86 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 7.10 Договору в разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати , а Покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40% за прострочення до 30 календарних днів , 50% за прострочення більше ніж 30 календарних днів, які нараховуються на суму заборгованості Покупця за весь період користування ним грошовими коштами , які належать до сплати Постачальнику.

Судом встановлено , що позивачем на підставі п. 7.10 Договору нараховано до стягнення з відповідача 6224,68 грн. річних відсотків за користування чужими коштами, з яких 649,17 грн. - 40 % річних за період 30.04.2012 р. по 30.05.2012 р. та 5575,51 грн. - 50% річних за період з 30.04.2012р. по 29.12.2012 р. При проведення перевірки наданого позивачем розрахунку річних судом встановлено , що позивачем невірно здійснено нарахування за вказані періоди , а тому до стягнення підлягає сума 6207,96 грн. річних , з яких 647,39 грн. за період з 30.04.2012 р. по 30.05.2012 р. та 5560,57 грн. за період з 31.05.2012 р. по 29.12.2012 р.

З огляду на викладене в позові про стягнення 16,72 грн. річних необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

02.04.2013 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 32, 33, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Державна картографічна фабрика" , код ЄДРПОУ 02570457 (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМПлюс", код ЄДРПОУ 33547920 (вул. Електриків, 23, м. Київ, 04176) 6207,96 грн. - річних, 1910,86 грн. - пені, 1608,51 грн. - судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В позові про стягнення 16,72 грн. річних відмовити.

5.Провадження у справі в частині стягнення 19108,57 грн. основного боргу припинити по п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

6.Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 квітня 2013 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (04176, м. Київ, вул. Електриків, 23)

3 - відповідачу (21100,Вінницька область, м. Вінниця, вул.600 - річчя, 19)