Рішення

від 22.03.2013 по справі 0523/3698/2012

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

Р І Ш Е Н Н Я Справа №№ 2 / 257 / 96 / 13

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2013 року Київський районний суд міста Донецька у складі головуючого судді Рассуждай Я.М. при секретарі: Васильєвої С.В., Гуляєвої О.О. за участю представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду міста Донецька справу за позовною заявою:

Юр*євої ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Третя особа: ОСОБА_10, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донагромаш», про визнання недійсним договору купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності правочину та повернення сторін у первісний стан, скасування державної реєстрації права власності, за позовною заявою Третьої остит Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагромаш» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, витребування майна, суд-

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_11 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9А, треті особи - ОСОБА_10, ТОВ «Донагромаш», про визнання недійсним договору купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності правочину та повернення сторін у первісний стан, скасування державної реєстрації права власності, посилаючись на наступне.

Вона, була одним із засновників із часткою у статутному капіталі 11% ТОВ «Донгаромаш» (ЄДРПОУ 30939281), яке на підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 21.10.2009 року ліквідовано.

Вважає, що має право на майно товариство, яке залишилось після задоволення вимог кредиторів. На момент ліквідації товариства, останнє мало у власності нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення площею 207,4 кв.м. за адресою місто Донецьк, проспект Засядька 2, яке було придбане за договором міни від 07.06.2000 року.

На час звернення до суду позивачу стало відомо, що 27.03.2009 року ОСОБА_7 як продавець уклала з відповідачем ОСОБА_8 договір купівлі-продажу спірного приміщення, який у подальшому 14.06.2011 року уклав із своєю дружиною ОСОБА_9 договір про поділ майна подружжя, яким було здійснено поділ спірного приміщення та визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 право власності на 1 / 2 частину нежитлового приміщення за кожним.

27.08.2011 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уклали між собою Договір про порядок користування вбудованим нежитловим приміщенням між учасниками спільної часткової власності, яким встановили порядок користування спірним приміщення. Позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 27.03.2009 року, договір про поділ майна подружжя від 14.06.2011 року та договір про порядок користування вбудованим нежитловим приміщенням між учасниками спільної часткової власності від 27.08.2011 року є недійсними, оскільки ОСОБА_7 не мала права та повноважень розпоряджатися майном ТОВ «Донагромаш». Оскільки ОСОБА_8 придбав у спільну сумісну власність майно по недійсному договору, тому усі наступні договори є недійсними, та наслідком такої недійсності договорів, відповідно до статті 216 ЦК України, є повернення сторін у первісний стан.

Просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.03.2009 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, застосувати наслідки недійсності такого правочину та повернути сторони у первісний стан, скасувати записи щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_12 та ОСОБА_9

Під час розгляду справи третя особа - ТОВ «Донагромаш» заявило самостійні вимоги щодо предмету спору до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання за ТОВ «Донагромаш» права власності, витребування нерухомого майна у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 При цьому посилається на наступне.

На підставі договору міни від 07.06.2000 року за договором міни ТОВ «Донагромаш» придбало вбудоване нежитлове приміщення площею 207,4 кв.м., розташоване за адресою: місто Донецьк проспект Засядька 2.

В подальшому товариство здійснило переобладнання та добудову приміщення, в результаті чого товариство 08.11.2004 року отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно та належним чином зареєструвало своє право в КП «БТІ міста Донецька». Окрім того, рішенням Київського районного суду міста Донецька від 29.05.2007 року за ТОВ «Донагромаш» визнано право власності на вбудоване нежитлове приміщення площею 207,4 кв.м. за адресою: місто Донецьк проспект Засядька 2.

Постановою Господарського суду Донецької області від 29.12.2011 року ТОВ «Донагромаш» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.05.2012 року ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого ОСОБА_13

Під час здійснення заходів по виявленню активів товариства ліквідатору стало відомо наступне. 27.03.2009 року ОСОБА_7 без необхідних прав та повноважень уклала з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу спірного приміщення.

14.06.2011 року ОСОБА_14 уклав зі своєю дружиною ОСОБА_9 договір про поділ майна подружжя, яким було здійснено поділ майна та визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 право власності на 1 / 2 частину нежитлового приміщення за кожним.

27.08.2011 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уклали між собою Договір про порядок користування вбудованим нежитловим приміщенням між учасниками спільної часткової власності, яким встановили порядок користування приміщенням та відповідно до якого у користування ОСОБА_8 перешли приміщення які фактично складають 57/100 частин всього приміщення, а ОСОБА_15 - відповідно 43/100 частин.

ТОВ «Донагромаш» вважає, що договори купівлі-продажу від 27.03.2009 року є недійсним, оскільки при його укладенні сторони договору виходили з того, що власником нежитлового приміщення є ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2006 року.

Проте, заочним рішенням Київського районного суду міста Донецька вiд 29.05.2007 року цей договір визнано недійсним та за ТОВ «Донагромаш» визнано право власності на приміщення, про що було відомо ОСОБА_7

Вважає, що договір купівлі-продажу від 27.03.2009 року, укладений між відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8, підлягає визнанню недійсним. Оскільки ОСОБА_8 було придбане у власність приміщення за недійсним договором, то цей договір не може створювати жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення з прибудовою площею 207.4 кв.м. на 1-му поверсі житлового будинку літ А-4, що розташоване за адресою: місто Донецьк проспект Засядька 2, укладений 27.03.2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, який посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_16 (реєстр № 1104); визнати за ТОВ «Донагромаш» право власності на вбудоване нежитлове приміщення з прибудовою площею 207.4 кв.м. на 1-му поверсі житлового будинку літ А-4, що розташоване за адресою місто Донецьк проспект Засядька 2, витребувати приміщення у ОСОБА_8 та ОСОБА_9

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_11 позов підтримала повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснила, що на момент звернення до суду позивач вважала, що ТОВ «Донагромаш» ліквідовано. Оскільки позивач є одним із учасників товариства, то вважала, що їй належить до виплати частка у майні товариства, яке залишилось після погашення боргів. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_11 не визнала та пояснила, що позивач ОСОБА_11 не є законним представником товариства, а тому не має права заявляти вимоги щодо майна товариства. Просила у задоволенні позову ОСОБА_11 відмовити. Позовні вимоги третьої особи ТОВ «Донагромаш» також не визнала, пояснивши суду, що договір від 27.03.2009 р. дійсний оскільки на момент його укладення він відповідав вимогам ст.. 203 ЦК України. Крім того, пояснила, що ОСОБА_7 було відомо про судові рішення щодо спірного майна, однак вона була впевнена що є законною власницею. Просила у задоволенні позову ТОВ «Донагромаш» відмовити.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 позов ОСОБА_11 не визнала та суду пояснила, що позивач ОСОБА_11 не було стороною договору та не є зацікавленою особою, вважає, що її права цим правочином не порушено, просила суд ОСОБА_11 у задоволенні позову відмовити. Позов ТОВ «Донагромаш» також не визнала, вважала, що правочин було здійснено на підставі юридичних документів, за якими власником була ОСОБА_7 Про існування судового рішення, яким договір між ОСОБА_7 та ТОВ «Донагромаш» було визнано недійсним ОСОБА_8 було невідомо, тому він є добросовісним набувачем. Вважає, що ТОВ «Донагромаш» не було стороною правочину, тому не має права вимагати повернення майна. Просила у задоволенні позову ТОВ «Донагромаш» також відмовити.

Представник ТОВ «Донагромаш» у судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_11 заперечував у повному обсязі, просив суд у задоволенні позову відмовити. Позовні вимоги ТОВ «Донагромаш» підтримав, просив позов задовольнити.

Представник Третьої особи ОСОБА_10 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог Юр*євої К.А. заперечувала, вважала їх безпідставними та необґрунтованими. Позовні вимоги третьої особи ТОВ «Донагромаш» підтримала. Пояснила, що у 2006 році ОСОБА_10 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Донагромаш» про стягнення вексельної заборгованості на суму приблизно 1,5 мільйона гривень, з метою забезпечення позову на майно товариства, у тому числі спірне приміщення, судом було накладено арешт, однак після накладення судом арешту ТОВ «Донагромаш» здійснило 20.05.2006 року відчуження спірного приміщення на користь ОСОБА_7, в зв’язку з чим ОСОБА_10 звернувся із позовом до суду про визнання цього договору недійсним та визнання права власності на спірне приміщення за товариством. Судом його позов було задоволено та визнано договір купівлі-продажу від 20.05.2006 року недійсним та визнано право власності на спірне приміщення за ТОВ «Донагромаш». Крім того, на теперішній час ТОВ «Донагромаш» існує як юридична особа. Вважає, що позовні вимоги третьої особи ТОВ «Донагромаш» підлягають задоволенню.

Суд дослідивши обтавши по цій справі надані суду документи та докази, заслухавши пояснення / доводи та заперечення / учасників розгляду даної цивільної справи приходить до переконання про те, що між сторонами по цій справі виникли і існують правовідношення які передбачені і регулюються вимогами ст.. ст.. 116,, 182, 203, 215, 216, 328, 387, 388, 392, 658 ЦК України, 88, 167 ГК України, ст.. ст.. 41 Конституції України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_11 задоволенню не підлягають, а позовні вимоги Третьої особи із самостійними вимогами ТОВ «Донагромаш» підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлені наступні обставини, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Донагромаш» 18 квітня 2000 року зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської Ради, має ідентифікаційний код - 30939281, тобто є юридичною особою.

Згідно статуту ТОВ «Донагромаш», який зареєстрований розпорядженням Донецького міського голови від 18 квітня 2000 року № 527, позивач ОСОБА_11 є одним із засновників (учасників) вказаного товариства.

Постановою господарського суду Донецької області від 29 грудня 2011 року по справі № 45/105Б ТОВ «Донагромаш» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24 травня 2012 року по справі № 45/105Б ліквідатором ТОВ «Донагромаш» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_13.

Відповідно до ст.. ст.. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , (в редакції чинній на час винесення ухвали та звернення з позовом ліквідатора до суду) ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб і таке інше.

За договором міни, посвідченим 7 червня 2000 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_17 (запис у реєстрі № 751), ТОВ «Донагромаш» придбало у власність нежитлове приміщення площею 163.3 кв.м. за адресою місто Донецьк проспект Засядька 2.

В зв’язку зі здійсненням переобладнання та перепланування цього приміщення 8 листопада 2004 року ТОВ «Донагромаш» було видано свідоцтво про право власності на вбудоване нежитлове приміщення з прибудовою в житловому будинку загальною площею 207.4 кв.м. за адресою: місто Донецьк проспект Засядька 2.

20 травня 2006 року ТОВ «Донагромаш» уклало з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з прибудовою в житловому будинку загальною площею 207.4 кв.м. за адресою місто Донецьк проспект Засядька 2.

Заочним рішенням Київського районного суду міста Донецька від 29 травня 2007 року договір купівлі-продажу від 20 травня 2006 року визнано недійсним та за ТОВ «Донагромаш» визнано право власності на вбудоване нежитлове приміщення площею 207.4 кв.м., розташоване за адресою місто Донецьк проспект Засядька 2.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2007 року заочне рішення Київського районного суду міста Донецька від 29 травня 2007 року змінено в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правову допомогу, в решті - вказане рішення залишено в законній силі.

Ухвалою Верховного Суду України від 10 березня 2011 року заочне рішення Київського районного суду міста Донецька від 29 травня 2007 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2007 року залишено без змін.

27 березня 2009 року між відповідачем ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення площею 207.4 кв.м. за адресою міста Донецьк проспект Засядька 2. Із договору купівлі-продажу вбачається, що відповідач ОСОБА_7 виступила продавцем приміщення на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20 травня 2006 року.

Таким чином, незважаючи на наявність судового рішення від 29 травня 2007 року, яким визнано недійсним договір про перехід права власності до ОСОБА_7 на нежитлове приміщення, остання продала спірне приміщення за договором від 27 березня 2009 року.

14 червня 2011 року відповідач ОСОБА_8 уклав із своєю дружиною відповідачем ОСОБА_9 договір про поділ майна подружжя, відповідно до якого було здійснено поділ спільної сумісної власності у вигляді вбудованого нежитлового приміщення площею 207.4 кв.м. за адресою місто Донецьк проспект Засядька 2, та визначено набуття кожним частки у розмірі 1 / 2 частини за кожним.

27 серпня 2011 року відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уклали між собою Договір про порядок користування спірним приміщенням між учасниками спільної часткової власності, яким встановлено порядок користування спірним приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 3 ЦПК України , абзац. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України» № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» правом на звернення до суду наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Позивач Юр*єва К.А. не є стороною оспорюваного правочину, та у порушення вимог ст. ст. 10 , 60 ЦПК України нею не доведено, що укладанням договору купівлі-продажу спірного майна порушені іі права та законні інтереси.

Крім того, права та обов'язки учасників господарських товариств визначені ст. ст.10 Закону України "Про господарські товариства" , ст.116 ЦК України та ст. ст. 88 ГК України .

Відповідно до ч. 3 ст. 167 ГК України , корпоративні відносини - це відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) та інше.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" , акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників).

Враховуючи наведе, суд зазначає, що позивач ОСОБА_11 як учасник (засновник) ТОВ «Донагромаш» не вправі заявляти матеріально-правові вимоги, які стосуються прав та обов’язків останнього, оскільки за правилами ст. ст. 1 , 10 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 116 ЦК України вона не наділена повноваженнями звертатися за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства від свого імені.

Відповідно до ч. 2 ст.. ст.. 59 Цивільного процесуального кодексу України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачає ч. 4 ст.. ст.. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Всупереч наведеним нормам позивачка доказів наявності зазначених нею обставин, а саме - повноважень звертатися за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів ТОВ «Донагромаш» суду не надала.

За вказаних обставин, необхідно відмовити у задоволенні ОСОБА_11 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 треті особи - ОСОБА_10, ТОВ «Донагромаш» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності правочину та повернення сторін у первісний стан, скасування державної реєстрації права власності.

Що стосується позовних вимог Третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ТОВ «Донагромаш», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 203 ЦК України правочин є чинним, якщо його укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, по формі та за змістом вчиняється згідно з законом.

Відповідно до ст. ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. ст. 203 ЦК України . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванні правочини).

Тобто вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 658 ЦК України , право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Стаття . 216 ЦК України передбачає недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю; а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

На час укладення 27 березня 2009 року договору купівлі продажу спірного приміщення між відповідачем ОСОБА_7, як продавцем, та відповідачем ОСОБА_8, як покупцем, у ОСОБА_7 були відсутні права на розпорядження спірним приміщенням, яке належить лише власнику - ТОВ «Донагромаш», що було встановлено судовими рішенням, яке набуло законної сили на момент укладення зазначеного договору.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд зазначає, що договір купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення з прибудовою площею 207.4 кв.м. на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-4 за адресою місто Донецьк проспект Засядька, 2., укладений 27 березня 2009 року між ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_8, який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_16 (запис в реєстрі 1104), не відповідає вимогам закону, а саме ст. ст. 203 , 215 та 658 ЦК України , оскільки цей правочин укладено не власником майна. Тому, керуючись ст. 203, 215 ЦК України , суд приходить до висновку, що цей договір є недійсним та таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Частинами 1, 3 статті 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Так, Цивільним кодексом України в главі 29 передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми ст. ст. 387 , 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 ЦК України , можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала право відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого незаконного володіння.

Як встановлено заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 29 травня 2007 року, рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2007 року та Ухвалою Верховного суду України від 10 березня 2011 року , спірне приміщення вибуло з володіння ТОВ «Донагромаш» не з його волі іншим шляхом .

Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 придбали спірне приміщення за договором купівлі-продажу, тобто за відплатним договором. Придбання відбулось не безпосередньо у власника - ТОВ «Донагромаш», а у особи, яка не мала права відчужувати це майно - відповідача ОСОБА_7

Враховуючи наведене та відповідно до ст. 388 ЦК України суд вважає, що наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з незаконного володіння.

За таких підстав вимоги ТОВ «Донагромаш» щодо витребування приміщення від чужого незаконного володіння ОСОБА_8 та ОСОБА_9 законні та обґрунтовані і підлягають задоволенню, тому суд вважає за необхідне витребувати спірне приміщення у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ТОВ «Донагромаш».

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

За таких обставин суд вважає, що поновлення прав ТОВ «Донагромаш» шляхом визнання договору недійсним та визнання права власності на спірне приміщення відповідає вимогам закону.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагромаш» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, витребування майна.

Враховуючи те, що позовні вимоги Юр*євої К.А. судом не задовільнені, судові витрати сплачені нею при звернення до суду із її позовною заявою у розмірі 1820 гривень, зараховуються на корить держави.

Справу розглянуто судом у межах заявлених позовних вимог з урахуванням обраного позивачкою та третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору способами.

Керуючись ст.. ст.. 116, 203, 215, 216, 328, 387, 388, 392, 658 ЦК України, ст.. ст.. 88, 167 ГК України, ст.. ст.. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 треті особи: ОСОБА_10, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагромаш» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності правочину та повернення сторін у первісний стан, скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагромаш» (ЄДРПОУ 30939281) до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, витребування майна у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - задовольнити.

Договір купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення з прибудовою площею 207.4 квадратних метрів на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-4 за адресою: місто Донецьк проспект Засядька 2, укладений 27 березня 2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_16 (запис в реєстрі 1104) - визнати недійсним.

Витребувати вбудоване нежитлове приміщення з прибудовою, площею 207.4 квадратних метрів на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-4 за адресою місто Донецьк проспект Засядька будинок №№ 2 у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагромаш» (ЄДРПОУ 30939281).

Визнати за Товариством Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагромаш» (ЄДРПОУ 30939281) право власності на вбудоване нежитлове приміщення з прибудовою площею 207.4 квадратних метрів на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-4 за адресою: місто Донецьк проспект Засядька будинок № 2.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд міста Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Я.М. Рассуждай