Рішення

від 18.03.2013 по справі 910/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/34 18.03.13

За позовом комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

до приватного підприємства «Стиль офіс»

про стягнення 51 781,60 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача Гутій І. В.(за довіреністю)

від відповідача не з'явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося комунальне підприємство Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» з позовом про стягнення з приватного підприємства «Стиль офіс» 51 781,60 грн., які складаються з основного боргу в сумі 48 388,81 грн., збитків від інфляції в сумі 1 266,25 грн. та 3% річних в сумі 2 126,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті спожитих відповідачем у період з лютого 2010 року по березень 2012 року за договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 34 від 01.04.2007 року комунальних послуг (опалення).

Відповідач у жодне судове засідання представників не направив, про день та час проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 року порушено провадження у справі № 910/34.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку ст. 77 ГПК України, за клопотанням позивача ухвалою від 28.02.2013 року продовжено строк вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України. У судовому засіданні 18.03.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.04.2007 року комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, правонаступником якого є позивач (далі - позивач), в особі директора комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» Шевченківської районної у м. Києві ради, та відповідач уклали договір про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 34 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті відповідачем комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними в Додатку № 1 до Договору.

Як слідує з матеріалів справи, Договір укладено на підставі укладеного між позивачем та комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» Шевченківської районної у м. Києві ради договору доручення № 3 від 30.03.2007 року, відповідно до якого позивач доручив, а КП «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» прийняло на себе зобов'язання вчинити за рахунок та на користь позивача певні юридичні дії, серед яких і укладення з власниками, наймачами, орендарями нежилих приміщень, серед яких Додатком до зазначеного договору визначено будинок № 33/34 по вул. Б. Хмельницького в м. Києві, договорів на надання комунальних послуг.

Зі змісту Договору слідує, що комунальні послуги споживаються відповідачем у приміщені загальною площею 274,80 кв. м. за адресою: м. Київ, Б. Хмельницького 33/34, яким позивач користується на підставі договору найму нежилого приміщення.

Пунктом 4 Додатку № 1 до Договору сторонами погоджено, що в спірному приміщення наявні наступні комунальні зручності:

- централізоване холодне водопостачання т водовідведення 1 куб м. 3,75 грн.;

- центральне опалення 1Гкал 171,62 грн. (площа приміщення, що опалюється 274,80 кв. м.).

Згідно з п. 5 Додатку № 1 до Договору розмір місячної плати за надані послуги за встановленими тарифами та нормами на момент укладення Договору становить:

- холодне водопостачання - договір з ВАТ АК «Київводоканал»;

- центральне опалення - згідно з табуляграмами АК «Київенерго».

Також вказаною додатковою угодою погоджено, що податок на додану вартість нараховується на всі платежі та сплачується додатково у визначених законодавством розмірах та порядку.

Згідно з п. 5.1 Договору Договір діє безстроково з моменту його укладення.

Як слідує з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиті відповідачем у період з лютого 2010 року по березень 2012 року включно комунальні послуги (опалення). Загальна вартість спожитих протягом спірного періоду послуг становить 62 108,46 грн.

Факт надання зазначених послуг, їх обсяги та вартість підтверджується укладеним позивачем з АЕК «Київенерго» договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 320016 від 14.11.2003 року та обліковими картками АЕК «Київенерго» за спірний період.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності заперечень відповідача щодо обсягів, якості або вартості спірних послуг.

У рахунок оплати спірних послуг відповідач у 2012 році (січень та березень) перерахував позивачеві 13 713,65 грн., з огляду на що неоплаченими зі спожитих відповідачем у період з лютого 2010 року по березень 2012 року комунальних послуг (опалення) залишились послуги на загальну суму 43 388,81 грн. (62 108,46-13719,65).

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.1.2 Договору встановлено, що позивач зобов'язується в трьохденний термін з моменту надходження від виробників послуг розрахунків, надати власнику або орендарю (відповідачу) платіжне доручення (квитанцію) про суму сплати спожитих ним комунальних послуг.

Згідно з п. 3.1.1 Договору відповідач зобов'язується в трьохденний термін після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це позивача.

Отже, за умовами Договору позивач зобов'язаний направляти відповідачу відповідні платіжні доручення (квитанції), на підставі яких відповідач має оплачувати спірні послуги.

Матеріали справи не містять доказів виконання позивачем зазначеного обов'язку.

Надані позивачем копії списку згрупованих поштових відправлень по м. Києву з відміткою відділення зв'язку та квитанції № 9235 від 07.12.2011 року не можуть вважатися належними доказами направлення відповідачу відповідних платіжних документів (квитанцій), оскільки зі змісту вказаних документів неможливо дійти висновку, які саме документи позивачем відповідачу були надіслані.

Також не є належним доказом повідомлення відповідача про спірну заборгованість і повідомлення від 20.06.2012 р., в якому позивач повідомляє відповідача про наявну в останнього заборгованість за комунальні послуги, оскільки матеріали справи не містять доказів його направлення або вручення відповідачеві.

Водночас, слід зазначити про те, що з матеріалів справи слідує, що в рахунок оплати спожитих протягом спірного періоду послуг відповідач у 2012 року (січень та березень) перерахував позивачеві 13 713,65 грн., що свідчить про те, що він був обізнаний про наявність в нього заборгованості за такі послуги.

Крім того, під час розгляду справи в суді позивач направив відповідачеві спірні рахунки.

З огляду на вказані обставини та враховуючи, що відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, і, виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач не отримуючи від позивача протягом спірного періоду платіжних доручень (квитанції), мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов'язання по оплаті послуг, оскільки дані послуги не були відповідачу подаровані, і відповідач мав певні обов'язки перед позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 48 388,81 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 1 266,25 грн. та 3% річних в сумі 2 126,54 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що як було встановлено вище, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу протягом періоду, за який заявляються до стягнення збитки від інфляції та 3% річних, платіжних доручень (квитанцій) в порядку, встановленому Договором, та виходячи з приписів ч. 2 ст. 613 ЦК України, якою встановлено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 1 266,25 грн. та 3% річних в сумі 2 126,54 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Стиль офіс» (03118, м. Київ, вул. Гвардійська, 80-А, код 31026359) на користь комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, код 31731838) основний борг в сумі 48 388 (сорок вісім тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 81 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 504 (одна тисяча п'ятсот чотири) грн. 04 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 02.04.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова