Рішення
від 02.04.2013 по справі 927/364/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

02 квітня 2013 року Справа № 927/364/13

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Систем",

юридична адреса: вул. Набережно-Лугова, буд. 2-В, м. Київ, 04071

поштова адреса: вул. 77 Гвардійської дивізії, 1, м. Чернігів, 14017

Відповідач: приватне підприємство "Лана-Сервіс",

пр-т Миру, буд. 235-Б, м. Чернігів, 14029

Предмет спору: про стягнення 41027,04 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Кириченко М.В., директор

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача боргу за поставлену продукцію в сумі 32375,85 грн., 464,36 грн. пені за період з 12.02.2013 р. по 19.03.2013 р., 8093,96 грн. штрафу та 92,87 грн. 3% річних за період з 12.02.2013 р. по 19.03.2013 р., за договором поставки № 95 від 22.10.2012 року.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 00511340 від 22.03.2013 року, але повноважного представника в судове засідання не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 21.03.2013 року суду не надав.

Заяв та клопотань від відповідача на час слухання справи до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні заявив письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 02.04.2013 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні виклав позовні вимоги та заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

Не з»явлення в судове засідання повноважного представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22.10.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Севен Систем" (постачальник) та приватним підприємством «Лана-Сервіс» (покупець) було укладено Договір поставки № 95.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, постачальник (позивач) взяв на себе зобов»язання в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупцеві (відповідачу) товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних у видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід»ємними частинами даного договору, а покупець зобов»язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити вказаний товар.

Предметом поставки, в силу п.1.2. договору, є товари з найменуванням, зазначеним у додатку(ах) до договору і визначені родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано додаток №1 до договору поставки № 95 від 22.10.2012 р., в якому сторони визначили конкретне найменування товару, яке буде поставлятись позивачем відповідачу на виконання цього договору.

В розділі 2 договору поставки № 95 від 22.10.2012 р. сторони узгодили строки та порядок поставки товару та домовились, що передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана постачальником у видатковій накладній є датою поставки товару постачальником (п.2.1. договору). Місце поставки товару встановлюється: склад постачальника, м. Чернігів, вул. 77 Гвардійської дивізії, 1 (п.2.2. договору). Поставка товару здійснюється окремими партіями згідно із замовленнями покупця. Сторони погоджують строки поставки товару, асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії товару згідно з усною домовленістю або письмового замовлення покупця. Замовлення може бути спрямоване постачальнику шляхом використання факсимільних або комп'ютерних засобів зв'язку (електронною поштою) (п.2.3. договору). Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить до покупця з моменту отримання товару від постачальника та підписання сторонами видаткової накладної, що засвідчує факт отримання покупцем товару (п.2.4. договору). Поставка товару (партії товару) вважається виконаною постачальником в момент передачі товару уповноваженому представнику покупця (покупцю), що підтверджується отриманою від останнього довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей та його підписом у видатковій накладній (п.2.5. договору).

Згідно п. 3.1. договору, приймання-передача партії товарів, що постачаються постачальником, здійснюється на підставі Інструкції П-6 від 15.06.1965 р. за кількістю та Інструкції П-7 від 24.04.1966 р. за якістю.

Як визначено пунктом 3.2. договору, передавання-прийняття товару здійснюється згідно накладної представником покупця на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України.

Розділом 5 договору поставки № 95 від 22.10.2012 р. сторони погодили умови щодо ціни товару та суми договору та встановили що ціни на товари, що постачаються постачальником, є звичайними вільними відпускними та визначаються по взаємному погодженню сторін на кожну окрему поставку (п.5.1. договору). Асортимент, кількість, та вартість товару (з урахуванням ПДВ), остаточно узгоджуються та відображаються сторонами у видатковій накладній по кожній партії окремо (п.5.2. договору). Загальна сума договору розраховується шляхом додавання загальних сум партій товарів, поставлених постачальником на протязі строку дії договору, згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п.5.3. договору). Ціни встановлюються в національній валюті України - гривні (п.5.4. договору).

Відповідно до п.8.1. договору поставки, договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року.

Зі змісту договору № 95 від 22.10.2012 р. вбачається, що за юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору поставки № 95 від 22.10.2012 року, позивачем було поставлено відповідачу товар, згідно видаткових накладних № 21001816 від 04.02.2013 року на суму 29180,69 грн. та № 21001943 від 05.02.2013 року на суму 3195,16 грн., які підписані сторонами та копії яких містяться в матеріалах справи. Всього відповідачу було поставлено товару по вказаних накладних на загальну суму 32375 грн. 85 коп.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю № 519 від 04.02.2013 р. на отримання від позивача цінностей. Довіреність дійсна до 28.02.2013 р. Копія вказаної довіреності міститься в матеріалах справи.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.6.1. договору поставки, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Днем здійснення платежу, згідно п. 6.3. договору, вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надійшла на поточний рахунок постачальника. Якщо день платежу за договором припадає на вихідні чи святкові дні, то днем платежу буде вважатись банківський день, що є попереднім перед таким вихідним чи святковим днем (п.6.4. договору).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, по видатковій накладній № 21001816 від 04.02.2013 року на суму 29180,69 грн. відповідач зобов»язаний був розрахуватись в строк до 11.02.2013 року включно, по видатковій накладній № 21001943 від 05.02.2013 року на суму 3195,16 грн. - в строк до 12.02.2013 р. включно.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов»язання щодо оплати поставленого товару по договору поставки № 95 від 22.10.2012 року не виконав. Заборгованість відповідача на дату подачі позову (20.03.2013р.) становила 32375 грн. 85 коп.

Вказана сума боргу також підтверджується складеним та підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків № 21000761 від 12.03.2013 р. за період з 01.01.2013 р. по 28.02.2013 р., з якого слідує, що станом на 28.02.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 32375,85 грн.

Після порушення провадження у справі відповідачем було здійснено проплати в рахунок погашення основного боргу в сумі 32375,85 грн., а саме 22.03.2013 р. сплачено 5000,00 грн. та 01.04.2013 р. - 27375,85 грн., що підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку, копія якої міститься в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачем після порушення провадження у справі було повністю сплачено суму основного боргу в розмірі 32375,85 грн., суд доходить висновку що спір між сторонами в частині стягнення основної заборгованості в сумі 32375,85 грн. врегульовано, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення 32375,85 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 464,36 грн. за період прострочки з 12.02.2013 р. по 19.03.2013 р., а також штраф у сумі 8093,96 грн., які розраховані відповідно до п.п. 7.3., 7.4. договору поставки № 95 від 22.10.2012 року.

Відповідно до ч.1. ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3. договору поставки № 95 від 22.10.2012 р., передбачено, що за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого п.6.1. цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов'язання, від суми боргу за кожен день просрочки.

Згідно із п.7.4. договору в разі порушення грошових зобов'язань за договором постачальник також має право стягнути з покупця штраф в розмірі 25% (двадцять п'ять відсотків) від вартості поставлених, але не оплачених товарів.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України , іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України ).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми ріевиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України .

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідача щодо оплати поставленого товару, а тому суд з урахуванням вищевикладеного доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано пеню за прострочку оплати поставленого товару в сумі 464 грн. 36 коп. за період прострочки з 12.02.2013 р. по 19.03.2013 р., а також штраф у сумі 8093,96 грн.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічна норма міститься і в ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Приймаючи до уваги, що відповідачем було добровільно сплачено суму основного боргу в повному обсязі та прострочка виконання зобов»язання щодо оплати поставленого товару була незначною, а саме 1,5 місяці, а також враховуючи ту обставину, що розмір штрафу є надмірно великим у порівнянні з основним боргом, суд, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 50%. Відповідно штраф підлягає стягненню в сумі 4046,98 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 92,87 грн. за період з 12.02.2013 р. по 19.03.2013 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані три проценти річних в сумі 92,87 грн. за період з 12.02.2013 р. по 19.03.2013 р.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 464 грн. 36 коп. пені, 4046 грн. 98 коп. штрафу та 92 грн. 87 коп. 3 % річних. В частині стягнення 32375,85 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача і погашення боргу в сумі 32375,85 грн. було здійснено відповідачем після порушення провадження у справі, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1720 грн. 50 коп. (2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2013р.).

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 612, 614, 625, 626,627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 218, 230, 231, 233, 343 Господарського кодексу України, ст.. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 22, 49, 75, п.1-1. ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 32375 грн. 85 коп. припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з приватного підприємства "Лана-Сервіс", пр-т Миру, буд. 235-Б, м. Чернігів, 14029 (р/р 2600701762667 в ПАТ „Укрексімбанк" м. Чернігів, МФО 353649, код ЄДРПОУ 32399884) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Севен Систем", юридична адреса: вул. Набережно-Лугова, буд. 2-В, м. Київ, 04071; поштова адреса: вул. 77 Гвардійської дивізії, 1, м. Чернігів, 14017 (р/р 26002620283427 в ПАТ „Промінвестбанк", МФО 300012, код ЄДРПОУ 38090719) 464 грн. 36 коп. пені, 4046 грн. 98 коп. штрафу, 92 грн. 87 коп. 3 % річних та 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 03.04.2013 року.

Суддя Л.М.Лавриненко

СудГосподарський суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення02.04.2013
Оприлюднено04.04.2013
Номер документу30390986
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —927/364/13

Рішення від 02.04.2013

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Лавриненко Л.М.

Ухвала від 21.03.2013

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Лавриненко Л.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні