Рішення

від 02.04.2013 по справі 920/309/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.04.2013 Справа № 920/309/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсистеми», м. Суми

до відповідача Приватного підприємства «Сумбау»,м. Суми

про стягнення 36 336 грн. 24 коп.

Суддя В.Л.Котельницька

Представники сторін:

від позивача - Р.М. Вороненко (довіреність б/н від 11.03.2013р.)

від відповідача - не прибув

За участю секретаря судового засідання - Мелащенко І.М.

Суть спору: позивач, згідно поданого позову, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 36 336 грн. 24 коп., а саме: 35 176 грн. 85 коп. - основного боргу, 1 159 грн. 39 коп. - 3% річних, 2 000 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на послуги адвоката, а також судові витрати у сумі 1 720 грн. 50 коп. покласти на відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання його повноважний представник не з'явився.

Ухвала про порушення провадження у справі від 20.02.2013, направлена судом на адресу відповідача, зазначену позивачем у позові, повернута поштовим відділенням зв'язку по закінченню терміну зберігання.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого представником позивача у даному судовому засіданні щодо місцезнаходження відповідача, адреса відповідача, зазначена позивачем у позові, співпадає із зазначеною у даному витягу.

Тому примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, вважається судом належним доказом виконання обов'язку суду щодо повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи.

Згідно із вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Від позивача до суду надійшли обґрунтування позовних вимог (вхідний реєстраційний № 4515 від 02.04.2013) з письмовими поясненнями щодо відшкодування йому витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, за рахунок відповідача.

Відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду та залучає до матеріалів справи подані позивачем документи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом вересня-грудня 2010 року позивач поставив та передав у власність відповідачеві будівельну та оздоблювальну продукцію на загальну суму 35 176 грн. 85 коп.

Так, відповідно до видаткових накладних № 241 від 21.09.2010 та № 243 від 23.09.2010 на підставі довіреності № 72 від 21.09.2010 на отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідачем було отримано товару на загальну суму 5 530 грн. 26 коп.; відповідно до видаткових накладних № 260 від 01.10.2010, № 259 від 01.10.2010, № 262 від 04.10.2010 та № 269 від 08.10.2010 на підставі довіреності № 74 від 30.09.2010 на отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідачем було отримано товару на загальну суму 5 815 грн. 40 коп.; відповідно до видаткових накладних № 280 від 14.10.2010, № 283 від 15.10.2010, на підставі довіреності № 79 від 14.10.2010 на отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідачем було отримано товару на загальну суму 758 грн. 89 коп.; відповідно до видаткової накладної № 295 від 26.10.2010, на підставі довіреності № 83 від 26.10.2010 на отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідачем було отримано товару на загальну суму 2 312 грн. 08 коп.; відповідно до видаткової накладної № 303 від 02.11.2010, на підставі довіреності № 85 від 02.11.2010 на отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідачем було отримано товару на загальну суму 175 грн. 30 коп.; відповідно до видаткової накладної № 329 від 17.11.2010, на підставі довіреності № 96 від 17.11.2010 на отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідачем було отримано товару на загальну суму 13 133 грн. 24 коп.; відповідно до видаткових накладних № 360 від 10.12.2010, № 363 від 14.12.2010, № 370 від 20.12.2010, на підставі довіреності № 106 від 10.12.2010 на отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідачем було отримано товару на загальну суму 7 451 грн. 68 коп.

Вищезазначений товар був отриманий повноважним представником відповідача, про що свідчать підписи на вищезазначених видаткових накладних.

Позивач в обґрунтування заявлених ним позовних вимог зазначає, що договір на продаж товару між сторонами у формі єдиного документу не укладався, оплата відповідачем за отримані товари не була здійснена.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносив у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок сплатити поставлену позивачем продукцію відповідно до положень цивільного та господарського законодавства.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 вказаного Кодексу, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За умовами ст. 205 ЦК України, правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а відповідно до ст. 181 цього ж Кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем обов'язок щодо поставлення товару виконано в повному обсязі, оскільки претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача на адресу позивача не надходило, а відповідач в свою чергу, в порушення свого зобов'язання та чинного законодавства не оплатив поставлений товар у розмірі 35 176 грн. 85 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із ст. 525 цього ж Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 612 цього ж Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем порядку ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, на адресу ПП «Сумбау» направлена претензія № 44 від 13.12.2011 з вимогою про оплату вартості товару, проте відповіді на письмову вимогу до теперішнього часу відповідачем на адресу позивача не надіслано, заборгованість не сплачено.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Але, як встановлено судом, відповідач своє зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару згідно вищевказаних видаткових накладних у семиденний строк від дня пред'явлення письмової вимоги про оплату заборгованості не виконав, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Таким чином, оскільки відповідач всупереч діючого законодавства зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав, факт отримання ним товару повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, тому вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 35 176 грн. 85 коп. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Також у позові міститься вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 159 грн. 39 коп.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідачу були правомірно нараховані 3% річних в розмірі 1 159 грн. 39 коп., на підставі чого суд визнає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується відшкодування позивачеві витрат по оплаті послуг адвоката, суд зазначає наступне:

21.01.2013 між позивачем у справі та адвокатом Вороненком Р.М. укладений договір про надання правової допомоги № 01/02, предметом якого є надання юридичних послуг, а саме: вивчення та аналіз матеріалів щодо виконання зобов'язань по оплаті отриманих будівельних товарів відповідачем, підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, участь в судових засіданнях та представництво інтересів позивача в господарському суді.

Згідно з п. 4.1 даного договору позивач сплатив адвокату Вороненку Р.М. гонорар на умовах передоплати у розмірі 2 000 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до складу судових витрат, зокрема, входить оплата послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката є обгрунтованими, а тому вимоги позивача щодо відшкодування йому вказаних судових витрат визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

При зазначених обставинах, позовні вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 35 176 грн. 85 коп. боргу, 3% річних в сумі 1 159 грн. 39 коп. та 2 000 грн. в порядку відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 47-49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сумбау» (40021, м. Суми, вул. Кірова, 143/259; код ЄДРПОУ 30845684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсистеми» (40021, м. Суми, вул. Кірова, 106; код ЄДРПОУ 31930419) 35 176 грн. 85 коп. боргу, 3% річних в сумі 1 159 грн. 39 коп., 2 000 грн. 00 коп. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.04.2013.

Суддя В.Л.Котельницька