Рішення

від 23.02.2009 по справі 41/201пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/201пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.02.09 р.                                                                                                       Справа № 41/201пд                               

Суддя господарського суду Донецької області      Гончаров С.А.          

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донмедстиль”, м. Донецьк

до відповідача: Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк

за участю третьої особи,

що не заявляє самостійних вимог

на предмет спору, з боку позивача:  КГО ТОВ „Цивільбуд”, м. Донецьк

про визнання недійсним договору № 388 № Ю-2701/2003 від 11.01.2003 року оренди земельної ділянки за адресою: м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 32

При участі представників:

від позивача: Гайтан К.О. -  довіреність №2 від 05.11.2008р.

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донмедстиль”, м. Донецьк,  звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Донецької міської ради про визнання недійсним договору № 388 № Ю-2701/2003 від 11.01.2003 року оренди земельної ділянки за адресою: м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 32, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з боку позивача - КГО ТОВ „Цивільбуд”, м. Донецьк.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що укладений між позивачем та відповідачем договір оренди земельної ділянки № 388 № Ю-2701/2003 від 11.01.2003 року, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 32, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України, істотно порушує права позивача та є недійсним з підстав відсутності у наведеному договорі більшості істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України „Про оренду землі” та документів, що є невід'ємною частиною договору, а також порушення порядку укладення договору оренди щодо прийняття рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування – орендодавця.

Позивачем також зазначено, що належне позивачу нежитлове приміщення розташоване на першому поверсі  жилого будинку, що належить третій особі, та, з урахуванням ст. 42 Земельного кодексу України відношення стосовно користування спірною земельною ділянкою мають бути визначені між позивачем та третьою особою, а не позивачем та відповідачем.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив, але надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному. За результатами розгляду клопотання відповідача судом не задоволено з огляду на те, що знаходження одного з працівників органу місцевого самоврядування на лікарняному не може бути визнано поважною причиною для нез'явлення представника такого органу у судове засідання та належною підставою для чергового відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, суд ВСТАНОВИВ:  

Як вбачається з технічного паспорту на будівлю (вбудоване приміщення), розташоване в м. Донецьку по вулиці Рози Люксембург, 32, власником наведеного приміщення є позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донмедстиль”,  на підставі договору купівлі-продажу № 0909 від 09.09.98 року, додаткової угоди від 27.10.98 року.

11.01.2003 року між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донмедстиль” (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки № 388 № Ю-2701/2003, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування без виділення в натурі (на місцевості) земельну ділянку площею 66,5 кв.м., що знаходиться на території Ворошиловського району м. Донецька по вул. Р.Люксембург, 32 із прибудинкової території будівлі для сплати до місцевого бюджету орендної плати за землю.

Згідно п. 2.1. наведеного договору, договір укладено на термін оренди або перебування у власності орендаря нежитлового приміщення, що знаходиться на земельній ділянці за вищезгаданою адресою.

Договір оренди зареєстровано в Донецькій міській ради 08.07.2003 року за № 4/1335 та в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № В/2-453 від 15.10.2003 року.

01.06.2005 року між ТОВ „Цивільбуд”, що іменується „Власник будинку”, та ТОВ „Донмедстиль”, що іменується співвласник, було укладено договір на участь та відшкодування затрат з утримання будинку та прибудинкової території, згідно з умовами якого Власник будівлі забезпечує експлуатацію та обслуговування житлового будинку за адресою: м. Донецьк 50, вул. Рози Люксембург, 32, а також утримання прибудинкової території, а співвласник приймає участь у відшкодуванні затрат на утримання будинку та прибудинкової території. Співвласнику належить офіс № 3, загальною площею 170,4 кв.м.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору № 388 № Ю-2701/2003 від 11.01.2003 року оренди земельної ділянки за адресою: м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 32, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що наведений договір суперечить нормам чинного законодавства України, істотно порушує права позивача.

Відповідно до статей 13, 14 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Статтею 19 Закону України “Про оренду землі” та ч. 3 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Пунктом 2.1. спірного договору оренди земельної ділянки передбачено, що договір укладено на термін оренди або перебування у власності орендаря нежитлового приміщення, що знаходиться на земельній ділянці за вищезгаданою адресою. Проте, наведеним пунктом договору не визначено обмеження щодо строку дії договору оренди, який, згідно наведених положень законодавства, не може перевищувати 50 років.

Тобто, в порушення ст. 19 Закону України “Про оренду землі” та ч. 3 ст. 93 Земельного кодексу України, спірний договір має ознаки безстрокового договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

В порушення наведеної норми, з договору оренди земельної ділянки № 388 № Ю-2701/2003 від 11.01.2003 року не вбачається наявності більшості істотних умов договору оренди землі, таких як: умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Статтею 17 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

В порушення наведеної статті, з матеріалів справи не вбачається складання між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки, наданої позивачу в оренду згідно з договором № 388 № Ю-2701/2003 від 11.01.2003 року. Документів, які б підтверджували складання такого акту, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно ст. 6 Земельного кодексу України орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Згідно наведеної статті, в редакції, яка була чинна на дату укладання спірного договору, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Прийняття Донецькою міською радою будь-якого рішення щодо надання позивачу у користування земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 32 матеріалами справи не доводиться. Зазначене рішення, як і рішення про затвердження проекту землеустрою щодо такої земельної ділянки до матеріалів справи не долучено.

Частиною 2 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Судом встановлено відсутність у спірному договорі оренди землі більшості з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, а також порушення при укладанні наведеного договору статей 6, 17, 19 Закону України “Про оренду землі” щодо строку дії договору, передачі об'єкту оренди за актом приймання-передачі та підстав набуття права оренди земельної ділянки.

Наведені обставини, згідно наведених приписів ч. 2 ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, є достатньою підставою для визнання спірного договору недійсним.

Крім того, як зазначалось, між позивачем та третьою особою 01.06.2005 року було укладено договір на участь та відшкодування затрат з утримання будинку та прибудинкової території, згідно з умовами якого третя особа як Власник будівлі забезпечує експлуатацію та обслуговування житлового будинку за адресою: м. Донецьк 50, вул. Рози Люксембург, 32, а також утримання прибудинкової території, а позивач як співвласник приймає участь у відшкодуванні затрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Оскільки управління житловим будинком, що розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 32, здійснюється власником наведеної будівлі - КГО ТОВ „Цивільбуд”, при укладання спірного договору оренди було також порушено ст. 42 Земельного кодексу України, а порядок користування має визначатись між позивачем та іншими співвласниками будівлі.

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 13, 14, 15, 17, 19 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 58. 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донмедстиль” до Виконавчого комітету Донецької міської ради про визнання недійсним договору за № 388 № Ю-2701/2003 від 11.01.2003 року оренди земельної ділянки за адресою: м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 32 – задовольнити.

Визнати недійсним укладений між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донмедстиль” договір за № 388 № Ю-2701/2003 від 11.01.2003 року оренди земельної ділянки за адресою: м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 32,

Стягнути з Виконавчого комітету Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул.. Артема, 98) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донмедстиль” (83050, м. Донецьк, вул.. Рози Люксембург, 32, ЄДРПОУ 23602061) витрати на сплату державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

               Суддя                                                                                                            Гончаров С.А.