Постанова

від 28.03.2013 по справі 813/920/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року № 813/920/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представника позивача - Гончарової Ю.І.

представника відповідача - Задорожного І.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рента" до ДПІ в Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рента» (далі ТзОВ «Рента») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС (далі ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської облатсі ДПС), про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2013 року №0000011540/1028 та №0000021540/1029.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності відображення ТзОВ «Рента» в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року залишку відємного значення попередніх податкових періодів (значення р.24 з ПДВ звітного податкового періоду) ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області прийнято податкові повідомлення-рішення №0000011540/1028 та №0000021540/1029, якими ТзОВ «Рента» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 2818,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 705,00 грн., зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 469 043,00 грн.

На думку позивача, вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях.

Позивач заперечує порушення ним п.44.1 ст 44, п.187.1 ст. 187, п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки вказує на безумовне виконання вимог чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та письмові докази, просила суд позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на фіктивний характер договорів. В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування заперечення позовних вимог покликається на те, що в ході проведеної перевірки документів встановлено відсутність поставки послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції по перевезенню вантажу не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Личаківському районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку правомірності відображення ТзОВ «Рента» (ЄДРПОУ 20841463) в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів (значення р.24 з ПДВ звітного податкового періоду). За результатами перевірки складено акт від 09.01.2013 року №7/15- 4/20841463.

Перевіркою встановлено порушення:

- вимог п.44.1 ст.44, п. 187.1 ст. 187, п.200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами і доповненнями), ТзОВ «Рента» занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 818 грн. (в т.ч. за грудень 2011 року на 1123 грн., за січень 2012 року на 684 грн., за лютий 2012 року на суму 387 грн., за березень 2012 року на суму 224 грн., за квітень 2012 року на суму 400 грн.).

- вимог п.44.1 ст.44, п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 (зі змінами і доповненнями), ТзОВ «Рента» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації з ПДВ) за жовтень 2012 року в сумі 469 043 грн.

На підставі висновків акту прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 року №0000011540/1028 та №0000021540/1029, якими ТзОВ «Рента» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 2818,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 705,00 грн., зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 469 043,00 грн.

Згідно з приписами акту перевірки, контрагентами, що впливають на суму розрахунку податкового зобов'язання та податкового кредиту TзOB «Рента» за перевіряємий період, є ТзОВ «Оптіум-Компані», ТзОВ «Будторг-Імпекс».

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Судом встановлено, що 24.11.2011 року між ТзОВ «Рента» (Покупець) та ТзОВ «Оптіум-Компані» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №1/24, відповідно до умов якого продавець продає, покупець купує запчастини та комплектувальні вироби (товар) по номенклатурі, кількості і ціні згідно Специфікації, яка оформляється Додатком до цього договору. Загальна сума договору складає 6 000 000 грн., в т.ч. ПДВ 1 000 000 грн.

Згідно Специфікації до вищевказано договору сторонами погоджено товар, який Продавець має поставити Покупцю, а саме: конденсатор К-52-1М3,3 мкф-50В, шт. 200, ціна без ПДВ 450 грн., підшипник 6-7514Х1УТУ100/4, шт.. 16, ціна без ПДВ 7250,00 грн., колесо КТ-150Е, шт.4, ціна без ПДВ 71000,00 грн.

До матеріалів справи долучено видакову накладну від 16.12.2011 року №1100.

Розрахунки за між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі та оплата за отриманий товар отримана згідно банківських виписок: №50 від 10.02.2012 року на суму 182 000 грн., №84 від 30.05.2012 року на суму 196 000 грн., №78 від 04.05.2012 року на суму 210 000 грн.

12.03.2012 року між ТзОВ «Рента» (Покупець) та ТзОВ «Будторг-Імпекс» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №16/12-03, відповідно до умов якого продавець продає, покупець купує запчастини та комплектувальні вироби (товар) по номенклатурі, кількості і ціні згідно Специфікації, яка оформляється Додатком до цього договору. Загальна сума договору складає 6 000 000 грн., в т.ч. ПДВ 1 000 000 грн.

Згідно Специфікацій (додатку 1 та додатку 2 до договору) сторонами погоджено товар, який Продавець має поставити Покупцю. До матеріалів справи долучено видаткові накладні від 26.03.2012 року №1140 на суму 173 374,93 грн., в т.ч. ПДВ 28 895,82 грн., від 04.04.2012 року №94 на суму 2 069 793,07 грн., в т.ч. ПДВ 344 965,51 грн.

Розрахунки за між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі та оплата за отриманий товар отримана згідно банківської виписки №85 від 30.05.2012 року на суму 2 243 168,00 грн.

Відповідачем у акті перевірки вказано, що відповідно до наявної в ДПІ в Личаківському районі м. Львова інформації, а саме інформації згідно бази даних АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту» встановлено, що ТзОВ «Оптіум-Компані» та ТзОВ «Будторг-Імпекс» зареєстровані в ДПІ у Київському районі м.Донецька, стан платника - 9 (направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням) та 14 (порушено провадження у справі про банкрутство) відповідно, статутний фонд 1 тис. грн.. та 3 тис. грн. відповідно. Для встановлення факту взаємовідносин між ТзОВ «Рента» та ТзОВ «Оптіум-Компані», ТзОВ «Будторг-Імпекс» відповідачем направлені запити в ДПІ в Київському районі м. Донецька від 26.12.2012 року №19979/7/15-4 та №19980/15-4, однак на момент написання акта перевірки відповіді не отримано.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.4. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

З урахуванням вищенаведеного, господарська операція (тобто дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту може здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки -недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку.

Щодо тверджень податкового органу, викладених у акті перевірки щодо можливого невиконання договорів купівлі-продажу, укладених ТзОВ «Рента» із ТзОВ «Оптіум-Компані», ТзОВ «Будторг-Імпекс», суд приходить до висновку, що Виконання господарських операцій підтверджується первинними документами, які належить складати для даного виду господарських операцій (купівля-продаж), а саме - укладеними договорами, видатковими накладними, податковими накладними, тощо, а також платіжними дорученнями, за якими ТзОВ «Рента» оплатив придбаний товар.

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що поставка товару не зводиться лише до факту розрахунку за товар. Визначальною ознакою оподатковуваної господарської операції вважає місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною. Таким документом, на думку відповідача, є товарно-транспортна накладна, а не накладні.

Формування податкового кредиту пов'язано з фактом придбання товарів/послуг, який повинен підтверджуватись податковими накладними, іншими документами. Водночас, законом не передбачено, що цей факт може підтверджуватися виключно товаро-транспортними накладними.

Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що продукція за вищезазначеними договорами купівлі-продажу поставлялась на склад ТзОВ «Рента», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Франка 7 і є орендованим приміщенням, що підтверджується договором суборенди № 04/08-3 від 04.08.2010р.

Крім того, судом встановлено, що 03.10.2011 року між ТзОВ «Рента» та ДП ДК «Укрспецекспрот» Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством «Спецтехекспорт» укладено договір комісії № 8ТЕ-3-341-Д/К-11 за яким Комісіонер взяв на себе зобов'язання в інтересах і за рахунок Комітента укласти зовнішньоекономічний контракт на експорт Комітентом продукції, придбаної за вищезгаданими договорами № 1/24 від 24.11.2011 р., та 16/12-03 від 12.03.2012р.

Згідно вантажно-митних декларацій, декларантом (посередником) за Договором комісії виступало ДП «Львівський державний авіаційно- ремонтний завод». Суд приймає до уваги твердження, що продукція поставлялась легковим транспортом Директора ТзОВ «Рента», оскільки товар є легким негабаритним та не псується. Дана продукція відповідно до Договору комісії була передана воєнно-промисловій корпорації міністерства оборони Судану Товариством з обмеженою відповідальністю «Рента» та ДП «Спецтехноекспорт», що підтверджується Звітом комісіонера від 28.05.2012р., Актом прийому-передачі від 09.04.12р. та платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

06.03.2012 року між ТзОВ «Рента» та АТ Воєнний авіаційний завод № 2 (Польща) укладено контракт № 02-ВК, згідно якого Продавець поставив Покупцю продукцію, придбану за вищезгаданими договорами № 1/24 від 24.11.2011 р., та 16/12-03 від 12.03.2012р. Товар за даним договором був переданий Покупцю зі складу Продавця Перевізником - компанією TNT, що підтверджується товаро-транспортною накладною.

Податковим органом в акті перевірки зазначається про відсутність технічних можливостей ТзОВ «Рента» для виконання вищезазначених господарських операцій, однак тим же податковим органом не встановлено жодних порушень щодо здійснення позивачем операцій з вивезення придбаних товарів за межі митної території України у митному режимі експорту, що в свою чергу підтверджує наявність відповідних технічних можливостей.

Щодо тверджень в акті перевірки про обов'язковість надання інформації ТзОВ «Рента» яким шляхом був знайдений постачальник товару, чи вивчалася цінова ситуація на ТМЦ на вітчизняному ринку тощо, то суд зазначає, що це є втручанням в господарську діяльність позивача, одним із принципів якої є самостійне формування підприємцем програми діяльності, самостійний вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. (ст. 44 Господарського кодексу України). Суд приходить до висновку, що зазначені твердження не можуть виступати як аргумент про порушення ТзОВ «Рента» норм Податкового кодексу України.

Суд враховує, що 07.03.2012 року Личаківським районним судом винесено постанову про закриття адміністративної справи, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 330501 від 18.02.2013р., винесений податковим інспектором ДПІ у Личаківському районі м. Львова, яким було притягнуто до адміністративної відповідальності головного бухгалтера ТзОВ «Рента» за результатами позапланової виїзної перевірки в результаті якої винесено оскаржувані податкові повідомлення- рішення №000001 1540/1028 від 21.01.2013 року та №0000021540/1029 від 21.01.2013 року.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що в повній мірі зроблено позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було. Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 21.01.2013 року №0000011540/1028 та №0000021540/1029.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рента" 2294 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 03.04.2013 року.