Постанова

від 19.03.2013 по справі 823/498/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

19 березня 2013 року Справа № 823/498/13-а

12 год. 05 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Лисенко С.С.,

за участю:

представника позивача державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби Власенко В.В. - за довіреністю,

представника відповідача приватного підприємства «Приватбуд-сервіс» Дубового М.П. - за посадою,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Приватбуд-сервіс» про стягнення податкової заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулася державна податкова інспекція у місті Черкасах, в якому просить стягнути з приватного підприємства «Приватбуд-сервіс» податковий борг в сумі 53494 грн. 98 коп.

В судовому засіданні представник позивача по суті позовних вимог пояснила, що ПП «Приватбуд-сервіс» зареєстроване як платник податку на додану вартість в державній податковій інспекції у місті Черкасах та має заборгованість по його сплаті за 2012 рік та сплаті пені в загальному розмірі 53494 грн. 98 коп. Податкове зобов'язання, самостійно визначене відповідачем у поданих ним деклараціях та уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість, вважається узгодженим і підлягає до стягнення.

У свою чергу, представник відповідача проти заявлених позовних вимог не заперечував, просив вирішити спір на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Приватбуд-сервіс» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зареєстрований виконавчим комітетом Черкаської міської ради 05.03.2001 р., ідентифікаційний код 31423381, та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у місті Черкасах як платник податків і зборів. Зокрема, з 12.03.2001 р. відповідач згідно свідоцтва № 100345092 зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Податковою інспекцією встановлено, що відповідач не виконав свій обов'язок та не погасив у встановлені законом терміни самостійно визначений борг по податку на додану вартість відповідно до поданих ним декларацій від 14.11.2012 р. № 9071540516 на суму 37 422 грн. з граничним терміном сплати 30.11.2012 р. та від 17.12.2012 р. № 9079180554 на суму 14 873 грн. з граничним терміном сплати 30.12.2012 р.

За прострочення терміну сплати вказаного податкового зобов'язання відповідачу нараховано пеню в розмірі 27 грн. 59 коп.

З урахуванням попередньої переплати і зменшення суми податку поданою декларацією від 01.12.2012 р. № 9084155548 недоїмка відповідача по сплаті ПДВ та пені складає 49 857 грн. 73 коп.

Окрім зазначеного, за відповідачем числиться непогашена сума боргу по орендній платі за землю з юридичних осіб, що підтверджується відповідною декларацією від 01.02.2012 р. № 9002868176 із зазначенням суми податку - 3630 грн. 50 коп., нарахованої за листопад - грудень 2012 року.

У зв'язку з частковою сплатою 20 грн. 92 коп. заборгованості непогашеними залишаються 3609 грн. 58 коп.

Таким чином, загальна сума податкового боргу відповідача становить 53 494 грн. 98 коп.

Згідно пункту 4.1.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) однією з основних засад податкового законодавства України є загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Статтею 9 Кодексу податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків, які є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Кодексу.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Кодексу для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України; 4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи; 5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном; 6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством; 7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 185.1 статті 185 Кодексу визначає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно пункту 193.1 статті 193 Кодексу ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 17 відсотків або 0 відсотків.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 203.1 статті 203 Кодексу визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У свою чергу, пунктом 203.2 статті 203 Кодексу встановлений обов'язок платника податку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Кодексу визначено, що пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу, а також нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження.

Статтею 9 Кодексу плату за землю віднесено до загальнодержавних податків та зборів. Зазначений податок справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Стаття 269 Кодексу визначає, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Пунктом 287.1 статті 287 Кодексу встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підприємством подані відповідні декларації з визначенням податкових зобов'язань, з яких непогашеною залишається 53 494 грн. 98 коп. заборгованості з урахуванням пені за несвоєчасну сплату податку, як вбачається з розрахунку позивача та облікової картки відповідача.

У разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Кодексу).

Оскільки у добровільному порядку відповідач податковий борг не сплатив, йому направлена податкова вимога за № 1359 від 05.12.2012 р., яка ним отримана та не оскаржена. Однак зазначені дії до погашення боргу не призвели.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Кодексу визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На основі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з приватного підприємства «Приватбуд-сервіс» податкової заборгованості в сумі 53 494 грн. 98 коп.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Приватбуд-сервіс», ідентифікаційний код 31423381, на користь бюджету через державну податкову інспекцію в місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби з рахунків у банках, обслуговуючих платника, податковий борг в сумі 53 494 (п'ятдесят три тисячі чотириста дев'яносто чотири) грн. 98 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 25 березня 2013 року.