Рішення

від 24.02.2009 по справі 14/17пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/17пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.02.09 р.                                                                                                       Справа № 14/17пн                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МегаКАР",                     ЄДРПОУ 31313832, м.Макіївка

до відповідача 1. Макіївської міської ради Донецької області, ЄДРПОУ 26040617,

                              м.Макіївка

до відповідача 2. Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у

                              місті Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 25809553, м.Макіївка

до відповідача 3. Донецького обласного управління лісового та мисливського

                             господарства, ЄДРПОУ 35292738, м.Донецьк

до відповідача  4.  Державного підприємства "Донецьке лісове господарство",

                              ЄДРПОУ 33417689, м.Донецьк

до відповідача 5. Державного управління охорони навколишнього природного

                             середовища в  Донецькій області, ЄДРПОУ 05523955, м.Донецьк

про визнання права

Суддя  Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

від відповідача 4: не з'явився

від відповідача 5: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

                                              Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду оголошувалась

                                              перерва 24.02.2009р. з 10.20 год. до 13.45 год.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МегаКАР", м.Макіївка, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Макіївська міська рада Донецької області, м.Макіївка, до відповідача 2, Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Макіївка Донецької області, м.Макіївка, до відповідача 3, Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства, м.Донецьк, до відповідача 4, Державне підприємство "Донецьке лісове господарство", м.Донецьк, до відповідача 5, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області, м.Донецьк про:

- визнання права на набуття в оренду земельної ділянки площею 0,4109 га, яка розташована за адресою: м.Макіївка, Червоногвардійський район, вулиця Донецьке шосе (в районі готелю „Вікторія”) для будівництва станції технічного обслуговування, ремонту та продажу автомобілів, шляхом укладання прямого договору оренди строком на 49 років з Макіївською міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявкою до Макіївського міського голови;

- визнання права на зміну цільового призначення земельної ділянки площею 0,4109 га, яка розташована за адресою: м.Макіївка, Червоногвардійський район, вулиця Донецьке шосе (в районі готелю „Вікторія”) – землі лісогосподарського призначення Пролетарського лісництва Державного підприємства "Донецьке лісове господарство" у Червоногвардійському районі міста Макіївки із земель лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, з метою її використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства в порядку, передбаченому законодавством України, яке діяло на момент звернення позивача до Макіївського міського голови.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у нього права на набуття спірної земельної ділянки в оренду та зміну цільового призначення земельної ділянки в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявкою до Макіївського міського голови.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву без номера та дати, що надійшов на адресу суду 24.02.2009р., в якому проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач 1 посилається на той факт, що на теперішній час згідно п.1 розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкту або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008р., передача в оренду таких земельних ділянок здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів), внаслідок чого відсутні будь-які неправомірні дії відповідача 1. Крім цього, як вказує відповідач 1, враховуючи відсутність у позивача права власності на спірну земельну ділянку, у останнього також відсутнє право змінювати її цільове призначення.

Відповідач 2 надав заперечення на позовну заяву, що надійшли до суду 24.02.2009р. Як стверджує відповідач 2, позовні вимоги по цій справі є неправомірними, враховуючи відкликання Державним підприємством "Донецьке лісове господарство", м.Донецьк листом від 22.04.2008р. №154 раніше виданих позивачу узгоджень на вилучення спірної земельної ділянки. Крім цього, за думкою відповідача 2, вирішення спору по цій справі відноситься до компетенції адміністративних судів України.

Відповідач 3 в заяві №02-149 від 24.02.2009р. посилається на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи необхідність погодження позивачем до початку проектування із власниками землі та землекористувачами, сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів АРК, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місця розташування об'єкта, розміру земельної ділянки та умов її вилучення з урахуванням комплексного розвитку території. Крім цього, обґрунтовуючи неправомірність позовних вимог відповідач 3 посилається на розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008р. №610-р, яким було зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення.

Відповідач 4 в судовому засіданні 24.02.2009р. підтримав заперечення відповідача 3 проти позову.

Відповідач 5 позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у заяві №02-717 від 04.02.2009р., №02-868 від 23.02.2009р. Зокрема, як вказує відповідач 5, спір по цій справі має розглядатися в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Крім цього, як вказує відповідач 5, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови має здійснюватись переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Таким чином, відповідач 5 не погоджує проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для будівництва та функціонування комплексу по ремонту та продажу легкових автомобілів за рахунок земель, які вкриті лісом переважно цінних порід.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

12.04.2001р. позивач звернувся до Макіївського міського голови з заявкою №01 про надання земельної ділянки приблизною площею 3500 кв.м., яка розташована в районі готелю „Вікторія” вздовж шосе „Макіївка-Донецьк”, для будівництва комплексу по ремонту, продажу та технічного обслуговування  легкових автомобілів.

07.09.2001р. постійно діючою комісією з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів позивачу було надано акт вибору земельної ділянки, в якому зазначено, що земельна ділянка площею 0,5 га по Донецькому шосе в районі готелю „Вікторія” є придатною для будівництва комплексу по ремонту, продажу та технічного обслуговування  легкових автомобілів.

Рішенням від 03.10.2001р. №967/1 виконавчим комітетом Макіївської міської ради було погоджено позивачу місце розташування та дозволено проектування  вказаного вище об'єкту за умови розроблення, погодження та затвердження проектно-кошторисної документації.

Позивачем на виконання рішення від 03.10.2001р. №967/1 було отримано наступні дозволи та узгодження органів державної влади та місцевого самоврядування:

-          06.08.2001р. висновок №01/625, 13.10.2004р. висновок №129 та 03.03.2007р. погодження №01/352 Головного управління містобудування і архітектури Макіївської міської ради;

- 03.10.2001р. погодження №1317 Макіївського міського управління земельних ресурсів;

-28.09.2004р. комплексний експертний висновок №608/2 Донецької обласної служби Української державної інвестиційної експертизи „Доноблінвестекспертиза”;

18.08.2005р. після завершення робіт та погодження проектно-кошторисної документації позивач звернувся до Макіївського міського голови з заявкою про надання в оренду земельної ділянки по Донецькому шосе в Червоногвардійському районі для будівництва та функціонування комплексу по ремонту та продажу  легкових автомобілів.

Крім цього, позивачем також було отримано наступні дозволи та узгодження органів державної влади та місцевого самоврядування:

-  14.05.2007р. висновок №175 відділу культури Макіївської міської ради;

-  15.06.2007р. висновок №98/03.1 Макіївської міської санітарно-епідеміологічної станції;

-  27.07.2007р. акт технічного обстеження лісових площ;

- 05.09.2007р. висновок №02/428 відділу регуляторної політики Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Донецькій області.

Таким чином, враховуючи викладене, за твердженням позивача, він має законні підстави на набуття в оренду земельної ділянки площею 0,4109 га для будівництва станції технічного обслуговування, ремонту та продажу автомобілів по Донецькому шосе в районі готелю „Вікторія”.

Листом №01/276 від 16.05.2008р. управлінням земельних ресурсів у м.Макіївка Донецької області було повідомлено позивача про неможливість передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Підставою для відмови в передачі позивачу земельної ділянки на праві оренди управлінням земельних ресурсів у м.Макіївка Донецької області вказано ті обставини, що внаслідок внесення змін до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" отримання права оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, на теперішній час відбувається виключно на аукціонах.

17.11.2008р. позивач звернувся до відповідача 1 з клопотанням про надання договору оренди спірної земельної ділянки.

Проте, відділом з регулювання земельних відносин Макіївської міської ради в листі №01-2339 від 02.12.2008р. було повідомлено позивача про неможливість підготовлення проекту рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки у зв'язку з наданням Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області, м.Донецьк негативного висновку по проекту, відкликанням Державним підприємством "Донецьке лісове господарство", м.Донецьк погоджень на вилучення спірної земельної ділянки.

Як вказує позивач, вказані дії відповідачів є необґрунтованими та незаконними, внаслідок чого позивачем заявлені вимоги про:

- визнання права на набуття в оренду земельної ділянки площею 0,4109 га, яка розташована за адресою: м.Макіївка, Червоногвардійський район, вулиця Донецьке шосе (в районі готелю „Вікторія”) для будівництва станції технічного обслуговування, ремонту та продажу автомобілів, шляхом укладання прямого договору оренди строком на 49 років з Макіївською міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявкою до Макіївського міського голови;

         - визнання права на зміну цільового призначення земельної ділянки площею 0,4109 га, яка розташована за адресою: м.Макіївка, Червоногвардійський район, вулиця Донецьке шосе (в районі готелю „Вікторія”) – землі лісогосподарського призначення Пролетарського лісництва Державного підприємства "Донецьке лісове господарство" у Червоногвардійському районі міста Макіївки із земель лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, з метою її використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства в порядку, передбаченому законодавством України, яке діяло на момент звернення позивача до Макіївського міського голови.

Відповідачі проти позовних вимог заперечують з підстав, викладених у наданих до матеріалів справи заявах.  

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143, 144, 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Зокрема, у відповідності із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України "Про оренду землі".

В силу ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.15 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до Макіївського міського голови, особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього закону.

Таким чином, волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізовувалось шляхом подання відповідної заяви.

Внаслідок внесення змін Законами України №107-VI  від 28.12.2007р., №309-VI від 03.06.2008р., №509-VI від 16.09.2008р. до ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду  земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Одночасно, приписами ст.16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції після внесення змін згідно з положеннями вказаних вище законів) укладення договору оренди земельної ділянки із  земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Проте, за висновками суду, правовідносини щодо оренди землі виникли між органами місцевого самоврядування та позивачем з моменту подання клопотання щодо надання в оренду спірної земельної ділянки, тобто, до набрання чинності змінами до ст.16 Закону України "Про оренду землі" та ст.124 Земельного кодексу України.

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.4 п.3 мотивувальної частині рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99 норми ст.58 Конституції України можуть розповсюджуватись на юридичні особи.

Крім цього, як було зазначено в рішенні Конституційного суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України в своєму рішенні дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з резолютивною частиною рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункту 2 та пункту 8 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ч.8 ст.15 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла при подачі позивачем заявки на оренду землі, проведення відповідними органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування аукціону або конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки вимагалось у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки.

Одночасно, за змістом матеріалів справи, стосовно оренди спірної земельної ділянки була подана тільки одна заявка – позивача. Відповідачем 1 вказані обставини не спростовані, доказів подання заявок іншими особами до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи, що позивач є єдиною особою, яка реалізувала своє право на оренду спірної земельної ділянки, проведення аукціону або конкурсу щодо набуття права оренди спірної земельної ділянки нормами ст.16 Закону України "Про оренду землі" не передбачено.

14.10.2008р. набрали чинності положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” №509-VI від 16.09.2008р.

Вказаним законом було доповнено, зокрема, пункт 1 розділу X "Перехідні положення"   абзацами такого змісту: у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Як вказувалось вище, рішенням від 03.10.2001р. №967/1 виконавчим комітетом Макіївської міської ради було погоджено позивачу місце розташування та дозволено проектування  вказаного вище об'єкту за умови розроблення, погодження та затвердження проектно-кошторисної документації.

Таким чином, внесення до Земельного кодексу України вказаних змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” №509-VI від 16.09.2008р. також підтверджує правомірність тверджень позивача щодо наявності у нього права на отримання спірної земельної ділянки в оренду в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", які діяли на момент звернення позивача з заявкою до Макїівського міського голови.

Одночасно, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачами відповідних доказів, які б підтверджували факт визнання ними вказаного вище права позивача після набрання чинності Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” №509-VI від 16.09.2008р., до матеріалів справи не надано. Навпаки, в матеріалах справи наявним є лист №01/276 від 16.05.2008р. управління земельних ресурсів у м.Макіївка Донецької області про відмову останнього у оформленні необхідних документів позивачу.

Відповідно до п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За висновками суду, порушені права позивача підлягають захисту способами, передбаченими ст.152 Земельного кодексу України.

Зокрема, згідно з вказаною статтею захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

За таких обставин, суд вважає позов в цій частині обґрунтованим, внаслідок чого позовні вимоги про визнання права позивача на набуття в оренду земельної ділянки площею 0,4109 га, яка розташована за адресою: м.Макіївка, Червоногвардійський район, вулиця Донецьке шосе (в районі готелю „Вікторія”) для будівництва станції технічного обслуговування, ремонту та продажу автомобілів, шляхом укладання прямого договору оренди строком на 49 років з Макіївською міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявкою до Макіївського міського голови, підлягають задоволенню.

Позовні вимоги  про визнання права на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, за висновками суду, також  підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

За змістом матеріалів справи, Державним підприємством "Донецьке лісове господарство" було проведено розрахунок збитків, заподіяних лісовому господарству у зв'язку з вилученням земельної ділянки лісового призначення. Внаслідок проведеного розрахунку сума визначених відповідачем 4 збитків склала 19190,68 грн.

Крім того, Державним підприємством "Донецьке лісове господарство" проведено технічне обстеження лісових площ, які підлягають відведенню у користування позивачу. За наслідками проведеного дослідження відповідачем 4 складено акт від 27.07.2007р., за змістом якого вказаним підприємством погоджено відведення в оренду позивачу спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

При цьому, згідно ч.2 вказаної статті зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно з приписами ч.3 ст.20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Як встановлено судом, 26.12.2007р. відповідачем 5 позивачу надано відповідь №12-8724, згідно якої Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області повідомлено позивача про неможливість розгляду звернення про погодження надання у користування позивачу спірної земельної ділянки з огляду на знаходження на спірній земельній ділянці лісу переважно цінних порід.

Проте, за висновками суду, вказані твердження відповідача 5 всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведені відповідними засобами доказування (зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують знаходження лісу цінних порід на спірній земельній ділянці).

16.05.2008р. Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства позивачу було надано висновок №02-383, яким відмовлено у погодженні  проекту землеустрою, у зв'язку з тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008р. зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Посилання відповідача 3 на розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008р. як підставу відмови у погодженні зміни цільового призначення спірної земельної ділянки суд вважає необґрунтованим з огляду на встановлений ст.8 Конституції України принцип верховенства права.

Принцип верховенства права означає визначальну роль закону в правовій системі, зокрема системі джерел права, його вищу юридичну силу у відношенні підзаконних актів.

Як вказувалось вище, порядок надання в оренду земельних ділянок визначено Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України, Законом України “Про оренду землі”.

Наразі, розпорядження Кабінету Міністрів України як підзаконний нормативно-правовий акт приймається на підставі Конституції та законів України та не може їм суперечити.

Враховуючи, що відповідні зміни до земельного законодавства Верховною радою України у встановленому порядку не вносилися, доводи відповідача 3 в цій частині судом відхиляються як необґрунтовані.

Крім того, розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р, ухвалене лише 10.04.2008р., не може бути прийнято судом до уваги також з огляду те, що відповідно до ст. 58 Конституції України акти законодавства не мають зворотньої дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. На момент виникнення правовідносин щодо надання в оренду позивачу спірної земельної ділянки, будь-яких обмежень стосовно можливості зміни цільового призначення земельної ділянки, крім тих, що фактично обмежують використання земель лісового фонду в цілях будівництва, не існувало.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За своїм загально-правовим змістом, вимоги позивача щодо визнання права на зміну цільового призначення земельної ділянки – є засобом захисту цивільного права у вигляді визнання права, передбаченого ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та закріпленого ст.152 Земельного кодексу України.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що позов в цій частині доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, а заперечення відповідачів є безпідставними, позовні вимоги про визнання права на зміну цільового призначення земельної ділянки площею 0,4109 га, яка розташована за адресою: м.Макіївка, Червоногвардійський район, вулиця Донецьке шосе ( в районі готелю „Вікторія”) – землі лісогосподарського призначення Пролетарського лісництва Державного підприємства "Донецьке лісове господарство" у Червоногвардійському районі міста Макіївки із земель лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, з метою її використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства в порядку, передбаченому законодавством України, яке діяло на момент звернення позивача до Макіївського міського голови, є правомірними, внаслідок чого підлягають задоволенню.

При визначенні підвідомчості цієї справи господарським судам суд виходив з того, що між сторонами існує спір про право позивача на отримання в оренду спірної земельної ділянки.

Тобто, правовідносини, що склалися між сторонами з приводу наявності чи відсутності у позивача права на оренду носять договірний характер.

При цьому, відповідачі у спірних правовідносинах не здійснюють владних повноважень, а виступають як суб'єкти господарських відносин.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідачів порівну.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

                                                          ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МегаКАР", м.Макіївка до Макіївської міської ради Донецької області, м.Макіївка, Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Макіївка Донецької області, м.Макіївка, Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства, м.Донецьк, Державного підприємства "Донецьке лісове господарство", м.Донецьк, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області, задовольнити повністю.

Визнати право Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "МегаКАР", м.Макіївка на набуття в оренду земельної ділянки площею 0,4109 га, яка розташована за адресою: м.Макіївка, Червоногвардійський район, вулиця Донецьке шосе (в районі готелю „Вікторія”) для будівництва станції технічного обслуговування, ремонту та продажу автомобілів, шляхом укладання прямого договору оренди строком на 49 років з Макіївською міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "МегаКАР", м.Макіївка з заявкою до Макіївського міського голови.

Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю „МегаКАР”, м.Макіївка на зміну цільового призначення земельної ділянки площею 0,4109 га, яка розташована за адресою: м.Макіївка, Червоногвардійський район, вулиця Донецьке шосе (в районі готелю „Вікторія”) – землі лісогосподарського призначення Пролетарського лісництва Державного підприємства "Донецьке лісове господарство" у Червоногвардійському районі міста Макіївки із земель лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, з метою її використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства в порядку, передбаченому законодавством України, яке діяло на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "МегаКАР", м.Макіївка до Макіївського міського голови.

Стягнути з Макіївської міської ради, м.Макіївка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МегаКАР”, м.Макіївка витрати по сплаті державного мита в сумі 17 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23 грн. 60 коп.

Стягнути з Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Макіївка Донецької області, м.Макіївка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МегаКАР”, м.Макіївка витрати по сплаті державного мита в сумі 17 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23 грн. 60 коп.

Стягнути з Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МегаКАР”, м.Макіївка витрати по сплаті державного мита в сумі 17 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23 грн. 60 коп.

Стягнути з Державного підприємства "Донецьке лісове господарство", м.Донецьк, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МегаКАР”, м.Макіївка витрати по сплаті державного мита в сумі 17 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23 грн. 60 коп.

Стягнути з Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МегаКАР”, м.Макіївка витрати по сплаті державного мита в сумі 17 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23 грн. 60 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 24.02.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя                                                                                                            Левшина Г.В.