Ухвала

від 01.04.2013 по справі 0670/7578/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"01" квітня 2013 р. Справа № 0670/7578/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.

при секретарі Степанській А.В.

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" січня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "Оланд" до Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "Оланд" звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ № 0000842200 від 01.11.2012 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками Бердичівської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВЦ "Оланд", код за ЄДРПОУ 32931701, з питання підтвердження правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "А- Прайм", код за ЄДРПОУ 37212675 за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, про що складено акт №2772/22-00/32931701 від 17.10.2012 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного (звітного) періоду за березень 2011 року на загальну суму 17641,00 грн.

За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000842200 від 01.11.2012 р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 17641 грн. та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставами нарахування грошового зобов'язання стало посилання Бердичівської ОДПІ на завищення податкового кредиту внаслідок проведення господарської операції з контрагентом ПП "А-Прайм" щодо поставки товарів на загальну суму 88205,15 грн. (без ПДВ).

Суд першої інстанції, з огляду на встановлені обставини справи, не погодився з висновками податкового органу, що операція по взаємовідносинах між ТОВ НВЦ "Оланд" та ПП "А-Прайм" не мала реального характеру; в результаті виконання сторонами нікчемних угод не може виникати право на податковий кредит по податку на додану вартість у ТОВ НВЦ "Оланд"; операції з придбання товарів, відображені у поданій податковій звітності, не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту, здійснені лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків і з таким висновком суду першої інстанції погоджується судова колегія апеляційного адміністративного суду.

Так, при проведенні перевірки ТОВ НВЦ "Оланд" відповідачу були надані, на їх вимогу, документи, необхідні для обліку господарських операцій за період 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, а саме: установчі документи, накладні, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, договір поставки № 15/11 від 01.03.2011 року, журнал обліку довіреностей на отримання ТМЦ, книга складського обліку, оборотна відомість по рах.631, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, податкова декларація з ПДВ.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції, якою є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд першої інстанції, вданому випадку правильно визначив, що податкові накладні, які були надані для перевірки, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону N 996-XIV та п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, мають всі необхідні реквізити, є первинними документами, що підтверджують факт здійснення операцій по придбанню товару, а отже є підставою для формування податкового кредиту у відповідності до ст. 198 Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на те, що укладений договір між ТОВ НВЦ "Оланд" та ПП "А-Прайм" є нікчемним, так як суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету - безпідставні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з умов договору поставки № 15/11 від 01.03.2011 року постачальник - ПП "А-Прайм" зобов'язувалось поставити покупцю ПП ТОВ НВЦ "Оланд" товар, в кількості, асортименті та по ціні, відповідно до рахунків-фактур і накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а останній - зобов'язаний прийняти та оплатити вказаний товар.

При цьому, судом встановлено, що товар отримано по довіреності згідно видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та оформлено актом прийому-передачі товару, право на формування податкового кредиту підтверджено податковою накладною, розрахунки проведені у безготівковій формі згідно платіжних доручень. В подальшому товар придбаний у ПП "А-Прайм", було оприбутковано на рахунку 281 "Товари на складі", згідно видаткової накладної, про що свідчить запис у книзі складського обліку та реалізовано у цьому ж звітному періоді, в якому відбулося придбання. Кредиторська заборгованість з даним контрагентом відсутня. В свою чергу, розрахунки з бюджетом за даними декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року позивачем були проведені в повному обсязі без порушення строків нарахування та сплати податків. Таким чином за умовами договору ПП "А-Прайм" поставив ТОВ НВЦ "Оланд" товар на загальну суму 88205,15грн. в т. ч. ПДВ 17641 грн.

Відповідно до вищезазначених первинних документів ПП "А-Прайм" повністю виконало взяті на себе зобов'язання по постачанню товару в обсязі, передбаченому в договорах, а ТОВ НВЦ "Оланд" в свою чергу сплатило його вартість, тобто настали правові наслідки обумовлені вказаним договором.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 228 Цивільного кодексу України передбачає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому слід зазначити, що в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проаналізувавши норми цивільного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підстави вважати, що укладений договір: спрямований на фактичне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушує публічний порядок чи спрямований на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету, або вчинений з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства - відсутні.

Первинними документами підтверджено реальне виконання сторонами умов договору, що спростовує висновки позивача про нікчемність договору.

Спірні правовідносини щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, формування податкового кредиту, тощо, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010, № 2755-VI (далі- ПК України ).

Так, абз. а) п.198.1 ст. 198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Крім того, у пункті 201.10 статті 201 ПК України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В даному випадку, виходячи з вище наведених норм, єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Крім того слід зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем доказів на підтвердження правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0000842200 від 01.11.2012 не надано, а тому воно є протиправним та підлягало скасуванню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи відповідача є не переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" січня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) (підпис) Б.С. Моніч С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "03" квітня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "Оланд" вул.Фрунзе,4,м.Бердичів,Житомирська область,13302

3- відповідачу Бердичівська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул. Б. Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312