Рішення

від 02.04.2013 по справі 910/3768/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3768/13 02.04.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Ліко»

до фізичної особи-підприємця Коваль Олега Володимировича

про стягнення 21 920, 59 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: юрист Романчук Г.М. (довіреність № б/н від 26.02.2013 року)

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП Ліко» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Коваль Олега Володимировича 21 920, 59 грн., (у тому числі 10 000, 00 грн. - основного боргу, 80,34 грн. - інфляційні втрати, 899, 24 грн. - пеня, 10 941, 01 грн. - штраф).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 28.02.2013 року порушено провадження у справі № 910/3768/13 та призначено її розгляд на 19.03.2013 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 19.03.2013 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 23 275, 76 грн., (у тому числі: 7 000, 00 грн. - основного боргу, 101, 34 грн. - інфляційні втрати, 1 228, 41 грн. - пеня, 14 946, 01 грн. - штраф).

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представника Відповідача розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У позовній заяві Позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову, проте у судовому засіданні 02.04.2013 року подав письмову заяву, в якій просив суд не розглядати заяву про забезпечення позову.

Представник Відповідача у судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 25.06.2012 року укладено договір, відповідно до якого Позивач зобов'язався забезпечувати перевезення вантажів згідно заявок, а Відповідач сплатити їх вартість.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач звернувся до Позивача з заявкою № 39 від 25.06.2012 року про перевезення підвісної стелі вагою 18 тонн за маршрутом м. Мюнстер (Германія)-місто Київ (Україна).

Надання послуг міжнародного перевезення у липні 2012 року Позивачем підтверджено наданим суду актом надання послуг № 152 від 03.07.2012 року (копія залучена до матеріалів справи).

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором від 25.06.2012 року на суму 25 162, 38 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору від 25.06.2012 року розрахунки за перевезення вантажів здійснюються згідно виставлених Позивачем рахунків на протязі семи днів після їх отримання Відповідачем.

Відповідач свої зобов'язання за договором від 25.06.2012 року за надані Позивачем послуги з міжнародного перевезення повністю не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7 000, 00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач, 26.10.2012 року звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості, яка залишилася останнім без відповіді та без задволення.

Оскільки факт надання транспортних послуг підтверджується відповідним актом, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 7 000, 00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої зобов'язання у строки, встановлені пунктом 4.1 договору від 25.06.2012 року, тобто порушив строки виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пені у сумі 1 228, 41 грн.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань. Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює вимоги до форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань та визначає, що правочин вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Таким чином, нарахування пені Позивачем на суми простроченої оплати, за відсутністю відповідної угоди між сторонами не має правового підгрунтя.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно пункту 4.2 договору від 25.06.2012 року за кожну додаткову добу прострочки платежів з вини Відповідача, останній сплачує Позивачу штраф в розмірі 0, 5 % від суми фрахти.

Враховуючи вищенаведене, вимога про стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню у розмірі 14 895, 60 грн, виходячи з наступно.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума штрафу за період прострочення 25162.38 10.07.2012 - 28.08.2012 50 0.5 % 6290.60 10000 29.08.2012 - 06.12.2012 100 0.5 % 5000.00 7000 07.12.2012 - 19.03.2013 103 0.5 % 3605.00 Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 21, 00 грн. задоволенню, оскільки Позивачем не враховано від'ємний інфляційний показник при здійснення розрахунку за спірний період. Аналогічні висновки про застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України містяться у постанові Вищого Господарського суду України від 06.09.2011 року у справі № 23/94.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «АТП Ліко» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 21 916, 60 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Коваля Олега Володимировича (01015, м. Київ, вулиця Московська, 36, квартира 22, ідентифікаційний код 3059318511) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Ліко» (03040, м. Київ, Голосіївський район, провулок Задорожний, будинок 5, корпус 1, квартира 44, ідентифікаційний код 37640757) 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 21 (двадцять одна) грн. 00 коп. - інфляційні втрати, 14 895 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 60 коп. - штраф та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 18 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 03.04.2013 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.