Рішення

від 01.04.2013 по справі 910/1917/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1917/13 01.04.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМVI ТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-плейс"

про стягнення 78 500,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Старчук Є. В. - представник за довіреністю, Іванюк М. І. - директор

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-плейс" заборгованості за Договором № 15012012-2 від 15.01.2012 на транспортно-експедиційне обслуговування в розмірі 78 500,00 грн., в тому числі 5 000,00 грн. основного боргу та 73 500,00 грн. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення умов Договору про надання транспортно-експедиційних послуг відповідач не розрахувався за надані на його користь послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2013 порушено провадження по справі № 910/1917/13, розгляд справи призначено на 11.03.2013.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 11.03.2013 представника відповідача розгляд справи відкладено на 01.04.2013.

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2013 надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В матеріалах справи наявні повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, які свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 31.01.2013 та ухвали суду від 11.03.2013.

Таким чином, ухвали суду надіслані за вказаною адресою вважаються врученими відповідачеві належним чином, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.04.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМVI ТРАНС" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркет-плейс" (замовник, відповідач) укладений договір № 15012012-2 (далі - договір).

Згідно договору замовник доручає, а експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати транспортно-експедиційне обслуговування замовника, а також надавати замовнику інші послуги, що пов'язані з перевезенням вантажів, зокрема організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України (п. 1.1 договору).

Виконавець здійснює послуги передбачені даним договором на підставі погоджених та підписаних сторонами заявок. Заявка повинна містити інформацію щодо виду послуг, найменування вантажу, пункт (адреса) завантаження, пункт (адреса) призначення, дата та час завантаження, найменування одержувача вантажу, вартість вантажу, розмір оплати послуг виконавця та інші умови (п. 1.2 договору).

Заявки, погоджені сторонами, регулюють взаємовідносини сторін щодо виконання послуг, передбачених даним договором. Замовник оплачує виконання послуг за даним договором в сумі погодженій сторонами в кожній окремій заявці (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 3.1. Договору оплата послуг за цим договором здійснюється згідно договору-заявки.

Оплата послуг за цим договором здійснюється на підставі оригіналу товарно-транспортної накладної, підписаної замовником або одержувачем вантажу та скріпленої його печаткою та рахунку виконавця, якщо інше не вказано в договору-заявці (п. 3.2 договору).

Факт надання послуг за цим договором підтверджується актом виконаних робіт (послуг), який підписується сторонами за фактом надання таких послуг (робіт) (п. 3.3 договору).

Акт виконаних робіт (послуг) за цим договором складається на підставі належним чином оформлених заявок, товарно-транспортних накладних та інших документів (п. 3.4 договору).

Вартість послуг, які надаються за даним договором встановлюються сторонами в заявках (п. 3.5 договору).

13.04.2012 між сторонами у справі на виконання Договору № 15012012-2 укладено Договір-заявку на надання транспортних послуг № 13/04/12-3 про перевезення вантажу за маршрутом Будапешт-Київ.

Відповідно до умов Заявки вартість перевезень становить 20500,00 грн. з ПДВ, а оплата проводиться протягом 8-9 днів після надання акту виконаних робіт.

На виконання умов Договору та Заявки позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 20500,00 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 798109 з відміткою відповідача про отримання вантажу та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-2504-3 від 25.04.2012, який підписаний обома сторонами та скріпленим печатками.

В тому числі, позивач виставляв відповідачу рахунок-фактуру № СФ-2504-3 від 25.04.2012 на суму 20500,00 грн. для оплати за надані послуги.

Відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 15500,00 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача: за 06.07.2012, за 15.06.2012, за 23.07.2012.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № 24/10-2-12 від 24.10.2012 про сплату заборгованості в розмірі 5000,00 грн. На доказ направлення претензії позивач надав суду фіскальний чек № 6479 від 13.11.2012 та опис вкладення в цінний лист від 13.11.2012.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих транспортних послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 5000,00 грн.

Згідно зі ст.ст. 929, 930 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004р. № 1955-IV (з наступними змінами та доповненнями) транспортно-експедиторською діяльністю є підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитором (транспортним експедитором) є суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнтом є споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Якщо звернутись до змісту зобов'язань, що виникли на підставі договору № 15012012-2, вбачається висновок, що названа угода є договором транспортного експедирування, оскільки у позивача виникли зобов'язання щодо надання послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажу.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. Заявкою до Договору визначено, що надані замовнику послуги оплачуються замовником протягом 8-9 днів після надання акту виконаних робіт.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Суду не подано доказів того, що відповідач оплатив надані позивачем транспортно-експедиційні послуги відповідно до умов договору № 15012012-2 в повному обсязі.

За таких обставин, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання за договором № 15012012-2, який полягає у несплаті вартості наданих позивачем послуг в сумі 5000,00 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5000,00 грн. матеріалами справи підтверджується, є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.

У зв'язку з наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 73500,00 грн. - 15% від суми заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.2 договору встановлено, що за прострочення оплати послуг з перевезення замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивач невірно здійснив розрахунок пені, а відтак за розрахунком суду розмір пені, можливий до стягнення з відповідача становить 200,82 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 4 судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 1 статті 8 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривні, з 1 грудня - 1218 гривні.

Таким чином, з даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1,5% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, тобто 1720,50 грн. Решта судового збору вважається зайво сплаченим і підлягає поверненню платнику згідно чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 4, 33, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-плейс" (03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 44, код ЄДРПОУ 35671186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМVI ТРАНС" (03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, 14, код ЄДРПОУ 35899741) 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу; 200,82 грн. (двісті гривень 82 коп.) пені, 113,99 грн. (сто тринадцять гривень 99 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили - видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМVI ТРАНС" (03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, 14, код ЄДРПОУ 35899741) 9,00 грн. (дев'ять гривень 00 коп.) зайво сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.04.2013

Суддя Грєхова О.А.