Рішення

від 19.03.2013 по справі 5011-47/17798-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/17798-2012 19.03.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантажбуд-Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррост ЛТД»

Про стягнення 176 289,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін :

від позивача Деденко С.М.. -представник за довіреністю від 01.11.2012

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 19.03.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми основного боргу в розмірі 141 262,00 грн., пені - 3 317,90 грн., штрафних санкцій - 28 252,40 грн., а також відшкодування судового збору в розмірі 3 456,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 суддя Станік С.Р. порушив провадження у справі № 5011-47/17798-2012. Розгляд справи призначив на 24.01.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.01.2013 справу №5011-47/17798-2012 передано судді Курдельчуку І.Д. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2013 суддя Курдельчук І.Д. прийняв до свого провадження справу № 5011-47/17798-2012. Розгляд справи призначив на 05.03.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.03.2013 справу №5011-47/17798-2012 передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2013 суддя Станік С.Р. прийняв до свого провадження справу №5011-47/17798-2012. Розгляд справи призначив на 05.03.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2013 розгляд справи було відкладено на 19.03.2013.

В судовому засіданні 19.03.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору постачання №1106-1 від 09.07.2012 та додаткової угоди №1 від 09.07.2012 до договору постачання №1106-1 від 09.07.2012, не в повному обсязі та не своєчасно було здійснено оплату за поставлений товар, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 141 262,00 грн. Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем умов договору постачання №1106-1 від 09.07.2012 та додаткової угоди №1 від 09.07.2012 до договору постачання №1106-1 від 09.07.2012, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 317,90 грн. - пені, 28 252 грн. - штрафних санкцій та 3 456,66 грн. судових витрат.

Відповідач своїх представників у судові засідання 05.03.2013 та 19.03.2013 -не направив, вимоги ухвали суду від 05.03.2013, щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору -не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження вказаній позивачем у позовній заяві. Через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Також суд зазначає і те, що відповідач не був позбавлений процесуального права надати витребувані документи та пояснення по справі шляхом направлення їх на адресу суду поштовим відправленням або надання через канцелярію суду.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, дослідивши оригінали поданих суду документів на відповідність їх копіям у справі, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2012 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Авантажбуд-Україна», як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррост ЛТД», як покупцем, було укладено договір постачання №1106-1 (далі - договір № 1106-1), який підписано директором позивача та відповідача і посвідчено печатками юридичних осіб, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити покупцю (відповідач) товар, а відповідач прийняти та оплатити повну вартість товару на умовах, визначених цим договором. (п.2.1).

Умовами договору № 1106-1сторони погодили, що вартість, комплектність, кількість та асортимент товару визначається у рахунку-фактурі, що виставляється позивачем відповідачу та/або у специфікації (у разі необхідності), специфікація є невід`ємною частиною договору (п.3.1), оплату вартості товару відповідач здійснює шляхом передоплати 100 (сто) відсотків вартості товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури позивачем (п.3.4).

09.07.2012 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено додаткову угоду №1 до договору постачання №1106-1 від 09.07.2012, яку підписано директором позивача та відповідача і посвідчено печатками юридичних осіб, відповідно до умов якої, оплату за товар, який постачається згідно специфікації №1, відповідач здійснює наступним чином: 60% передоплати вартості товару, що складає 316 893,06 грн.; 20% вартості товару, що складає 105 631,02 грн., сплачується відповідачем не пізніше 30 календарних днів з дати здійснення поставки товару; 20% вартості товару, що складає 105 631,02, сплачується відповідачем не пізніше 60 календарних днів з дати здійснення поставки товару (п.2).

Згідно видаткових накладних по договору постачання №1106-1 від 09.07.2012, а саме: №309 від 17.07.2012 на суму 386 132,10 грн. та №310 від 19.07.2012 на суму 142 023,00 грн., посвідчених підписами та печатками юридичних осіб позивача та відповідача, загальна вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем, без будь-яких зауважень та заперечень, товару складає 528 155,10 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідно до узгоджених сторонами умов Договору постачання №1106-1 від 09.07.2012 (п.2.1), відповідач повинен був повністю розрахуватись за поставлений товар, оскільки позивачем було передано товар загалом на суму 528 155,10 грн., натомість відповідач здійснив лише частковий розрахунок за товар. На даний час заборгованість відповідача складає - 141 262,00 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем по договору постачання № 1106-1 від 09.07.2012 не здійснено оплату за отриманий товар на суму 141 262,00 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що на підставі укладеного договору №1106-1 від 09.07.2012 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на суму 528 155,10 грн., що підтверджується видатковими накладними №309 від 17.07.2012 на суму 386 132,10 грн. та №310 від 19.07.2012 на суму 142 023,00 грн., посвідченими підписами та печатками юридичних осіб позивача та відповідача.

Але відповідачем всупереч п. 2.1 договору постачання №1106-1 від 09.07.2012 та п. 2 додаткової угоди №1 від 09.07.2012 до договору постачання №1106-1 від 09.07.2012, не було здійснено в повному обсязі та у визначені договором строки оплату товару, отриманого згідно видаткових накладних №309 від 17.07.2012 та №310 від 19.07.2012, відповідачем не було здійснено оплату отриманого товару в сумі 141 262,00 грн. Доказів її здійснення відповідачем станом на момент вирішення спору суду надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 141 262,00 грн., по договору постачання № 1106-1 від 09.07.2102, а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений, але не оплачений у повному обсязі товар - законною, обгрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а відтак такою, що підлягає задоволенню в сумі 141 262,00 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені в сумі 3 317,90 грн. за прострочення виконання зобов'язання по своєчасній оплаті вартості поставленого товару по договору № 1106-1 від 09.07.2012, за період прострочення 19.08.2012 по 01.11.2012 та штрафних санкцій, передбачених п. 5.3 договору постачання №1106-1 від 09.07.2012 в розмірі 20% вартості затриманої оплати за партію товару в сумі 28 525,40 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.2 договору постачання № 1106-1 від 09.07.2012, у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 3.4 договору постачання № 1106-1 від 09.07.2012 передбачено, що відповідач зобов'язаний оплачувати вартість товару шляхом 100% передоплати.

Однак, пунктом 2 додаткової угоди №1 від 09.07.2012 до договору постачання №1106-1 від 09.07.2011 змінено умови оплати відповідачем поставленого товару, так, відповідач зобов'язаний провести остаточний розрахунок з позивачем не пізніше 60 календарних днів з дати здійснення поставки товару. Остання поставка товару була здійснена позивачем відповідачу 19.07.2012 за видатковою №310 від 19.07.2012, а отже, період прострочення оплати відповідачем поставленого йому товару починається з 18.09.2012.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок пені, та встановлено, що при нарахуванні такої Позивачем було допущено помилку в методиці розрахунку та у визначені періодів. Судом здійснено розрахунок пені, який має наступний вигляд:

Сума боргуПеріод простроченняКількість днівРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 141 262,00 грн 18.09.2012-01.11.2012 46 7,5000% 0,041% 2 605,24 З огляду на викладене суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 2 605,24 грн. пені, а отже вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до 5.3 договору постачання № 1106-1 від 09.07.2012 за прострочення більш ніж 30 днів терміну проведення платежу, передбаченого п. п. 3.4, 3.5 договору до відповідача окрім пені може бути застосована штрафна санкція в розмірі 20% вартості затриманої оплати за партію товару.

З огляду на те, що відповідачем було порушено зобов'язання щодо оплати вартості поставленого позивачем за договором №1106-1 від 09.07.2012 товару і він має заборгованість перед позивачем в розмірі 141 262,00 грн., суд прийшов до висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафної санкції в розмірі 28 252,40 грн. - 20% вартості затриманої оплати, підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 141 262,00 грн. заборгованості за договором, 2 605,44 грн. - пені та 28 252,40 грн. - штрафної санкцій. В іншій частині - вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантажбуд-Україна» підлягають частковому задоволенню розмірі 172 177,54 грн., то відшкодування судового збору покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог в розмірі 3 442,40 грн.

Також позивачем у справі подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на майно відповідача, що знаходиться у його власності і грошові суми, що знаходяться на його рахунках.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва дослідивши подані позивачем у справі матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що позивачем окрім самої заяви про забезпечення позову, не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, приходить до висновку, що у відомостях, які містяться у поданих позивачем матеріалах, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. А тому заявлене позивачем у справі клопотання про забезпечення позову не є обґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРОСТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 35362360; місцезнаходження: 01054 м Київ, вул. М.Раскової, б. 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авнтажбуд Україна» (код ЄДРПОУ 37353011; місцезнаходження: 01014, м. Херсон, вул. Карбишева, 11, оф. 27) 141 262 (сто сорок одну тисячу двісті шістдесят шість) гривень 00 коп. заборгованості, 2 605 (дві тисячі шістсот п'ять) гривень 14 коп. - пені, 28 252 (двадцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) гривні 40 копійок - штрафної санкції та 3 442 (три тисячі чотириста сорок дві) гривні 40 копійок - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата підписання рішення - 26.03.2013