Рішення

від 30.01.2009 по справі 7/445/07-10/679/07-18/160/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/445/07-10/679/07-18/160/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.09                                                                            Справа №  7/445/07-10/679/07-18/160/08

Суддя   Носівець В.В.

за позовом приватної виробничо-комерційної фірми “Родник” (73025, м. Херсон –25,            а/с 60, вул. Горького, 29);

до державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Енергодар, Запорізька область, промзона);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю “Агротек” (61000, м. Харків,                вул. Гарібальді, 5-а);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: відкрите акціонерне товариство “ЮГцемент” (57113, смт. Ольшанське, Миколаївський район Миколаївської області);

про стягнення 347 240,55 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: 30.01.2009 р. –не з'явився; в інших судових засіданнях –Тіхонцева О.В. директор, наказ № 17 від 04.10.2007 р., паспорт МР 232270 від 03.10.2007 р.

від відповідача: Мариніч Н.В. довіреність № 961069, від 29.10.2008 р. паспорт виданий Енергодарським МВ УМВС України в Запорізькій області 27.08.1995 р.

від третьої особи ТОВ «Агротек»: не з'явився;

від третьої особи ВАТ «ЮГцемент»: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2008 р. скасовані постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 13.03.2008 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2008 р. у справі № 7/445/07-10/679/07, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. Вищий господарський суд України вказав, що при новому розгляді справи суду слід врахувати наведене у його постанові, а також дослідити підстави виникнення у відповідача зобов'язання перед позивачем зі сплати боргу, початок перебігу та закінчення позовної давності за позовними вимогами, у разі пропуску позовної давності оцінити питання щодо поважності причин пропуску стосовно позивача, а не його виконавчих органів.

Розпорядженням № 1109 від 25.07.2008 р. справа № 7/445/07-10/679/07 передана на розгляд судді Носівець В.В. Ухвалою від 28.07.2008 р. справа № 7/445/07-10/679/07 прийнята до провадження суддею Носівець В.В. з привласненням їй номеру –№ 7/445/07-10/679/07-18/160/08. Справа призначена до судового розгляду на 22.09.2008 р. Ухвалою в.о. голови господарського суд від 22.09.2008 р. строк вирішення спору у справі продовжено до 28.10.2008 р. Ухвалою суду від 22.09.2008 р. розгляд справи відкладено на 27.10.2008 р., в зв'язку із неявкою представника позивача. Ухвалою суду від 27.10.2008 р. продовжено строк вирішення спору до 28.01.2009 р., (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.12.2008 р.), розгляд справи відкладено на 27.11.2008 р. В судовому засіданні 27.11.2008 р. оголошено перерву до 18.12.2008 р. З 18.12.2008 р. судом здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу –Програмно-апаратного комплексу «Діловодство господарського суду». Ухвалою від 18.12.2008 р. приватній виробничо-комерційній фірмі “Родник” (далі - ПВКФ “Родник”) повернуто з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у сумі 22 027,59 грн., 15.01.2009 р. видано відповідну довідку. Розгляд справи відкладено на 15.01.2009 р. Ухвалою від 15.01.2009 р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено товариство з обмеженою відповідальністю “Агротек” (далі –ТОВ “Агротек”), відкрите акціонерне товариство “ЮГцемент” (далі –ВАТ “ЮГцемент”), розгляд справи відкладено на 28.01.2009 р. У судовому засіданні 28.01.2009 р. представник позивача клопотав перед судом про продовження строку вирішення спору для підготовки тексту рішення у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти продовження строку вирішення спору на тривалий термін, але не заперечив проти продовження строку розгляду спору на два дні до 30.01.2009 р. надав відповідне письмове клопотання; судом, за погодженням сторін, продовжено строк вирішення спору на два дні. В судовому засіданні 28.01.2009 р. оголошено перерву для підготовки тексту рішення у повному обсязі до 30.01.2009 р.

30.01.2009 р. закінчений розгляд справи, після чого, в судовому засіданні оголошено повний текст рішення, прийнятого судом.

Первісно позивач просив суд стягнути з відповідача 347 240,55 грн. заборгованості, на підставі Договору поставки продукції № 473(1)99У від 28.09.1999 р., додаткової угоди № 1 до договору № 473(1)99У від 28.09.1999 р.

Пізніше, заявою від 11.12.2007 р. № 11/1 позивач змінив підставу позовних вимог, і просив суд стягнути з відповідача 347 240,55 грн. заборгованості на підставі угоди від 11.03.2002 р. про розірвання договору поруки № 56 від 12.12.2000 р.

Заяви позивача про збільшення позовних вимог від 27.10.2008 р. вих. № 27/1 (надійшла 27.10.2008 р.), від 21.11.2008 р. вих. № 21/1 (надійшла 27.11.2008 р.), від 15.01.2009 р. вих. № 1 (надійшла 15.01.2009 р.) були відхилені судом, про що винесені відповідні ухвали.

Також ПВКФ “Родник” неодноразово надавалися суду письмові пояснення по суті позовних вимог, в тому числі від 27.01.2009 р. вих. № 4 (надійшло 28.01.2009 р.), де ПВКФ “Родник” наполягає на тому факті, що заборгованість Запорізької АЕС перед ним у сумі 3680391,62 грн. виникла не з окремих договорів поруки, за якими ПВКФ “Родник” акумулювала у себе заборгованість Запорізької АЕС перед кредиторами, і не з договору поруки № 56 від 12.12.2000 р., за яким заборгованість Запорізької АЕС було передано ВАТ «ЮГцемент», а на підставі угоди від 11.03.2002 р. про розірвання договору поруки  № 56 від 12.12.2000 р., якою заборгованість у зазначеній сумі було передано              ПВКФ “Родник”, тобто на підставі договору уступки вимоги.

Враховуючи всі зміни до позовної заяви, заяви про зміну підстав позовних вимог, заяви про збільшення позовних вимог, пояснення, уточнення (надані позивачем із додержанням вимог встановлених ГПК України і прийнятих судом до розгляду), господарським судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (далі - ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” або відповідач) на користь ПВКФ “Родник” (далі - позивач) 347 240,55 грн. заборгованості, на підставі Угоди від 11.03.2002 р. про розірвання договору поруки № 56 від 12.12.2000 р., ст.ст. 257, 261, 526, 530 Цивільного Кодексу України (далі –ЦК України).

На підтвердження своїх позовних вимог позивач зазначає наступне: за Договором поставки продукції № 473(1)99У від 28.09.1999 р. ТОВ “Агротек” поставило ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” продукцію на суму 888 510,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 28.10.1999 р. 28.02.2000 р. відповідачем із залученням позивача було укладено Додаткову угоду № 1 до договору            № 473(1)99У від 28.09.1999 р., якою сторони визначили, що проведення розрахунків із ТОВ “Агротек” за поставлену продукцію покладається на позивача. У зв'язку із частковим погашенням, заборгованість відповідача склала 347 240,55 грн. В подальшому зазначену кредиторську заборгованість за Договором поруки № 56 від 12.12.2000 р., укладеним між позивачем та ВАТ “ЮГцемент”, було передано останньому вкупі з іншими сумами заборгованості відповідача, на загальну суму 2936390,00 грн., для проведення взаєморозрахунків за спожиту електроенергію з її виробником –НАЕК «Енергоатом»у відповідності із Розпорядженням КМ України від 14.11.2000 р. № 449-р. Протягом 2001-2002 років відповідачем загальна заборгованість була частково оплачена. В той же час ВАТ «ЮГцемент», додатково, були передані інші суми кредиторської заборгованості відповідача, внаслідок чого загальна сума заборгованості відповідача перед ВАТ «ЮГцемент»станом на березень 2002 р. складала вже 3680391,62 грн. У зв'язку із втратою чинності Розпорядження КМ України від 14.11.2000 р. № 449-р., всю кредиторську заборгованість відповідача, до складу якої входить і сума позовних вимог, за угодою від 11.03.2002 р. про розірвання договору поруки № 56 від 12.12.2000 р. було передано/повернуто знову ПВКФ “Родник”. Також позивач наголошує на тому, що протягом певного часу, з поважних причин, він був позбавлений можливості захищати у встановленому порядку порушені відповідачем права (генеральний директор знаходився на лікарняному і проходив курс радіоопромінення та хіміотерапії; а дружина директора, яка підписувала від його ім'я позови ПВКФ “Родник”, була визнана рішенням суду обмежено дієздатною), тому просить суд визнати причину пропуску позивачем процесуального строку поважною і поновити пропущену позовну давність для звернення до суду за захистом своїх порушених прав при виконанні угоди від 11.03.2002 р. (клопотання від 10.12.2007 р. № 10/1). Також на момент звернення до суду, у зв'язку із відсутністю коштів на оплату державного мита за позовом про стягнення всієї суми заборгованості (а це 3680391,62 грн.), позивач звернувся лише за стягненням       347240,55 грн. У зв'язку із вищевикладеним, позивач просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 347 240,55 грн.

Відповідач неодноразово надавав відзиви на позовну заяву, на заяву про зміну підстав позовних вимог, заперечення на заяви позивача про зміну позовних вимог, тощо; де вказував, що проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на наступне: на думку відповідача, строк позовної давності за основним зобов'язанням (договором          № 473(1)99У від 28.09.1999 р.) сплинув 01.01.2003 р., виходячи із строку, на який було укладено цей договір, а сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові; при цьому заміна осіб в зобов'язанні не тягне за собою зміни строку позовної давності (ст. 77 ЦК УРСР 1963 р.) Відповідач вважає, що зазначені позивачем причини пропуску строку позовної давності не є поважними. До того ж, вказує на відсутність доказів виконання ВПКФ “Родник” зобов'язань за договором поставки № 473(1)99У від 28.09.1999 р., що перейшли до позивача на підставі додаткової угоди № 1 від 28.02.2000 р. до договору № 473(1)99У від 28.09.1999 р.; наполягає на тому, що при укладанні договору поруки № 56 від 12.12.2000 р. (а тим більше угоди від 11.03.2002 р. про розірвання договору поруки № 56), договору № 473(1)99У від 28.09.1999 р. вже не існувало. Порука може забезпечувати лише дійсну угоду (ст. 191 ЦК УРСР 1963 р.) Крім того, відповідач зазначає, що доказів того, що позивач виконав зобов'язання відповідача перед 3-ою особою –ТОВ «Агротек»за договором поставки № 473(1)99У від 28.09.1999 р. і до нього перейшло право кредитора за договором –не надано позивачем суду. Укладений між позивачем та 3-ою особою –ТОВ «Агротек»договір поруки № 241 від 27.10.1999 р., (за яким позивач зобов'язався солідарно відповідати перед 3-ою особою –ТОВ «Агротек»за виконання зобов'язань по Договору № 473(1)99У від 28.09.1999 р. про поставку електричного обладнання і приладів, укладеному між кредитором, ТОВ «Агротек»і боржником в розмірі 888510,00 грн.) також не може слугувати належним доказом у справі і підтверджувати виконання позивачем своїх обов'язків за цим договором, оскільки поручитель, який виконав зобов'язання, набуває всіх прав кредитора по цьому зобов'язанню. Доказів виконання своїх зобов'язань за договором поруки № 241 від 27.10.1999 р. позивачем також не представлено суду. Отже при укладенні договору поруки № 56 від 12.12.2000 р. порушений принцип забезпечення лише дійсної вимоги, договір поруки не породив для позивача прав кредитора, позивач не мав права укладати договір поруки № 56 від 12.12.2000 р. на суму, що вказана в договорі поруки № 241 від 27.10.1999 р., таким чином угода від 11.03.2002 р. про розірвання договору поруки № 56 від 12.12.2000 р. також не породила права вимоги позивача до відповідача на спірну суму, а відтак, в задоволенні позову слід відмовити.

Треті особи в судове засідання не з'явились. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Письмових пояснень по суті спору до господарського суду не надсилали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2000 р. між позивачем та 3-ою особою –ВАТ «ЮГцемент»був укладений договір поруки № 56. За умовами цього договору поручитель (ВАТ «ЮГцемент») зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором (ПВКФ «Родник») за виконання обов'язків по

---

*відсутній текст договору*, укладеним між кредитором і боржником (ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС”) в сумі 2936390 грн.

Листом б/н і б/д позивач повідомив відповідача про здійснення ВАТ «ЮГцемент», згідно договору поруки № 56 від 12.12.2000 р., розрахунку із позивачем на загальну суму 2963390,00 грн.; просив вважати новим кредитором відповідача на суму 2963390,00 грн. – третю особу ВАТ «ЮГцемент»по договорам: ... № 473(1)99У від 28.09.1999 р. ... (т. 4, арк.с. 28).

11.03.2002 р. позивач і третя особа –ВАТ “ЮГцемент” уклали Угоду про розірвання договору поруки № 56 від 12.12.2000 р., у зв'язку з тим, що жодна із сторін не виконала свої зобов'язання за Договором поруки № 56 від 12.12.2000 р., оскільки Розпорядження КМУ від 14.11.2000 р. № 449-р втратило чинність (п. 1 угоди). Враховуючи, що 3-тя особа –ВАТ «ЮГцемент»не провело розрахунки з позивачем –ПВКФ «Родник»як поручитель по договору поруки № 56 від 12.12.2000 р., слід вважати ПВКФ «Родник»належним кредитором ВП «Запорізька АЕС»з моменту підписання цієї угоди (п. 5 угоди). Отже, кредиторська заборгованість відповідача перед ВАТ “Югцемент” повернулася позивачу, про що відповідач був повідомлений листом ВАТ “Югцемент” (вих. № 614 від    11.03.2002 р.) і листом ПВКФ «Родник»(вих. № 49 від 15.05.2002 р.).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України,  положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Цивільні відносини, що виникли із договору поруки № 56 від 12.12.2000 р. та угоди від 11.03.2002 р. про розірвання договору поруки № 56 від 12.12.2000 р. виникли та припинили своє існування до набрання чинності ЦК України, отже до цих відносин застосовуються положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 р.

Відповідно до ст. 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків…

Спираючись на позицію законодавця, суд приходить до висновку, що своїми діями позивач та третя особа припинили для себе взаємні цивільні права і обов'язки, що випливали із договору поруки № 56 від 12.12.2000 р.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що підставою позовних вимог не може слугувати угода від 11.03.2002 р. про розірвання договору поруки № 56 від 12.12.2000 р., оскільки вона лише доводить той факт, що договір поруки № 56 від 12.12.2000 р. нею розірваний, сторони за договором поруки № 56 від 12.12.2000 р. не виконали свої зобов'язання і тепер не мають права вимагати виконання зобов'язань за договором поруки № 56 від 12.12.2000 р., оскільки, більше ні яких зобов'язань не існує за цим договором, ані фактично (ніхто нічого не виконував), ані юридично (договір розірвано).

Враховуючи приписи постанови Вищого господарського суду України у даній справі щодо необхідності при новому розгляді справи врахувати наведене у його постанові, а також дослідити підстави виникнення у відповідача зобов'язання перед позивачем зі сплати боргу, початок перебігу та закінчення позовної давності за позовними вимогами, у разі пропуску позовної давності оцінити питання щодо поважності причин пропуску стосовно позивача, а не його виконавчих органів, суд з'ясував наступне.

Надаючи оцінку представленим документальним доказам із боку позивача, суд з'ясував, що фактично вимога про стягнення з відповідача 347 240,55 грн. (адже договір поруки № 56 від 12.12.2008 р. розірваний і сторони повернулися у положення, що існувало до укладення цього договору, згідно змісту цього договору) виникла із договору поруки № 241 від 27.10.1999 р., що укладений між позивачем і третьою особою – ТОВ «Агротек». За умовами договору поруки № 241 від 27.10.1999 р. позивач (поручитель за договором) зобов'язався солідарно відповідати перед 3-ою особою –ТОВ «Агротек»(кредитор за договором) за виконання зобов'язань по Договору № 473(1)99У від 28.09.1999 р. про поставку електричного обладнання і приладів, що укладений між кредитором –ТОВ «Агротек»і боржником –ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” в розмірі 888510,00 грн.

Разом з тим, судом також встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю “Агротек” (далі –постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки продукції № 473(1)99У від 28.09.1999 р. (далі –Договір поставки № 473(1)99У від 28.09.1999 р.), згідно з умовами якого, постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію загальною вартістю 888 510,00 грн. (п.п. 1.1, 3.1 Договору поставки продукції № 473(1)99У від 28.09.1999 р.). Пунктом 3.3. цього договору, постачальник та покупець визначили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються у будь-яких формах, що не суперечать діючому законодавству на момент оплати.

Пізніше між постачальником –ТОВ «Агротек», поручителем –ПВКФ «Родник»і покупцем – ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” було укладено тристоронню Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 473(1)99У від 28.09.1999 р., якою сторони визначили, що обов'язки по п. 3.3. Договору поставки № 473(1)99У від 28.09.1999 р. покладаються на ПВКФ «Родник»; відповідач розраховується із позивачем у будь-яких формах, що не суперечать діючому законодавству на момент оплати у сумі 888510,00 грн., після проведення відповідачем розрахунків із позивачем зобов'язання відповідача за договором № 473(1)99У від 28.09.1999 р. вважаються виконаними в повному обсязі; при цьому позивач несе повну відповідальність за виконання умов розрахунків із постачальником – ТОВ «Агротек».

Листом вих. № 13/3 від 13.03.2000 р. ТОВ «Агротек»просив відповідача провести розрахунок за поставлену продукцію, згідно Договору № 473(1)99У від 28.09.1999 р. і акту звірки, на загальну суму 888 510,00 грн. з позивачем –ПВКФ «Родник».  

Листом вих. № 14/4 від 14.04.2000 р. ТОВ «Агротек»просив ПВКФ «Родник»суму 888510,00 грн., передану на підставі договору № 241 від 27.10.1999 р. вважати: суму 541269,45 грн. –проведення повернення електроенергії відповідачу для ТОВ «Агротек», а суму 347240,55 грн. –погашення кредиторської заборгованості перед позивачем.

Оскільки на момент укладення Договору поставки продукції № 473(1)99У від 28.09.1999 р.; Додаткової угоди № 1 до Договору поставки № 473(1)99У від 28.09.1999 р.; договору поруки № 241 від 27.10.1999 р. був чинним Цивільний кодекс УРСР 1963 р., то правовідносини сторін були врегульовані саме нормами цього кодексу, і повинні були відповідати цим нормам.

Статтею 151 ЦК УРСР визначено, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 1 ст. 191 ЦК УРСР за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.

Приписами ст. 193 ЦК УРСР встановлено, що поручитель, який виконав зобов'язання, набуває всіх прав кредитора по цьому зобов'язанню…

Проаналізувавши вказані норми права, суд вважає, що виконання поручителем зобов'язання замість боржника створює правовідносини, в силу яких поручитель стає на місце вибувшого із зобов'язання кредитора і отримує право зворотної вимоги до боржника в розмірі сплаченої ним суми кредитору. При цьому до поручителя переходять від кредитора всі документи, що підтверджують його право вимоги до боржника.

В якості доказів, що підтверджують виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором поставки продукції № 473(1)99У від 28.09.1999 р.; Додатковою угодою № 1 до Договору поставки № 473(1)99У від 28.09.1999 р. та договором поруки № 241 від 27.10.1999 р. позивач надав суду докази передачі ТОВ «Агротек»стрічки конвеєрної: акти звірки розрахунків станом на 13.12.2000 р. і на 28.10.1999 р. (на суму 888510,00 грн.), довіреність № 942028 від 20.08.2000 р. на суму 1864547,52 грн. для отримання цінностей ТОВ «Агротек»від позивача, податкову накладну на суму 1864547,52 грн. від 23.08.2000р. № 34/85, накладну № 85 від 23.08.2000 р. на суму 1864547,52 грн. на отримання стрічки конвеєрної ТОВ «Агротек». Вивчивши ці документи, суд дійшов висновку, що вони не відповідають вимогам ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України і не можуть бути прийняті судом в якості належних, на підставі яких можна встановити наявність обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. В наданих суду документах не має жодного посилання на угоди, що укладені між сторонами спору і третіми особами, що приймають участь у справі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

По-перше: позивачем не надано суду доказів (документів), що підтверджують виконання ТОВ «Агротек»своїх зобов'язань перед позивачем щодо поставки електричного обладнання, які повинні були перейти позивачу, як поручителю. По-друге: інші докази, надані позивачем, ніяк не співвідносяться із зобов'язаннями відповідача перед новим кредитором –ПВКФ «Родник», оскільки у третьої особи –ТОВ «Агротек»і ПВКФ «Родник»були й інші правовідносини, врегульовані іншими договорами (наприклад, договір поставки № 18-216 від 01.07.1999 р. на загальну суму поставки обладнання 50 000 000,00 грн. (т. 3, арк. с. 108).

Що стосується клопотання від 10.12.2007 р. № 10/1 про визнання причини пропуску позивачем процесуального строку поважною і поновлення пропущеної позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав при виконанні угоди від 11.03.2002 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості на підставі угоди від 11.03.2002 р. про розірвання договору поруки № 56 від 12.12.2000 р., то строк позовної давності пред'явлення позову на підставі цієї угоди, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України. Таким чином, для розгляду клопотання відповідача про поновлення строку пропущеної позовної давності, судом застосовуються положення ЦК України.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачені ст. 16 ЦК України.

Суд вважає, що позивачем не доведено порушення його матеріального права або інтересу, з підстав викладених у позові.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності та вивчивши матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з підстав викладених у позові, задоволенню не підлягають. Таким чином, суд відмовляє  ПВКФ «Родник»в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 27-28, 32-36, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позову –відмовити.

Суддя                                                                                                                      В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.