Ухвала

від 28.02.2013 по справі 5026/2391/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28 лютого 2013 року Справа №14/5026/2391/2011

вх. №926/2012 від 19.01.2012

вх. №1027/2012 від 20.01.2012

вх. №1031/2012 від 20.01.2012

вх. №20474/2011 від 12.12.2011

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю: особисто - арбітражного керуючого Зибіна А.О. (ліквідатор банкрута) не з'явились - представники від товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія", державної податкової інспекції у Черкаському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області, Державного агентства резерву України, розглядає у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяви

заявників 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська

зернова компанія"

2) державної податкової інспекції у Черкаському районі

3) управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

України в Черкаській області

4) Державного агентства резерву України

третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні заявника (державної податкової інспекції у Черкаському районі) управління Державного казначейства у Черкаському районі Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області

про визнання кредиторських вимог до боржника,

у справі за заявою

боржника відкритого акціонерного товариства "Білозірська реалізаційна база

хлібопродуктів"

про визнання його банкрутом, -

В С Т А Н О В И В:

Після визнання боржника банкрутом постановою суду від 24.11.2011 відповідно до вимог ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції станом на 04.11.2012) кредитори подали заяви ліквідатору банкрута та до суду із грошовими вимогами до боржника у яких просили визнати їх у таких сумах:

1) товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" - на суму 4034876,64 грн.;

2) державна податкова інспекція у Черкаському районі - на суму 1179674,40 грн. та поточні вимоги - на суму 145638,00грн.;

3) управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області - на суму 2471,16 грн. капіталізації (для громадян Вовкогон Федір Дмитрович та Герасимчук Дементій Анатолійович);

4) Державне агентство резерву України - на суму 1298802,65 грн.

Судом призначено до розгляду усі заявлені вимоги незалежно від того, кому вони подавались (лише ліквідатору банкрута чи лише суду), з огляду на доцільність єдності визначення заявлених вимог, на необхідність перевірки правильності визначення заявлених вимог, та з метою уникнення у подальшому скарг на вимоги, які були розглянуті ліквідатором банкрута.

У судових засіданнях представники заявників подані заяви підтримали в повному обсязі, у останнє судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили.

Ліквідатор банкрута заявлені вимоги визнав частково. Зокрема, повністю визнав вимоги ТОВ "Нікопольська зернова компанія" та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області, частково визнав вимоги державної податкової інспекції у Черкаському районі (з тих підстав, що 48356,00 грн. згідно з податковим повідомленням рішенням від 11.10.2010 №0000642301/0 не є узгодженою сумою вимог, що 945461,59 грн. простроченої заборгованості перед державою за наданою позикою не підтверджується наданими доказами) і не визнав вимог Державного агентства резерву України у повному обсязі (з тих підстав, що передане на зберігання зерно було реалізовано у виконавчому провадженні і дана обставина підтверджуєтьтся постановами ВПВР ДДВС від 26.12.2007 ВП №5768170 та від 09.12.2005 №238/6, що пропущено строк звернення з вимогою відповідно до ч.3 ст.51 Закону, що є судове рішення згідно з яким у позові Державному агентству з резерву України було відмовлено)

Відповідно до ст.75, 85 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши представників учасників провадження у справі про банкрутство боржника та дослідивши наявні у справі докази суд вважає:

що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" підлягають визнанню у повному обсязі на суму 4034876,64 грн., які підлягають погашенню у четверту чергу. Вкаазані вимоги підтверджуються наданими суду доказами (кредитним договором №4Б1116И від 01.03.2007 на суму 14000000 грн. із змінами, кредитним договором №4Б1509Д від 01.08.2008 на суму 1200000 грн. із змінами,договорів поруки від 16.02.2009 №г.21.1.2.0/5-3317 та 16.02.2009 №г.21.1.2.0/5-3316, договором відступлення права вимоги від 02.11.2009 №1, договором відступлення права вимоги від 25.05.2011 №1/340, накладними на поставку товарно-матеріальних цінностей №№6953, 6998, 6965, 6964, 6955,6951, 6950, 6949, 6948, 6947, 6945, 6944, 6943, 6940, 6939, 6933, 6932, 6924, довіреністю №1 від 01.09.2010, договором про зворотну фінансову допомогу №5 від 02.12.2010, банківськими виписками до копій платіжних доручень №678 - 1820, №583 - 680, №461 - 700, №547 - 350477, №11806 - 26000, №410 - 3000; доказами сплати коштів згідно з договорами уступки №1100 - 451942,80 грн., №1101 - 507416,74 грн., №1102 - 619912,54 грн., №1095 - 963962,65, №1098 - 1822048,32 грн. від 22.08.2012, №780 - 3946206,50 грн. від 20.06.2012);

що вимоги Державної податкової інспекція у Черкаському районі, підлягають визнанню у таких сумах:

185856,90 грн. згідно з податковим повідомленням рішенням 13.03.2009 №0000172301/0, з яких 56887,50 грн. штрафу у шосту чергу та 128964,40 грн. основного платежу у третю чергу. Вказана сума підтверджується постановою Черкаського окружного адміністративного суду та постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №2а/4749/09/2370

945461,59 грн. прострочена заборгованість перед державою за наданою позикою у четверту чергу. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.11.2011 у справі №2а/2370/7409/2011 установлено факт надання бюджетної позички на вказану суму та відмовлено у позові боржника про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про її сплату. Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 постанову Черкаського окружного адміністративного суду скасовано та провадження у справі закрито з тих підстав, що даний позов не підсудний адміністративному суду, відносини є договірними, а тому регулюються відповідними положеннями про правочин та договір. Дослідивши надані в оригіналі документи, підписані обома сторонами, перелік яких вказано та докладно описано у протоколі судового засідання від 06.03.2013 та копії яких надано до справи, суд вважає, що вони є достатніми доказами, які підтверджують її надання у заявленому розмірі. Оскільки вказана сума не є податковим боргом, то підлягає включенню у четверту чергу.

Із заявлених 145638,00 грн. поточних вимог, які виникли на підставі податкового повідомлення рішення від 10.01.2012 №0000092301, з яких 116510 грн. основного боргу та 29128 грн. штрафу суд визнає лише суму основного платежу, який підлягає погашенню у третю чергу. Решту вимог суд не визнає, оскільки відповідно до ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції станом на 04.11.2012) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Що стосується суми 48356,00 грн. згідно з податковим повідомленням- рішенням від 11.10.2010 №0000642301/0 (з яких 32022 грн. штрафу та 16334 грн. основного платежу), то оскільки її оскаржено в установленому порядку ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 у справі №2а/2370/3199/2011 провадження у справі зупинено, отже сума податкового боргу є неузгодженою. тому підстави її визнання відсутні. Суд не вважає доцільним зупиняти розгляд цієї справи до вирішення вказаної, оскільки виходить із розміру тих грошових вимог, які підтверджені документами про їх наявність на час розгляду справи про банкрутство. Виникнення їх у подальшому не позбавляє заявника можливості до припинення провадження у справі про банкруктство звернутися до господарського суду Черкаської області із новою вимогою про їх визнання.

Таким чином, вимоги заявника підлягають визнанню у таких сумах та черговості їх погашення: 245474,40 грн. у третю чергу; 945461,59 грн. у четверту чергу; 56887,50 грн. у шосту чергу;

що вимоги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області підлягають визнанню повністю у сумі 2471,16 грн.

Так, заявник здійснює відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадянам Вовкогону Федору Дмитровичу та Герасимчуку Дементію Анатолійовичу. Відповідно до ч. 6 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів розпорядником майна згідно з даними обліку банкрута. Оскільки здійснюється спрощена процедура ліквідації боржника і заявник не міг заявити вимоги до визнання боржника банкрутом, останні підлягають визнанню у процедурі ліквідації.

Задоволення вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, здійснюється в тому числі і шляхом капіталізації їх вкладів на майбутнє: обчислення розміру капіталізації здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №765; отримувачем коштів відповідно до ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У даному випадку останній виступає як привілейований кредитор, тому вимога заявника підлягає визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів у другу чергу;

що вимоги Державного агентства з резерву України, первісно заявлені на суму 1298802,65 грн., підлягають визнанню частково, у сумі 805529,25 грн. основного боргу у четверту чергу, оскільки підтверджуються договором відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 25.08.1998 №юр-2зб/338-98 та приймальними актами (сохранными обязательствами, форма р-16) №180 від 18.10.1999, №181від 18.10.1999, №184 від 18.10.1999, №186 від 18.10.1999, №188 від 18.10.1999, №189 від 18.10.1999, №163 від 27.09.1999, №136 від 07.09.1999, №200 від 29.12.1999, №201 від 29.12.1999, ціновою довідкою позивача у тексті заяви, право на надання якої надано заявнику законом.

Вимоги заявника на суму 220635,01 грн. штрафу у розмірі 100% від суми незабезпечення збереження відповідно до п.10 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" з підстав "незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву" та пені на суму 272638,39 грн. за період з 24.06.2005 по 19.01.2012 відповідно до п.16 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" обчисленої "з вартості самовільно використаних матеріальних цінностей задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Пунктами 10 і 16 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (у редакції на 12.03.2002) передбачено: "10. За самовільне відчуження (використання, реалізацію) матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення. 16. Розмір пені, передбачений пунктами 7, 8, 9, 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, а передбачений пунктами 14 і 15, - з суми простроченого платежу, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Станом на час розгляду вимог пункт 10 вказаної ст.14 має таку редакцію: "10. У разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей."

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.03.2002 у справі № 04/246 у позові Державного агентства з управлінням державним матеріальним резервом до боржника про зобов'язання відповідача відновити до Державного резерву самовільно використані зернопродукти в кількості 385,45 тонн та про стягнення 462134,80 грн. штрафу і пені за самовільне використання зернопродукції та за безтоварну закладку пшениці відмовлено повністю. Рішення мотивовано не доведеністю факту самовільного використання відповідачем матеріальних цінностей державного резерву та факту безтоварної закладки зерна, про які йдеться у акті перевірки цінностей від 06.02.2001, оскільки використання основної частини цінностей не було самовільним

Отже обставини, які заявлені як підстава правопорушення, відсутні як на час прийняття цього судового рішення так і на час розгляду вимог у цій справі. Доводи про те, що новий акт суд відхиляє, оскільки ним не спростовується висновок суду що відсутності самовільного використання матеріальних цінностей - вони були реалізовані органом ДВС. У зв'язку з цим відсутні правові підстави покладення передбаченої п.10 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідальності на боржника у заявленому обсязі. У зв'язку з цим суд не покладає в основу цього рішення такі обставини, як те, що факт порушення права заявника було виявлено у 2001 році, а не 24.06.2005 (дата складення нового акта перевірки), що заявник не ставив питання у судовому порядку про відновлення порушеного права більш як 11 років, що пеню нараховано під час дії мораторію тощо.

З огляду на вищевказане судове рішення від 12.03.2002 суд відхиляє доводи ліквідатора банкрута про відсутність підстав для визнання вимог взагалі, оскільки суду не надано доказів того, що зобов'язання є припиненим в установленому порядку (тобто відповідно до судового рішення, оскільки не було предметом позову, чи у зв'язку з іншими обставинами). Також суд відхиляє доводи про подання заяви з пропуском строку, оскільки заява судом зареєстрована 20.01.2012, а здана службі доставки 19.01.2012.

Керуючись ст.23, 31, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції станом на 04.11.2012) суд -

УХВАЛИВ:

Визнати кредиторами боржника та включити до реєстру вимог кредиторів вимоги таких кредиторів із наступною черговістю їх погашення:

1) товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія"(Дніпропетровська обл., м. Нікополь, пр. Електрометалургів, 224, ідентифікаційний код 31337984 ) - на суму 4034876,64 грн. у четверту чергу;

2) державної податкової інспекції у Черкаському районі (м. Черкси, вул. Енгельса, 157, ідентифікаційний код 34503239) - 245474,40 грн. у третю чергу; 945461,59 грн. у четверту чергу; 56887,50 грн. у шосту чергу;

3) управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області (м. Черкаси, вул. Вернигори, 4) - на суму 2471,16 грн. капіталізації (для громадян Вовкогона Федора Дмитровича та Герасимчука Дементія Анатолійовича);

4) Державного агентства резерву України (м. Київ, вул. Пушкінська, 28, ідентифікаційний код 37472392) - на суму 805529,25 грн. у четверту чергу.

У решті заявлених вимог відмовити.

Ухвала суду набрала законної сили, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 03.04.2013.

Направити дану ухвалу ліквідатору банкрута (Зибіну А.О.), кредиторам (4), третій особі, боржнику.

Суддя Ю.А. Хабазня

7