Постанова

від 10.02.2009 по справі 1053-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1053-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.02.2009Справа №2-31/1053-2008А

12 годин 47 хвилин

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Лауман Ю.С.

за участю представників сторін :

від позивача  –  Ровенський М.А., дов. б/н від 05.01.09р.  

від відповідача – Шенягіна Т.Ю., дов.№102/10-0 від 27.08.08р., Долгіх О.Л., дов.№1504/9/10-0 від 09.02.07р., Казакова Н.П., дов.№28/10-0 від 27.02.08р.

від третьої особи 1 – Шмігель О.О., дов.№2 від 31.12.08р., Щербакова І.П., дов.№48 від 31.12.08р.

від третьої особи 2 -  Шахматова Н.В., лов.№01/03 від 08.01.09р., Халаімов В.Г., дов.№37/03 від 10.01.09р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом – Сімферопольського комунального підприємства  «Полігон XXI» (95048, м.Сімферополь, вул.Трубаченко, 25)

до відповідача – Державної податкової інспекції в м.Сімферополі (95053, м.Сімферополь, вул.М.Залкі, 1/9)

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1)          Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища (95000, м.Сімферополь, вул.Кечкеметська, 198)

2)          Управління міського господарства Сімферопольської міської Ради (95000, м.Сімфнрополь, вул.Толстого, 13)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Сімферопольське комунальне підприємство  «Полігон XXI» звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до відповідача – Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АРК з позовними вимогами про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0008642301/0 від 08.06.07р., яким визначено податкове зобов'язання по сплаті збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 7950386,84грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємство не є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки не є власником твердих побутових відходів, рішення відповідача ґрунтується на помилкових висновках та не відповідають діючому законодавству. Крім того, позивач вказує, що не отримав рішення ДПА України на повторну скаргу, а відтак  податкове повідомлення-рішення є скасованим.  

У ході судового розгляду справи позивач, користуючись своїм правом, наданим ст.ст.51, 137 Кодексу адміністративного судочинства України, змінив свої позовні вимоги відповідною заявою і просить суд визнати протиправними  та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008642301/0 від 08.06.07р., №0008642301/1 від 10.07.2007р., №0008642301/2 від 15.10.2007р., №0008642301/3 від  27.12.2008р. в частині збору за розміщення відходів як складової частини збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 7945749,38грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не згоден з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та просить суд в задоволенні позову відмовити за мотивами, викладеними у запереченнях. Вказує, що позивач є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки приймає на розміщення від суб'єктів підприємницької діяльності  тверди побутові відходи.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору  -  Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища залишає вирішення спірного питання на розсуд суду.

Управління міського господарства Сімферопольської міської Ради підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у письмових поясненнях (а.с.50 т.2).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню  з наступних підстав.

ДПІ в м.Сімферополі в АР Крим провела виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Сімферопольським комунальним підприємством «Полігон XXI» за період з 01.01.2004р. по 31.12.2006р., за результатами якої складено акт №3182/23-2/32401924 від 31.05.2007р.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м.Сімферополі АРК винесено податкове повідомлення-рішення №0008642301/0 від 08.06.2007р., яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 7950386,84грн., у тому числі 3975193,42грн. основного платежу та 3975193,42грн. штрафних санкцій.

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами адміністративного узгодження ДПІ у м.Сімферополі винесені  позивачу податкові повідомлення-рішення №0008642301/1 від 10.07.2007р., №0008642301/2 від 15.10.2007р., №0008642301/3 від  27.12.2008р. якими визначено податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища  в цієї ж сумі – 7950386,84грн.

Перевіркою було встановлено, що Сімферопольське комунальне підприємство «Полігон XXI» є платником збору  за забруднення навколишнього природного середовища щодо розміщення відходів, за обсяги відходів, прийнятих на розміщення від суб'єктів підприємницької діяльності, але ліміти на розміщення відходів у 2004р., 2005р, 2006р. підприємство не отримувало, суму податкового зобов'язання  зі збору за забруднення навколишнього природного середовища  в  частині  за викиди стаціонарними джерелами забруднення і за розміщення відходів самостійно не нараховувало, сплату збору не проводило.

На підставі викладеного, в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.п.2.1, п.п.3.1, п.4, п.п.5.5, п.п.6.1, п.п.6,2, п.п.6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища , затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. №162/379, ст..ст.1, 13, 17, 39 Закону України «Про  відходи» від 05.03.1998р. №187/98-ВР, ст..44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991р. №1264-XII, в результаті чого донараховано  податкове зобов'язання  зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 2 кварталу 2004 року по 4 квартал 2006 року на загальну суму 3975193,41грн., в тому числі за 2 квартал 2004 р. – 189327,55грн., 3 квартал 2004 р. – 195286,54грн., 4 квартал 2004р. -  201767,07грн., 1 квартал 2005р. -  218229,90грн., 2 квартал 2005р. -  219510,64грн., 3 квартал 2005 р. – 203407,34грн., 4 квартал 2005 р. – 274813,80грн., 1 квартал 2006р. – 540486,57грн., 2 квартал 2006р. – 621608,65грн.,  3 квартал 2006р. – 637691,41грн., 4 квартал 2006р. – 673063,95грн.

Із загальної суми донарахованого податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища - 7950386,84грн. позивач не оспорює  суму 4637,46грн., яка визначена за викиди стаціонарними та пересувними джерелами забруднення.

Висновки податкового органу про те, що позивач є платником збору за  забруднення навколишнього природного середовища щодо розміщення на полігоні твердих побутових відходів ґрунтуються на тому, що позивач за договорами з власниками побутових відходів отримує відходи для розміщення на полігоні, а тому становиться власником  цих відходів. На підтвердження такої правової позиції відповідач посилається на лист Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.05.2003р. №4914-К/26-11/115-11, в якому вказано, що відповідно до п.4 Порядку №303 у розрахунках збору за розміщення відходів мають вказуватися фактичні обсяги відходів, що дійсно розміщуються га території суб'єкта господарської діяльності і на яки у нього є дозвіл на розміщення. Обсяги відходів , які передані на договірних засадах іншим  суб'єктам господарської діяльності, вже не є власністю суб'єкта , що передав, і тому не повинні враховуватись у розрахунках збору за розміщення відходів, який має стягуватись із цього суб'єкта.

Проте такий висновок податкового органу є помилковим і не ґрунтується на нормах діючого законодавства, що регламентує дані правовідносини.

Сімферопольське комунальне підприємство «Полігон XXI» згідно статуту здійснює експлуатацію міського полігону твердих побутових відходів площею 23,8636га згідно державного акту на право постійного користування землею КМ -004636 від 20.09.02р., виданого на Управління міським господарством. Згідно довідки  Головного управління статистики в АРК про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності  Сімферопольського комунального підприємства «Полігон XXI» є діяльність з обробці твердих відходів (а.с.67, т.1).

Отже у процесі своєї господарської діяльності позивач не утворює тверди побутові відходи,  а здійснює остаточне розміщення твердих побутових відходів при їх видалені, утворених іншими суб'єктами господарювання.

Як вбачається з акту перевірки за період, що перевірявся, між СКП «Полігон XXI»  і суб'єктами господарювання діяли договори, предметом яких є регулярне розміщення твердих побутових відходів на міському звалищі  (полігоні) у обсягах, що  обумовлені договором і відповідають встановленим лімітам на захоронення. При цьому замовниками за вказаними договорами  виступали як суб'єкти комунальної власності  так і суб'єкти  господарювання інших форм власності.  За умовами вказаних договорів  замовник здійснює доставку твердих побутових відходів своїм автотранспортом, несе відповідальність за відповідність відходів,  що привезені на міське звалище, лімітам (а.с.90-102, т.1).

З матеріалів справи вбачається та не оспорюється відповідачем, що саме замовники за договорами з позивачем, як власники твердих побутових  відходів, отримували  ліміти на утворення та розміщення відходів і сплачували збір за забруднення навколишнього природного середовища.    

Відповідно до статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Згідно статті 1 Закону України «Про відходи»  відходи -  будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.  Розміщення відходів – зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. Зберігання відходів  -  тимчасове   розміщення   відходів   у спеціально  відведених  місцях  чи  об'єктах  (до їх утилізації чи видалення). Захоронення  відходів  - остаточне розміщення відходів при їх видаленні  у  спеціально  відведених  місцях  чи на об'єктах таким чином,  щоб  довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Відповідно до статті 39  Закону України «Про відходи»  за розміщення відходів з суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата, яка розраховується на основі нормативу на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки і цінності території на якій вони розміщені та лімітів. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно п.2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі – збір) справляється за:

-          викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі -  викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

-          скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі – скиди);

-          розміщення відходів.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища , затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Відповідно до положень пункту 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору та положень пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища,  суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюється платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючи коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2,  і визначаються за формулою, наведеною в п.6.4 вказаної Інструкції.

Пунктом 2 Порядку розроблення , затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998р. №1218 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів на території України, передбачено, що розміщення відходів – зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях  чи на об'єктах, а ліміт на розміщення відходів – обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.

Відповідно до положень вищезазначеного Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору ліміти на утворення та розміщення відходів погоджуються органами Мінекоресурсів на місцях та затверджуються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міською державною адміністрацією.

Пунктом 18 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, передбачено, що ліміти на утворення та розміщення відходів встановлюються терміном на один рік і доводяться до власників відходів до 1 жовтня поточного року.

У разі утворення відходів, що перевищують обсяги затверджених лімітів, власник відходів повинен одержати на них окремий дозвіл.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що підприємство, яке здійснює розміщення відходів в межах встановленого ліміту сплачує збір за забруднення навколишнього природного середовища відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють це питання. При цьому судом зазначається, що положення п.6 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору,  п.18 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів та положення п.5.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища свідчать, що ліміти на розміщення відходів встановлюються для власників відходів на рік,  тобто  встановлюється обмежена кількість відходів, яку саме власник може розміщувати  протягом  року. Крім того, відповідно до положень п.8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору та положень п.5.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища за понадлімітні  обсяги  скидів і розміщення відходів, тобто виявлений у власника обсяг відходів, на яки у нього  немає дозволу  на розміщення  і які підлягають обов'язковому розміщенню за окремим дозволом орагнів Мінекоресурсів на місцях, збір обчислюється в установленому порядку в п'ятикратному розмірі.

Наведене дає підстави для висновку, що у позивача у періоді, що перевірявся відповідачем, не виникло податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки позивач не є власником твердих побутових відходів, які утворені у процесі діяльності інших суб'єктів господарювання. А тому позивач не був включений до переліку підприємств, яким у встановленому законом порядку видано дозвіл на розміщення відходів, і не отримував лімітів на утворення та розміщення твердих побутових відходів за відсутністю підстав для їх отримання.

Остаточне розміщення твердих побутових відходів  на спеціально відведеної території не є операцією, яка призводить до набуття права власності позивача на відходи, що розміщуються. При цьому суд зазначає, що  позивач не становиться платником збору, а власники твердих побутових відходів не звільняються від сплати  збору за забруднення навколишнього природного середовища у випадку укладення ними договорів на передачу відходів іншому суб'єкту господарювання, в даному випадку позивачу,  згідно листа  Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.05.2003р. №4914-К/26-11/115-11, як вважає відповідач, оскільки даний лист не має нормативно-правового характеру, а законодавством зі збору за забруднення навколишнього природного середовища таких пільг для власників відходів не встановлено.

Відтак визначення позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі  3972874,69грн. та, відповідно, застосування штрафних санкцій в сумі 3972874,69 грн. є неправомірним.

Крім того, як на основу протиправності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень в частині визначення штрафних санкцій в сумі 3972874,69грн. відповідно до п.17.1.3, п.17.1.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” суд  зазначає   наступне.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 вказаного Закону встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання)   за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання таким    платником    податків    податкового   повідомлення   від контролюючого  органу,  але  не  більше п'ятдесяти відсотків такої суми  та  не  менше  десяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання платника податку, нараховане контролюючим органом відповідно до пункту 4.2 і пункту 4.3 статті 4 Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2.

Отже фактично підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону встановлює необхідність погодження податкового зобов'язання, з якого сплачуються штрафні санкції. На момент винесення рішення про застосування штрафних санкцій у зазначеній сумі податкове зобов'язання не було узгодженим.

Відповідно до пункту 17.1.6 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у   разі   коли  платника  податків  (посадову  особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення  від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти  оподаткування,  що  призводить  до  заниження податкового   зобов'язання   у  великих  розмірах,  такий  платник податків   додатково   до  штрафів,  визначених  цим  пунктом,  за наявності  підстав  для  їх  накладення  сплачує  штраф  у розмірі п'ятдесяти   відсотків  від  суми  недоплати,  але  не  менше  ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже наведена норма надає права податковому органу застосувати штрафну санкцію за цим пунктом тільки за наявністю вказаних умов. Наявність лише одного факту заниження податкового  зобов'язання   у   великих   розмірах  не є тією умовою, що встановлена наведеною нормою закону.

Таким чином, застосування відповідачем штрафних санкцій у спірному податковому повідомленні - рішенні є неправомірним.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог Сімферопольського комунального підприємства  «Полігон XXI», визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Сімферополі  №0008642301/0 від 08.06.2007р., №0008642301/1 від 10.07.2007р., №0008642301/2 від 15.10.2007р. і №0008642301/3 від 27.12.2007р. в частині визначення Сімферопольському комунальному підприємству «Полігон XXI» податкового зобов'язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 7945749,38грн., у тому числі 3972874,69грн. основного платежу  та 3972874,69грн. штрафних санкцій.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.  

У судовому засіданні 10.02.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 16.02.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 9, 17, 70, 71, 86, ч.1ст.94, 98, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

1.    Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі  №0008642301/0 від 08.06.2007р., №0008642301/1 від 10.07.2007р., №0008642301/2 від 15.10.2007р. і №0008642301/3 від 27.12.2007р. в частині визначення Сімферопольському комунальному підприємству  «Полігон XXI» податкового зобов'язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 7945749,38грн., у тому числі 3972874,69грн. основного платежу  та 3972874,69грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Сімферопольського комунального підприємства  «Полігон XXI» (95048, м.Сімферополь, вул.Трубаченко, 25, ОКПО 32401924)  3,40грн. державного мита.

          Виконавчий лист видати у встановленому ст.254 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом  подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку і строки, передбачені пунктом 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі  – з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копію постанови надіслати на адреси сторін та третіх осіб рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.