Рішення

від 05.02.2009 по справі 20/470/08-22/40/09-20/43/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/470/08-22/40/09-20/43/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.09                                                                             Справа №  20/470/08-22/40/09-20/43/09

Суддя   Гандюкова  Л.П.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Обен”, Запорізька область, смт.Якимівка.      

до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області,  Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка.

про визнання частково недійсним рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 41 від 10.07.2008р.,

                                                                                                          Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача   –      Касьяненко М.І. (довіреність № б/н від 12.11.2008р.);

Від відповідача   –          не з'явився (Піддубняк С.А., довіреність б/н від 01.09.2008р. у судовому засіданні 27.11.2008р.)  

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов визнання недійсним п.5 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 41 від 10.07.2008р. в частині зобов'язання ТОВ “Обен” в місячний термін укласти угоду з селищною радою щодо відшкодування збитків бюджету за фактичне використання земельної ділянки з 27.09.2007р. у розмірі орендної плати.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області у зв'язку з виробничою необхідністю справа № 20/470/08-22/40/09 передана на розгляд судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою суду від 28.01.2009р. справа прийнята до провадження, справі присвоєно №20/470/08-22/40/09-20/43/09, судове засідання призначено на 05.02.2009р.

          05.02.2009р. справу розглянуто, за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримує вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані наступним. Пункт 5 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 10.07.2008 р. № 41, яким на підприємство покладено обов'язок укласти з селищною радою угоду щодо відшкодування збитків бюджету за фактичне використання земельної ділянки з 27.09.2007 р. у розмірі орендної плати є незаконним, виходячи з наступного: повноваження органів місцевого самоврядування у взаємовідносинах з учасниками відносин у сфері господарювання регламентуються ГК України та ЦК України, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Жоден з вищезазначених правових актів не надає відповідачу повноважень про покладення обов'язку укласти з селищною радою угоду щодо відшкодування збитків бюджету за фактичне використання земельної ділянки.  Пункт 5 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 10.07.2008 р. № 41 не містить мотивованих пояснень з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів. В рішенні не зазначено ні розмір земельної ділянки, за який повинно бути сплачено орендну плату, ні розмір орендної плати, відсутні посилання на відповідні положення нормативно-правових актів, які б давали підстави для укладення угоди про відшкодування збитків бюджету за фактичне користування земельною ділянкою. Крім того, позивач вказує, що підприємство є оздоровчим закладом та відповідно до ст. 12 Закону України “Про плату за землю”  звільнено від плати за землю. Просить визнати недійсним п. 5 рішення Кирилівської селищної ради  від 10.07.2008р. № 41 як прийнятий з перевищенням повноважень та є таким, що не відповідає вимогам закону.

Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві зазначив, що відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року “Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам”, власникам землі відшкодовуються збитки заподіяні тимчасовим зайняттям земельних ділянок. Відповідно до п. 3 даної постанови відшкодуванню підлягають інші збитки, включаючи неодержані доходи –доходи, які міг би одержати власник землі із земельної ділянки і які він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття. Відповідно до п. 5 вказаної постанови збитки відшкодовуються власникам землі за рахунок власних коштів після прийняття радою рішення про вилучення земельної ділянки у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку. Згідно рішення Кирилівської селищної ради № 63 від 05.09.2006 р. “Про відшкодування збитків місцевого бюджету за фактичне використання земельних ділянок”, яке вказане в преамбулі спірного рішення, встановлено розмір обов'язкового платежу за фактичне використання земельної ділянки, тобто з моменту отримання права власності на майно, розташоване на земельній ділянці, в розмірі орендної плати. Також даним рішенням зобов'язано землевпорядника при підготовці рішення про надання земельної ділянки в оренду, передбачати необхідність укладання угоди про відшкодування збитків та зобов'язано юриста Кирилівської селищної ради готувати проект відповідних угод між Кирилівською селищною радою та землекористувачем. Крім того,  стверджувати, що ТОВ “Обен” звільнено від плати за землю як оздоровчий заклад немає підстав, так як ст. 12 Закону України  “Про плату за землю” звільняються оздоровчі заклади від земельного податку. В даному випадку земельна ділянка надається в оренду з зобов'язаннями сплачувати орендну плату.

У судове засідання 05.02.2009р. відповідач не з'явився, 16.12.2008р. до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність відповідача.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін,  суд

                                                ВСТАНОВИВ:

10.07.2008 р. двадцять четвертою сесією п'ятого скликання Кирилівської селищної ради прийнято рішення № 41, згідно з яким, зокрема  затверджено ТОВ “Обен” проект відведення земельної ділянки під розміщення дитячого оздоровчого табору “Гвоздіка”, яка розташована в смт. Кирилівка, вул.Коса Федотова, 221 Якимівського району Запорізької області (п.1), надано ТОВ “Обен” земельну ділянку площею 2,6695 га для розміщення дитячого оздоровчого табору “Гвоздіка” в довгострокову оренду на 49 років, за рахунок земель рекреаційного призначення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (п.2), встановлено ТОВ “Обен” орендну плату у сумі 79784,46 грн. щорічно відповідно до Розрахунку орендної плати земельної ділянки згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданим Якимівським районним відділом земельних ресурсів (п.3), зобов'язано ТОВ “Обен” в термін трьох місяців з дати прийняття даного рішення укласти договір оренди та пройти його державну реєстрацію (п.4), зобов'язано  ТОВ “Обен” в місячний термін укласти угоду з селищною радою щодо відшкодування збитків бюджету за фактичне використання земельної ділянки з 27.09.2007р. у розмірі орендної плати (п.5).

16.09.2008р. ТОВ “Обен” звернулося до суду з позовом та просить визнати недійсним п.5 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 10.07.2008р. №41.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

           Згідно з ч.10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

           Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх  посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 13 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначних цим Кодексом.  

Відповідно до Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Волевиявлення відповідного органу, як власника землі, у господарських відносинах –орендодавця здійснюється у формі рішення такого органу (зокрема, органу місцевого самоврядування, оскільки він є колегіальним органом).

Таким чином, даний спір підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального Кодексу України, оскільки є спором про захист права особи у господарських відносинах.

Спірний пункт 5 рішення № 41 від 10.07.2008 р. Кирилівської селищної ради є таким, що суперечить нормам чинного законодавства, порушує права ТОВ “Обен”, оскільки позивач зобов'язується укласти угоду з селищною радою щодо відшкодування збитків бюджету за фактичне використання земельної ділянки з 27.09.2007 р. у розмірі орендної плати, при цьому у преамбулі рішення вказано, що рада керувалась п.34 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст.12, 124,125,126 та п.12  Перехідних положень Земельного кодексу України та враховувала раніше прийняте рішення сесії від 06.09.2006р. №63 “Про відшкодування збитків місцевому бюджету за фактичне використання земельних ділянок”.

Між тим, жодна з наведених норм законодавства не передбачає право селищної ради зобов'язувати самостійного суб'єкта господарювання в примусовому порядку укладати будь-які правочини (договори, угоди).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності. Суб'єктами цих зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у ст.55 цього Кодексу, негосподарюючі  суб'єкти –юридичні  особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Згідно з ст. 179 цього Кодексу майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими  суб'єктами –юридичними  особами на  підставі господарських договорів, є господарсько–договірними зобов'язаннями. Укладення господарського  договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному  замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості  укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади  або  органів  місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 180, 181 ГК України передбачений порядок укладання договорів та істотні умови господарського договору.

Спірний пункт рішення, також як і преамбула рішення, не містить посилання на норми закону, які передбачають обов'язок юридичної особи,  якій надається в користування земельна ділянка, укласти договір (угоду), а також право селищної ради визначати конкретні умови цієї угоди.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що  земельна ділянка перебувала у постійному користуванні іншого землекористувача, і лише рішенням №42 сесії Кирилівської селищної ради від 10.07.2008р. державний акт на право постійного користування землею визнано таким, що втратив чинність.

Посилання в преамбулі  рішення №41 на рішення сесії Кирилівської селищної ради від 05.09.2006 р. № 63 “Про відшкодування збитків місцевому бюджету за фактичне використання земельних ділянок” також не може бути підставою для зобов'язання  укласти таку угоду. Згідно п. 4 цього рішення землевпорядниками Кирилівської селищної ради при виявлені факту використання землі без відповідних документів, що підтверджують право власності/користування землею, при підготовці проектів рішень сесії про надання передачу земельних ділянок в оренду/власність, передбачати необхідність укладати угоди про  відшкодування збитків бюджету від неотримання коштів Кирилівською селищною радою за фактичне землекористування.

Вказане рішення ради, як акт органу місцевого самоврядування, не  застосовується судом на підставі ст. 4 ГПК України, так як не відповідає законодавству України. Постанова Кабінету Міністрів  України від 19.04.1993 р. № 284, яка вказана у преамбулі  рішення №41, передбачає порядок  визначення та відшкодування  збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних у конкретно визначених випадках. Крім того, визначає, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

На підставі ст.22 ЦК України, ст.ст.224-226 ГК України законом визначені конкретні умови, порядок відшкодування збитків, склад та їх розмір. Тобто, відшкодування збитків можливе за умов та в порядку, встановленому законом, а не шляхом зобов'язання  до укладення угоди про відшкодування збитків.

На підставі викладеного, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

  Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

  Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

  Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним п. 5 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 41 від 10.07.2008р.

Стягнути з Кирилівської селищної ради (72563, Запорізька область, Якимівський район, вул. Калініна, 67, р/р 33217828800018 в УДК в Запорізькій області, МФО 823015, ЄДРПОУ 25489968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Обен” (72500, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Леніна, 42, ЄДРПОУ 30708148)  суму 85 грн. витрат на державне мито, суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

                                Суддя                                                                   Л.П. Гандюкова

             Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.   Рішення оформлено і підписано у повному обсязі  05.02.2009 р.