Ухвала

від 19.03.2013 по справі 2-365/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/2590/13

Головуючий у першій інстанції Куркан М.М.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія - 57

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Плавич Н.Д., Гірняк Л.А., при секретарі судового засідання Кушнір М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Малиновського району м. Одеси на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 січня 2013 року по цивільній справі за позовом заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави, в особі Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та Державної інспекції сільського господарства в Одеській області до ОСОБА_2, за участю 3-ої особи Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання неправомірним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації, -

встановила:

13 березня 2012 року заступник прокурора Малиновського району м. Одеси звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з вищевказаним позовом в інтересах держави, в особі Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та відділу Деркомзему у Овідіопольському районі за участю 3-ої особи Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області звернувся до суду, який в подальшому уточнив в частині звернення в інтересах Державної інспекції сільського господарства в Одеській області та в якому просив суд, визнати неправомірним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 438099, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010552900090 від 28 листопада 2005 року, виданого відповідачці ОСОБА_2 на підставі договору міни землі від 26.11.2004 р., який був визнаний дійсним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси № 2-8856/2005 від 31.08.2005 р. на земельну ділянку площею 1,33 га, кадастровий номер 5123783000:01:002:0057, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Новоградківська сільська рада (за межами населених пунктів) посилаючись на рішення Апеляційного суду Одеської області від 21.02.2012 р., яке набрало законної сили і ніким не було оскаржене, і яким була задоволена апеляційна скарга прокурора Малиновського району м. Одеси, рішення Малиновського райсуду м. Одеси від 31.08.2005 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору міни дійсним та визнання права власності на земельну ділянку - скасоване, ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору міни землі, підписаного обома сторонами 26.11.2004 р., за яким ОСОБА_2 передаються у власність земельній ділянки, зазначені у державному акті на право власності на землю серії І-ОД № 090641, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю Новоградківської с/р № 54 від 16.01.2001 р., а ОСОБА_2 передається у власність ОСОБА_3 майно, визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку загальною площею 29,16 га рілля, зазначеному у вищевказаному державному акті на право власності на землю.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 січня 2013 року було відмовлено в задоволенні позову заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави, в особі Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та Державної інспекції сільського господарства в Одеській області до ОСОБА_2, за участю 3-ої особи Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання неправомірним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації.

28.01.2013 року заступник прокурора Малиновського району м. Одеси подав апеляційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 січня 2013 року. В обґрунтування якої посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме на те, що судом першої інстанції не було враховано, що було скасовано підставу для видачі державного акту на ім'я відповідачки, яка на думку прокуратури безпідставно використовує земельну ділянку, при цьому сам прокурор має право на представництво інтересів держави. Крім того, не погоджувався з висновками суду щодо обрання ним невірного способу захисту.

В судовому засіданні представник прокурора позов підтримав. Підтвердив, що земельна ділянка використовується за функціональним призначенням.

Представники Овідіопольської РДА Одеської області, Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, Новоградківської с/р Овідіопольського району Одеської області в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення приєднані до матеріалів справи.

На час розгляду справи в апеляційному суді не надали доказів того, що вони не з'явилися до суду з поважних причин. Згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідачки просив апеляційну позов відхилити, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників процесу, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з наявності декількох підстав, за наявності яких він повинен був відмовити в задоволенні позову. Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.02.2012 р., яке набрало законної сили і ніким не було оскаржене, була задоволена апеляційна скарга прокурора Малиновського району м. Одеси, рішення Малиновського райсуду м. Одеси від 31.08.2005 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору міни дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, за яким відповідачкою був отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 438100, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010552900089 від 28 листопада 2005 року, виданого ОСОБА_2 на підставі договору міни землі від 26.11.2004 р., рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 2-8856/2005 від 31.08.2005 р. на земельну ділянку площею 1,62 га, кадастровий номер 5123783000:01:002:0061, призначену для ведення товарного сільськогосподарського господарства, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Новоградківська сільська рада (за межами населених пунктів) - скасоване, ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору міни землі, підписаного обома сторонами 26.11.2004 р., за яким ОСОБА_2 передаються у власність земельній ділянки, зазначені у державному акті на право власності на землю серії І-ОД № 090641, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю Новоградківської с/р № 54 від 16.01.2001 р., а ОСОБА_2 передається у власність ОСОБА_3 майно, визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку загальною площею 29,16 га рілля, зазначеному у вищевказаному державному акті на право власності на землю (а.с. 5-6). При цьому, судом вірно зроблено висновок, про те, що наслідками такої відмови є нікчемність правочину, тобто він може породити лише ті правові наслідки, які пов'язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України). Відповідно, навіть за таких умов земельна ділянка знаходиться не у власності держави, в особі Овідіопольська РДА, інтереси якої в даному спорі захищає прокурор, а у приватній власності. Законним власником вказаної земельної ділянки з 16.01.2001 року - з дня отримання Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ОД № 090641 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 54 від 16.01.2001 р. - є ОСОБА_3, у зв'язку з чим, повноваження стосовно володіння, користування та розпорядження вказаною ділянкою з зазначеної дати, належить саме ОСОБА_3, а не Овідіопольській РДА, і саме ОСОБА_3 повинен бути належним позивачем по даній справі, якщо останній має підстави вважати порушеними чи оспореними свої права. При цьому вимагати застосування наслідків недійсного правочину вправі будь-яка особа, якщо вона доведе свою зацікавленість (ч. 6 ст. 216 ЦК України). Суд першої інстанції вірно зауважив, що згідно із ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави -є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Як вказано у Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 - прокурори та їхні заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. При цьому, пунктом 11 Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що, оскільки, правом на звернення до суду за захистом -наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, - то вказати чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Наведені вірно встановлені обставини та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права призвели суд першої інстанції до висновку, що позивач не довів порушення державного інтересу в особі Овідіопольської РДА чи Державної інспекції сільського господарства в Одеській області у відносинах між приватними особами - власником земельної ділянки та її фактичним користувачем. При цьому, судова колегія звертає увагу апелянта на те, що особа, яка відповідно до закону вправі самостійно порушувати питання про застосування наслідків недійсності правочину ОСОБА_3, взагалі не було притягнуто до участі в розгляду справи, що через неповноту суб'єктного складу, також є самостійною підставою для відмови в позові.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту. Такий висновок суду було обґрунтовано системним аналізом ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», пунктом 27 Постанови КМУ № 1021 від 09.09.2009 р. «Про затвердження порядків ведення Поземельної Книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», ст.ст. 16, 21 ЦК України. Так само згідно зі ст. 152 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають захисту способами встановленими цією статтею. Проте, право на задоволення позову має особа, яка звернулась до суду якщо вона є носієм певного матеріального права, яке вона намагається захистити. Оскільки, право власності на спірну земельну ділянку належить фізичній особі, яка не притягалась до участі в розгляді справи суд першої інстанції вірно зазначив, про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому висновок про невірне обрання способу захисту втрачає своє процесуальне значення, оскільки особа, яка звернулась до суду, не є носієм такого права та не має права відповідно до закону на звернення в інтересах фізичних осіб, а також для встановлення правових наслідків в інтересах вказаних особі та/або держави. Відповідно, довід апеляційної скарги щодо обрання способу захисту та його відповідності специфіки спірних правовідносин відхиляється апеляційним судом. Щодо посилання в апеляційної скарзі на неприпустимість переходу права власності на земельну ділянку та Постанову Пленуму ВСУ від «Про практику застування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», то на момент розгляду справи в апеляційному порядку такого рішення не існує, а тому і посилання в апеляційної скарзі на цю обставину втрачають процесуальний сенс, та відхиляються колегією суддів. Так, само посилання апелянта на безпідставне використання земельної ділянки за умови відсутності в діях відповідача складу будь-якого правопорушення та належних та допустимих доказів цього, може мати значення тільки для власника земельної ділянки - фізичної особи ОСОБА_3, права якого після скасування вказаного вище рішення Малиновського районного суду м. Одеси було відновлено та не оспорюється заступником прокурора Малиновського району м. Одеси. З такої процесуальної ситуації слід зробити висновок, що задоволення позовних вимог заступника прокурора передбачає захист інтересів приватної особи ОСОБА_3, що не підпадає під виключення для представництва прокурором інтересів фізичних осіб передбачених Законом України «Про прокуратуру України», який згідно зі ст. 2 ЦК України є самостійним учасником цивільного обігу реалізовує свою право на захист на свій розсуд (ст. 20 ЦК України).

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Малиновського району м. Одеси на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 січня 2013 року - відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

Н.Д. Плавич

Л.А. Гірняк

19.03.2013 року м. Одеса