Ухвала від 06.02.2009 по справі 15/181-08-4049

15/181-08-4049

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

         "06" лютого 2009 р.Справа  № 15/181-08-4049

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              М.Д. Стойковій

За участю представників:

від позивача  -      не з'явився,

від відповідача -   Якімов Ф.В.,

від третьої особи –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство”, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача  - Міністерство транспорту та зв'язку України,  до Закритого акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець” про визнання мирової угоди недійсною, –

                                                             ВСТАНОВИВ:   

Державна судноплавна компанія „Чорноморське морське пароплавство” звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець” про визнання недійсною мирової угоди, укладеної 18.05.2007 р. між ДСК „Чорноморське морське пароплавство” та ЗАТ „Футбольний клуб „Чорноморець”, згідно якої Міністерство транспорту та зв'язку України та ДСК „Чорноморське морське пароплавство” передали відповідачу права замовника будівництва спортивно-оздоровчого комплексу „Люстдорф” в смт. Чорноморка, посилаючись на наступне.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.07.2007 р. по справі № 29/198 було затверджено мирову угоду від 18.05.2007 року, укладену між Державною судноплавною компанією „Чорноморське морське пароплавство” та Закритим акціонерним товариством „Футбольний клуб „Чорноморець”, згідно якої   ДСК „ЧМП” передає ЗАТ „Футбольний клуб „Чорноморець” права замовника будівництва спортивно-оздоровчого комплексу „Люстдорф”, розташованого в смт. Чорноморка,

Згідно п. 3 та 4 мирової угоди ЗАТ „Футбольний клуб „Чорноморець” приймає на себе права замовника будівництва об'єкта, забезпечує його добудову та введення в експлуатацію, а ЗАТ „Футбольний клуб „Чорноморець” протягом одного місяця з дати набрання чинності цією мировою угодою компенсує ДСК „ЧМП” видатки останнього, понесені на виконання частини робіт щодо будівництва об'єкту, в сумі 4 200 000,00 грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідно до затвердженого плану санації одним з активів, права, які оспорювались третіми особами є спортивно-оздоровчий комплекс у смт. Черноморка - об'єкт незавершеного будівництва, 95 % готовності.

Так, на думку позивача, вищевказана мирова угода по суті є договором купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва у вигляді спортивно-оздоровчого комплексу „Люстдорф” в смт. Чорноморка 95% готовності, за яким було передано право користування та розпорядження об'єктом незавершеного будівництва, та у подальшому набуття права власності.

Також, позивач зазначає, що мирова угода від 18.05.2007 року, затверджена ухвалою господарського суду м. Києва від 03.07.2007 р. по справі № 29/198, є удаваною, оскільки вчинена сторонами для приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу спортивно-оздоровчого комплексу „Люстдорф” в смт. Чорноморка.

Так, у зв'язку з наведеним позивач вважає, що мирова угода прийнята без урахування інтересів законних кредиторів, права вимоги, яких визнані господарським судом, відповідно до діючого законодавства; укладена з умовою перерахування на рахунок санації 4200000  грн. (у тому числі ПДВ 700 000,00 грн.), що були витрачені ДСК „ЧМП” на будівництво СОК „Люстдорф”, однак, незважаючи на реальні обставини та процес відновлення платоспроможності боржника в особі ДСК „ЧМП” та відповідно до плану санації у будівництво СОК „Люстдорф” було вкладено 7,8 мільйонів доларів США.

Приймаючи до уваги вищенаведене позивач просить суд визнати недійсною мирову угоду, укладену 18.05.2007 р. між ДСК „Чорноморське морське пароплавство” та ЗАТ „Футбольний клуб „Чорноморець”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2008 р. порушено провадження у справі № 15/181-08-4049 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2008 р. до участі у справі № 15/181-08-4049 залучено Міністерство транспорту та зв'язку України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача та розгляд справи відкладено.

В засіданні суду 06.02.2009 р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження у справі, посилаючись на те, що постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2009 р. скасовано ухвалу господарського суду м. Києва від 03.07.2007 р. по справі № 29/198, якою було затверджено мирову угоду, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Таким чином, предмет спору у даній справі  відсутній.  

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, провадження у справі  № 15/181-08-4049 за позовом Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство”, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача  - Міністерство транспорту та зв'язку України,  до Закритого акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець” про визнання мирової угоди недійсною підлягає припиненню.

Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 44, 49, 86 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

                                                 У Х В А Л И В:

Припинити провадження у справі № 15/181-08-4049 за позовом Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство”, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача  - Міністерство транспорту та зв'язку України,  до Закритого акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець” про визнання мирової угоди недійсною.

Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний термін з дня її прийняття.

                                 Суддя                                                                                       Петров В.С.