Рішення

від 26.01.2009 по справі 9598-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9598-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

26.01.2009Справа №2-15/9598-2008

За позовом Колективного підприємства «Кримхолодтеплоторг» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Узлова, 16; м. Сімферополь, проїзд Проводників, 57; ідентифікаційний код 32369891)

До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Лукашової Віри Валентинівни (98319, АР Крим, м. Керч, вул.. Кірова, 19, кв. 151; ідентифікаційний номер 1981806669)

Про стягнення 56864,14 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –  Скрипченко Г.Ю., довіреність від 13.01.2009 р. у справі

Від відповідача – не з'явився

          Обставини справи: Колективне підприємство «Кримхолодтеплоторг» звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Лукашової Віри Валентинівни про стягнення 56864,14 грн., в тому числі 22511,66 грн. – основного боргу 3557,44 грн. – пені, 13078,78 грн. – збитків, 675,35 грн. – 3 % річних, 17041,32 грн. – індексу інфляції.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений позивачем товар за договором поставки  від 05.09.2007 р.,  в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 22511,66 грн., що і стало приводом для звернення Колективного підприємства «Кримхолодтеплоторг»  з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Заявою в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка надійшла до господарського суду АР Крим  13.11.2008 р., позивач просить суд стягнути з відповідача 22511,66 грн. – основного бору, 3557,44 грн. – пені, 675,35 грн. – 3 % річних, 17041,32 грн. – індекс інфляції, також просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення з відповідача 13078,78 грн. збитків.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 13.01.2009 р. представником позивача була надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу за договором постачання від 05.09.2007 р. у розмірі 22511,66 грн., 3% річних у розмірі 675,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 19922,80 грн. В частині позовних вимог про стягнення  з відповідача збитків у розмірі 13078,78 грн. та пені у розмірі 3557,44 грн. просить суд прийняти відмову від позову.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач явку представника жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Отже, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними у справі документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, судом не вбачається обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи був продовжений згідно до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

05.09.2007 р. між Колективним підприємством «Кримхолодтеплоторг» (Продавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності – фізичної особи Лукашовою Вірою Валентинівною, (Покупець) був укладений договір поставки (а.с. 11).

Загальна сума по Договору складає відповідно накладних із урахуванням 20  % ПДВ (пункт 4.1 Договору).

Оплата товару здійснюється Покупцем у національній валюті України на підставі наданих рахунків у відповідності з діючими для Покупця умовами поставок, платежів, прайс – листів. Датою сплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Продавця ( пункт 4.2 Договору).

Позивачем здійснювалися поставки товару на адресу відповідача  на загальну суму 38273,95 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними № 626 від 05.09.2007 р. на суму 15911,88 грн., № 671 від 14.09.2007 р. на суму 114369,88 грн., № 594 від 11.09.2007 р. на суму 8569,10 грн., № 625 від 23.08.2007 р. на суму 2423,09 грн.(а.с.19-21,37).

Відповідачем вказаний товар був прийнятий, про що свідчать підписи уповноваженої особи у накладних, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯМС № 358744 від 23.08.2007 р.(а.с. 86).

Також відповідачем здійснювалася часткова оплата отриманого товару у розмірі 15762,49 грн., про що свідчать приходні касові ордери та виписка з банківського рахунку позивача.(а.с. 91-101)

Однак, в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не була сплачена вартість поставленого товару в повному обсязі та своєчасно, чим самим порушені зобов'язання, що і стало приводом для звернення Колективного підприємства «Кримхолодтеплоторг» з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на договір як на підставу виникнення заборгованості за поставлений товар, а також підставу здійснення господарської операції щодо поставки відповідачу відповідного товару, оскільки у первинних документах (видаткових накладних) відсутнє жодне посилання на таку підставу здійснення поставки як договір поставки від 25.09.2007 р. Отже, взаємовідносини сторін щодо поставки товару мають бути розцінені як поза договірні, а отже на них не можуть поширюватися умови договору поставки від 25.09.2007 р., зокрема, строки оплати, відповідальність тощо.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 17.07.2008 р. (а.с.17).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Чинним законодавством України не передбачена обов'язкова форма договору як єдиного письмового документу.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаними обома сторонами накладними на поставку товару, довіреністю на отримання та частковою оплатою відповідачем поставленого товару.

Відповідно до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України .виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Так, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. (частина 2 статті 538)

Положеннями частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав своє зустрічне зобов'язання щодо поставки товару.

Однак відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зустрічного зобов'язання  оплати товару в повному обсязі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Як встановлено під час розгляду справи за накладними на поставку товару позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 38273,95 грн., таким чином, враховуючи часткову сплату заборгованості у розмірі 15762,49 грн., сума заборгованості відповідача складає 22511,46 грн. тоді як позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 22511,66 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджена сума заборгованості у розмірі 22511,46 грн., суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 0,20 грн. заборгованості у зв'язку з ненаданням відповідних доказів позивачем  щодо поставлення товару на зазначену суму.

Представник позивача надав у судовому засіданні докази часткової оплати заборгованості у розмірі 400,00 грн.(а.с. 102)

Як свідчать матеріали справи вказана сума у розмірі 400,00 грн. була сплачена відповідачем 08.09.2008 р., тобто до звернення позивача з  позовом до суду про стягнення суми заборгованості (позов надійшов до суду 29.09.2008 р., про що свідчить вхідний штамп канцелярії суду та відмітка представника позивача про надання позову нарочним 29.09.2008 р.), у яку увійшла сума, яка була сплачена 08.09.2008 р.

При таких обставинах, враховуючи відсутність підстав у позивача вимагати стягнення заборгованості у розмірі 400,00 грн.. яка була сплачена відповідачем до звернення позивача  позовом до суду, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 400,00 грн. заборгованості.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 22111,46 грн. заборгованості за поставлений товар, через що  вимоги позивача про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Лукашової Віри Валентинівни  заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 22111,46 грн.

Заявою від від13.01.2009 р. позивач просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення  з відповідача 13078,78 грн. збитків та 3557,44 грн. пені.

Розглянувши матеріали справи, заяву позивача,  суд вважає за можливе вказані заяви  задовольнити.

Судом встановлено, що відмова позивача від частини позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а також повноваження, якими наділений представник  Колективного підприємства «Кримхолодтеплоторг» дозволяють відмовитися від позову, також, приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване  саме позивачем, а отже заяви Колективного підприємства «Кримхолодтеплоторг» підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1  статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Таким чином, провадження у справі  в частині стягнення 3557,44 грн. пені та 13078,78 грн. збитків підлягають припиненню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача в порядку статті 625 Цивільного кодексу України індекс інфляції за період з 01.08.2008р. по 01.12.2008 р. у сумі 19922,80 грн. та 3 % річних за період з 01.08.2008 р. по 01.12.2008 р. у сумі 675,35 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 01.08.2008р. по 01.12.2008 р.  підлягають задоволенню та стягненню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 19922,80 грн., як така, що є обґрунтованою, та такою, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача  3% річних за період з 01.08.2008р. по 01.12.2008 р. у розмірі 675,35 грн. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 30.01.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 4 частини1 статті 80, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Лукашової Віри Валентинівни (98319, АР Крим, м. Керч, вул.. Кірова, 19, кв. 151; ідентифікаційний номер 1981806669) на користь Колективного підприємства «Кримхолодтеплоторг» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Узлова, 16; м. Сімферополь, проїзд Проводників, 57; ідентифікаційний код 32369891, р/р 260038470, КРД АППБ «Аваль», МФО 324021)  22111,46 грн. заборгованості,  19922,80 грн. інфляційних втрат, 675,35 грн. річних, 427,10 грн. державного мита та 88,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Лукашової Віри Валентинівни  3557,44 грн. пені та 13078,78 грн. збитків провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.