Рішення

від 16.02.2009 по справі 20-24/11194-2008-5020-11/454-2/027

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-24/11194-2008-5020-11/454-2/027

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"16" лютого 2009 р. справа № 20-24/11194-2008-5020-11/454-2/027

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська продовольча

компанія”

(95022, м. Сімферополь, вул. Жені Дерюгіної, 6)

до                     Приватного підприємства „Сагама”

(99016, м. Севастополь, вул. Богданова, 30)

про                     стягнення заборгованості  в розмірі 11421,23 грн.

суддя Н.Г. Шевчук

Представники сторін:

позивача - Кудаха П.В., довіреність б/н від 20.10.2008;

відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Кримська продовольча компанія” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства  “Вейс” про стягнення заборгованості у розмірі 11421,23грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 8036/8 від 01.01.2008.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2008 позовна заява ТОВ „Кримська продовольча компанія” передана за підсудністю до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою від 20.10.2008 позовна заява прийнята до розгляду суддею Дмитрієвим В.Є. та порушено провадження у справі №2-24/11194-2008-5020-11/454.

Ухвалою від 08.01.2009 на виконання розпорядження голови господарського суду міста Севастополя №2 від 08.01.2009 у зв'язку з закінченням строку перебування на посаді судді господарського суду міста Севастополя Дмитрієва В.Є. справа №20-24/11194-2008-5020-11/454 прийнята до провадження суддею Шевчук Н.Г. з привласненням номеру 20-24/11194-2008-5020-11/454-2/027.

Ухвалою від 12.01.2009 за заявою позивача здійснена заміна первісного відповідача у справі - приватне підприємство “Вейс” на його правонаступника - приватне підприємство „Сагама”.  

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю “Кримська продовольча компанія”  (Постачальник) та приватним підприємством „Вейс”, (Покупець), правонаступником якого є приватне підприємство „Сагама”, укладений договір поставки № 8036/8 (далі - Договір) (а.с.19).

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його в строки, які обумовлені вказаним договором.

Найменування товару, асортимент, кількість та ціна продукції вказуються сторонами у накладних, які є його невід'ємною частиною (пункт 2.1 Договору).

Згідно з пунктом 4.1 Договору строк дії договору встановлений сторонами з моменту його підписання до 31.12.2008.

На підставі вказаного договору 21.02.2008 та 28.02.2008 позивачем здійснені поставки товару відповідачеві, що підтверджується витратними накладними № К2102-0083 від 21.02.2008 на суму  3269,06 грн. та № К2802-0096 від 28.02.2008 на суму 3205,22 грн. (а.с.22-23).

Проте, відповідач зобов`язання з оплати зазначеного товару виконав частково, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 6157,44 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526  Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 3.5 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом 6-ти календарних днів з моменту поставки чергової партії товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок або шляхом внесення їх до каси постачальника.

На момент вирішення спору відповідач заборгованість погасив частково, докази погашення заборгованості у розмірі 6157,44 грн. відсутні.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за несвоєчасну оплату за договором у розмірі 617,45 грн. та 3% річних у розмірі 107,90 грн.

Проте судом встановлено, що розрахунок збитків від інфляції за накладною РН № К2102 має певні недоліки, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції частково, у розмірі 289,31 грн. за наступним розрахунком:

За накладною РН № К2102:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період №Інфляційне збільшення суми боргу ІСума боргу з врахуванням індексу інфляції і

27.02.2008 - 30.09.20082952.111.098289.313241.42

За накладною РН № К2802 розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 107,90 грн.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.3 Договору у випадку несвоєчасної та (або) неповної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,3% несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного пункту Договору позивачем нарахована пеня за накладною РН № К2102 за період з 27.02.2008 по 30.09.2008 у розмірі 1912,96 грн. та  за накладною РН № К2802 за період з 05.03.2008 по 30.09.2008 у розмірі 2009,74 грн.

Крім того, згідно з пунктом 5.4. Договору якщо прострочення оплати складає більш ніж 30 днів, покупець окрім пені сплачує штраф у розмірі 10% від вартості поставленого товару.

Відповідно до вказаного пункту Договору позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 615,74 грн.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою  НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Законодавством в цілому передбачений ліміт відповідальності винної сторони перед іншою, і таким лімітом саме і виступає неустойка, яка не повинна перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Відповідно до пункту 3 статті 3 Цивільного кодексу України загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору, однак ця свобода встановлення умов договору діє тільки до того часу, коли вона не порушує інші рамки передбачені законодавством. Так, суд звертає увагу на те, що, хоча неустойка, яка передбачена договором,  є разовим штрафом, а не є триваючою неустойкою - пенею, одночасне застосування цих видів відповідальності порушує принцип загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), тобто законом чітко визначено, що договором не може бути встановлена відповідальність, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ.  

Згідно з вищевикладеним, застосування відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді штрафу та пені одночасно суперечить вимогам статті 231 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Таким чином, суд відмовляє позивачеві в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 615,74 грн., а вимоги про стягнення пені у розмірі 3922,70 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 698,94 грн. за наступним розрахунком:

За накладною РН № К2102:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

2968.3627.02.2008 - 29.04.20086310.0 %0.055 %102.19

2968.3630.04.2008 - 27.08.200812012.0 %0.066 %233.58

За накладною РН № К2802:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

3189.0805.03.2008 - 29.04.20085610.0 %0.055 %97.59

3189.0830.04.2008 - 03.09.200812712.0 %0.066 %265.58

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Сагама” (99016, м. Севастополь, вул. Богданова, 30, код ЄДРПОУ 36259838, відомостей про рахунки в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська продовольча компанія” (95022, м. Сімферополь, вул. Жені Дерюгіної, 6, р/р 26003156098100 в АКІБ „УкрСиббанк” м.Сімферополь, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31284550), основну заборгованість у розмірі 6157,44 грн. (шість тисяч сто п'ятдесят сім грн. 44 коп.), пеню у розмірі 698,94 грн. (шістсот дев'яносто вісім грн. 94 коп.), 3% річних у розмірі 107,90 грн. (сто сім грн. 90 коп.), збитки від інфляції у розмірі 565,68 грн. (п'ятсот шістдесят п'ять грн. 68 коп.), витрати по сплаті державного мита в сумі 67,32  грн. (шістдесят сім грн. 32 коп.), а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 77,88 грн. (сімдесят сім грн. 88 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                                              Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України та підписано 19.02.2009