Рішення

від 10.02.2009 по справі 47/358-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/358-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2009 р.                                                            Справа № 47/358-08

вх. № 7614

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

прокурора - не з"явився;

позивача - Літвінов М.М. за довіреністю від 09.07.2008р.;  відповідача - 1-ий - Круторогова С.І. за довіреністю від 20.12.2008р.;

відповідач2-ий - не з"явився;

розглянувши справу за позовом  Військового прокурора Харківського гарнізону м.  Харків  в особі Міністерства оборони України м. Київ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінко-Тек", м. Харків

та до Державного департаменту надлишкового майна та земель, м. Київ   

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Харківського гарнізону м. Харків в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд визнати договір №270/3/49-07р. від 17.10.2007р., що укладений між сторонами  недійсним.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 27.11.2008р. справу було передано для подальшого розгляду судді Тихому П.В., у зв"язку з закінченням повноважень судді Светлічного Ю.В.

ТОВ "СІНКО-ТЕК" надало до суду зустрічний позов, в якому просить суд стягнути з позивача 593390,00 грн. та судові витрати. Ухвалою господарського суду від 16.12.2008р.

Розглянувши зустрічну позовну заяву 1-го відповідача, судом було встановлено, що зустрічний позов відповідача не є взаємно пов"язаним з первісним позовом. Сумісний розгляд позову прокурора та зустрічного позову 1-го відповідача перешкоджатиме з"ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що суттево утруднить вирішенню спору. Крім того, 1-м відповідачем при подачі зустрічного позову, порушені вимоги ст. 16  ГПК України,  щодо виключної підсудності справ.

На підставі зазначеного, суд, в ухвалі господарського суду від 16.12.2008р., відмовив у прийнятті зустрічного позову до розгляду з позовом прокурора та повернув ТОВ "СІНКО-ТЕК" зустрічну позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Відповідач перший, ТОВ "СІНКО-ТЕК", 03.02.2009р. надав через канцелярію суду заяву про визнання позову, в якому просить суд прийняти визнання першим відповідачем позову Військового прокурора про визнання недійсним договору №270/3/49-07Р від 17.10.2007р. про спільну діяльність у будівництві житла (без об"єднання вкладів учасників) з усіма додатками, додатковими договорами, угодами до нього; зобов"язати Міністерство оборони України повернути ТОВ "СІНКО-ТЕК" грошові кошти у сумі 593390,0грн.; покласти на відповідача другого судові витрати по справі. Разом з заявою, першим відповідачем були надані документи для залучення до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідач вправі визнати позов повністю або частково. Суд, розглянувши заяву відповідача, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю .

У судовому засіданні призначеному на 03.02.2009р. було оголошено перерву до 10.02.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги заявлені прокурором в повному обсязі; 10.02.2009р. надав через канцелярію лист, в якому повідомляє, що рішення від 09.10.2007р. №1096/з не існує та надав документи для залучення до матеріалів справи.

Надані документи були досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Прокурор у судове  засідання не з"явився.

Представник 2-го відповідача у судове засідання не з"явився, відзив на позов та документи витребувані судом не надав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та першого відповідача, суд встановив наступне.

Проведеною Військовою прокуратурою Харківського гарнізону перевіркою використання земель, відведених для потреб Міністерства оборони України у Харківському гарнізоні, встановлено, що 17 жовтня 2007 року між Державним департаментом надлишкового майна та земель та ТОВ "СІНКО-ТЕК" укладено договір про спільну діяльність у будівництві житла № 270/3/49-07Р.

Відповідно до умов зазначеного договору, сторони погодились про проведення спільної діяльності щодо будівництва комплексу житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення згідно з проектно-кошторисною документацією, що підлягають будівництву на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 2,35 га, яка розташована по вул. Клочківська, 228 у м. Харків.

Згідно вимог ч. З ст. 180 ГК України, при укладанні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому випадку погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Разом з тим зі змісту вказаного договору вбачається, що його предметом є будівництво шляхом внесення своїх часток комплексу житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення згідно з проектно-кошторисною документацією, що підлягають будівництву на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 2,35 га.

Загальна площа житлових приміщень не визначена, а зазначено, що сторони отримують кількість квартир, загальна   площа яких буде дорівнювати вкладу сторін.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що предмет договору на час його укладання не визначений (комплекс житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного ), як і ціна за один квадратний метр будівництва, що   є порушенням вимог ст. 875, 843 ЦК України, відповідно до яких встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення; за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію,  якщо цей обов'язок не покладається  на  підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

В загальних положеннях договору зазначено, що будівництво житлового комплексу планується на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 2, 35 га, що надані у безстрокове і безоплатне користування в межах згідно з планом землекористування для будівництва, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 228 (військове містечко № 105/124).

Статтею 77 Земельного кодексу України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Отже на землях оборони повинні постійно розміщуватись та діяти військові частини, установи, військові навчальні заклади, підприємства та організації Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Згідно листа начальника Харківського університету Повітряних Сил від 24.12.07р. за вих. № 7/2/16/624 на ім'я директора Державного департаменту надлишкового майна та земель Міністерства оборони України та директора ТОВ "Сінко-Тек" начальником Харківського університету Повітряних Сил зазначено, що вказана територія військового містечка використовується для проведення практичних занять на  навчально - бойовій техніці при підготовці курсантів, тобто, фактично предметом договору про спільну забудову військового містечка № 105/124 є земельна ділянка, яка використовується Міністерством оборони України за цільовим призначенням.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України, воно набуває статусу військового майна, яке використовується лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Порядок використання земель оборони встановлюється  законом, визначення земель оборони міститься у ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони".

Статтею 4 наведеного Закону визначено вичерпний перелік використання земель оборони в господарських цілях. Використання земель оборони для житлової забудови чинним законодавством не передбачено.

Згідно ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення   про   надання   цих земель у користування.

Будь-яке рішення щодо земельної ділянки органами виконавчої влади або місцевого самоврядування не приймалось, згода безпосередньо Міністерством оборони України не надавалась. Крім того, в компетенцію Харківської міської ради не входить визначення мереж земельної ділянки під будівництво житлового комплексу за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 228, оскільки без попередньої згоди Міністерства оборони України дане рішення буде не законним, оскільки, згідно  положень ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без  відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але зацікавлена особа оскаржує її дійсність на підставах, передбачених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою та п'ятою статті  203  цього Кодексу, а саме зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства,  а  також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене вище, суд визнав позовні вимоги прокурора законними, обгрунтованими, доведеними матеріалами справи, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ст. 216 ЦК України, недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій  стороні у натурі все, що  вона одержала  на виконання   цього правочину.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 28.04.1978 року № З «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»питання про визнання угоди недійсною і застосування пов'язаних з цим наслідків повинні вирішуватися в одному процесі. При задоволенні позову суд в одному рішенні постановлює про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків. Визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою. Перелічені наслідки визнання угоди недійсною суд застосовує, якщо вона була виконана хоч би однією із сторін у будь-якій її частині (пункти 2 та 17 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ).

На виконання пункту 7.7 Договору 22 жовтня 2007 р. ТОВ «СІНКО-ТЕК»перерахувало Міністерству оборони України 593 390,00 грн. згідно платіжного доручення від 22.10.2007 р. № 1. З урахуванням наведеного вище, вважаємо, що дана сума підлягає поверненню Позивачем Відповідачу-1.

Зважаючи на те, що укладання оспорюваного Договору ініційоване самим Міністерством оборони України, так как здійснено за результатами інформаційних повідомлень на сайті Міністерства оборони України від 06.09.2007 року, у виданнях «Урядовий кур'єр» від 15.09.07 № 169 та «Народна Армія» від 12.09.07 № 165 щодо залучення інвесторів для здійснення спільної діяльності по будівництву житла для військовослужбовців Збройних Сил України на виконання Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006 - 2011 роки. Оспорюваний Договір є наслідком роботи постійно діючої комісії з питань відбору на конкурсних засадах найкращої пропозиції для здійснення спільної діяльності по будівництву житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей при Державному департаменті надлишкового майна та земель Міністерства оборони України. За результатами проведеного відбору дана комісія визнала кращою пропозицію ТОВ «СІНКО-ТЕК» щодо спільної діяльності з житлової забудови земельної ділянки військового містечка № 105/124, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 228 (протокол засідання комісії № 1 від 05.10.2007 року).

Таким чином, укладення оспорюваного Договору та виникнення даного спору є наслідком неналежної організації та підготовки процесу реалізації Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006 - 2011 роки та не дотримання норм земельного законодавства з боку Міністерства оборони України та підпорядкованих йому державних органів під час залучення інвесторів до спільного житлового будівництва на землях оборони.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з другого відповідача  належить стягнути до Державного бюджету України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 85 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 стягнути на користь державного підприємства “Судовий інформаційний центр” судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень.

Враховуючи вищевикладене, та, керуючись ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України,  Законом України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України", ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", ст.ст. 203, 215, 216, 843, 875 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір №270/3/49-07Р від 17.10.2007р. про спільну діяльність у будівництві житла, укладений між Державним департаментом надлишкового майна та земель та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІНКО-ТЕК".

Зобов"язати Міністерство оборони України (ідентифікаційний код 00034022; 03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, буд. 6) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СІНКО-ТЕК" (ідентифікаційний код 35072880; 61145, м. Харків, вул. Шатилова Дача, буд.4) грошові кошти у сумі 593390,0грн.

Стягнути з Державного департаменту надлишкового майна та земель (03168, м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 28А, банк отримувач: ОПЕРУ Державного казначейства України, код банку (МФО) 820172 рахунок № 35227031003192) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 85,00 грн. державного мита.

Стягнути з Державного департаменту надлишкового майна та земель (03168, м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 28А, банк отримувач: ОПЕРУ Державного казначейства України, код банку (МФО) 820172 рахунок № 35227031003192) на користь державного бюджету України (одержувач коштів  -  УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 16.02.09

Суддя